ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
14 листопада 2018 року № 826/16498/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., за участі секретаря судового засідання Яцеленко Ю.О., представників позивача Трикоз О.М. (довіреність від 04.10.2017 року № 16), Мусійко О.І. (довіреність від 04.10.2017 року № 19), представника відповідача Пузирьової К.О. (довіреність від 16.07.2018 року №11/9), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства "Телеканар "Інтер"
до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення
провизнання протиправним та скасування рішення №2131 від 09.11.2017 року, зобов'язання вчинити дії
Приватне акціонерне товариство "Телеканал "Інтер" (далі також - позивач, ПрАТ «Телеканал «Інтер») звернулося до Окружного адміністративного суду міста. Києва з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі також - відповідач, Нацрада) в якому просить:
- визнати протиправним та не чинним рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 2131 від 09.11.2017 року про результати позапланової перевірки приватного акціонерне товариство "Телеканар "Інтер".
Позов обґрунтовано тим, що 30.10.2017 року робочою групою у складі головного спеціаліста відділу моніторингу та аналізу телерадіомовлення управління контролю та аналізу телерадіомовлення Дубінкіною В.В. га головним спеціалістом секретаріату представника Національної ради у м. Києві Федоруком М.М., здійснено позапланову перевірку діяльності ПрАТ «Телеканал «Інтер», на підставі якої складено Акт позапланової перевірки дотримання телерадіоорганізацією законодавства України від 30.10.2017 року № 60/ПП/Кв/АС/17 (далі також - Акт).
Результати перевірки, викладені в Акті, а саме висновки щодо нібито порушення ПрАТ «Телеканал «Інтер» вимог абзацу 8 частини другої статті 6, частини п'ятої статті 28, частини другої статті 62 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», оскільки випуски передачі «Стосується кожного», що транслювались в ефірі ПрАТ «Телеканал «Інтер», (теми якої «ІНФОРМАЦІЯ_5» (ІНФОРМАЦІЯ_1 року) та «ІНФОРМАЦІЯ_6» (ІНФОРМАЦІЯ_2 року), містили, на думку відповідача, сцени, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків, під час перегляду зазначеної передачі.
Не погоджуючись з результатами перевірки, викладеними в Акті, ПрАТ «Телеканал «Інтер» надано письмові заперечення до Акту (вих. від 07.11.2017 року №640), однак при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем, на думку позивача, не взято їх до уваги та не надано їм належної оцінки.
Позивач вважає висновки Нацради необґрунтованими та не підтвердженими відповідними доказами, що свідчить про відсутність підстав для прийняття рішення Нацрадою від 09.11.2017 року № 2131 про результати позапланової перевірки приватного акціонерного товариства "Телеканар "Інтер", яким до позивача застосовано санкцію - «оголошення попередження».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2017 року відкрито провадження в адміністративний справі та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 26.02.2018 року.
Через канцелярію суду 24.01.2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву, яким проти позовних вимог заперечує, відповідачем зазначено, що передача «Стосується кожного» в ефірі ПрАТ «Телеканал «Інтер», трансляція якої відбувалась ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ІНФОРМАЦІЯ_2 року у час, доступний для перегляду неповнолітньою аудиторією, має ознаки порушення вимог абзацу 8 частини другої статті 6, частини п'ятої статті 28, частини другої статті 62 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Також, повідомлено, що Нацрадою 24.10.2017 року №24а/116 отримано висновок №19 від 23.10.2017 року Незалежної медійної ради, в якому також зафіксовано порушення позивачем вказаних правових норм.
Спираючись на висновок Незалежної медійної ради №19 від 23.10.2017 року та результати проведеного моніторингу, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Зважаючи на перебування судді у відпустці, склад призначених на 26.02.2018 року справ у судові засідання, знято з розгляду.
Наступне підготовче судове засідання призначено на 16.04.2018 року, в яке з'явилися представники позивача та представник відповідача.
У підготовчому судовому засіданні представником позивача подано відповідь на відзив, клопотання про призначення експертизи, клопотання про залучення додаткових доказів у справі.
У підготовчому судовому засіданні 16.04.2018 року заявлено представником відповідача клопотання про надання часу на ознайомлення з документами, поданими у підготовчому судовому засіданні позивачем. Судом клопотання задоволено та призначено наступне підготовче судове засідання на 11.06.2018 року.
Через канцелярію суду 11.06.2018 року відповідачем подано додаткові пояснення та заперечення на клопотання про призначення експертизи та клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів. В якості речових доказів долучено диск.
Через канцелярію суду 19.06.2018 року позивачем подано пояснення щодо заперечень відповідача про призначення експертизи.
У підготовче судове засідання 11.06.2018 року з'явилися представники сторін.
Під час підготовчого засідання судом поставлено на обговорення питання стосовно наданих відповідачем доказів у справі та заперечень, на що позивачем заявлено клопотання про надання часу на ознайомлення, так як відповідачем запізно надіслано заперечення. Судом задоволено клопотання, в зв'язку з чим відкладено підготовче судове засідання на 25.06.2018 року.
У підготовчому судовому засіданні 25.06.2018 року оглянуто речовий доказ - диск, який долучено до матеріалів справи представником відповідача 11.06.2018 року.
В межах розгляду клопотання про призначення експертизи, судом досліджено речовий доказ, заслухано думку учасників справи та порадившись на місці, ухвалено відмовити в задоволені клопотання представника позивача про призначення експертизи.
Судом поставлено на обговорення питання про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду. Сторони проти закінчення підготовчого провадження не заперечували.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2018 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 22.08.2018 року.
У судове засідання 22.08.2018 року прибули представники сторін.
Представником позивача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи до отримання висновку судової експертизи, яку проводить Київський науково-дослідний інститут судових експертиз з ініціативи позивача.
З огляду на те, що представник відповідача проти заявленого клопотання позивача не заперечував, судом клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено та призначено дату наступного судового засідання на 14.11.2018 року.
Через канцелярію суду 05.11.2018 року позивачем долучено висновок експертного дослідження Київського науково-дослідний інституту судових експертиз за результатами проведення комісійного психологічного дослідження від 12.09.2018 року №17615/18-61/17715/18-61.
У судове засідання 14.11.2018 року прибули представники сторін.
Представником відповідача подано заперечення щодо експертного висновку від 12.09.2018 року, наданого позивачем 05.11.2018 року.
Заслухавши вступні слова учасників справи, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши усі обставини справи, що мають значення для прийняття об'єктивного рішення у справі, відповідно до частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 14.11.2018 року проголошено вступну та резолютивні частини рішення.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
Нацрадою здійснено моніторинг мовлення ПрАТ «Телеканал «Інтер». ІНФОРМАЦІЯ_1 року о 18:05 год. та ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 18:05 год. зафіксовано трансляцію ПрАТ «Телеканал «Інтер» передачі «Стосується кожного».
Уповноваженою Верховної Ради України з прав людини В.В. Лутковською 17.10.2017 року до Нацради направлено звернення №1-2317/17-81 (вх. від 18.10.2017 року №3а/43 арк.2) з проханням Нацради звернути увагу на сюжети програми «Стосується кожного» (від ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ІНФОРМАЦІЯ_2 року), в яких, на її думку, порушено статті 16, 17 Конвенції ООН про права дитини.
Також, до Нацради із заявою фізичних та юридичних осіб про порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії від 18.10.2017 року №171017-1 (вх. від 19.10.2017 року №24а/115 арк.3) звернулася Громадська організація «Детектор медіа», в якій зазначено, що останньою у випусках програми «Стосується кожного» (від ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ІНФОРМАЦІЯ_2 року) вбачаються порушення ПрАТ «Телеканал «Інтер» вимог 62 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
На виконання наказу голови Нацради від 20.10.2017 року №5а-375 та на підставі вищевказаних звернень посадовими особами Нацради здійснено позапланову перевірку ПрАТ «Телеканал «Інтер», за результатами якої складено акт від 30.10.2017 року №60 ПП/Кв/АС/17 позапланової перевірки дотримання телерадіоорганізацією законодавства України.
Перевіркою встановлено порушення ПрАТ «Телеканал «Інтер» вимог абзацу 8 частини другої статті 6, частини п'ятої статті 28, частини другої статті 62 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», оскільки випуски передачі «Стосується кожного», що транслювались в ефірі ПрАТ «Телеканал «Інтер», (теми якої «ІНФОРМАЦІЯ_5» (ІНФОРМАЦІЯ_1 року) та «ІНФОРМАЦІЯ_6» (ІНФОРМАЦІЯ_2 року), містили, на думку відповідача, сцени, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків, під час перегляду зазначеної передачі.
Не погоджуючись із висновками позапланової перевірки, 07.11.2017 року (вих.№640) ПрАТ «Телеканал «Інтер» подано письмові заперечення до акту від 30.10.2017 року №60 ПП/Кв/АС/17 позапланової перевірки дотримання телерадіоорганізацією законодавства України.
Рішенням Нацради від 09.11.2017 року №2131 «Про результати позапланової перевірки ПрАТ «Телеканал «Інтер», м. Київ (НР№00291-м від 01.07.2015, ефірне мовлення, логотип: «ІНТЕР»)» визнано порушення ПрАТ «Телеканал «Інтер» вимог абзацу 8 частини другої статті 6, частини п'ятої статті 28, частини другої статті 62 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та оголошено попередження.
Вважаючи рішення Нацради від 09.11.2017 року №2131 необґрунтованим, позивач звернувся до суду.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань регулюються Законом України від 21.12.1993 року № 3759-XII "Про телебачення і радіомовлення" (із змінами і доповненнями) (далі - Закон № 3759-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 від 23.09.1997 року № 538/97-ВР "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" (із змінами і доповненнями) (далі - Закон № 538/97) Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цим законом.
Згідно з частиною четвертою статті 7 Закону № 3759-XII єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення, незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач, є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.
Відповідно до статті 13 Закону № 538/97 Національна рада здійснює офіційний моніторинг телерадіопрограм, нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення, нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства у сфері захисту суспільної моралі та застосовує в межах своїх повноважень санкції відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 70 Закону № 3759-XII Національна рада здійснює контроль за дотриманням та забезпечує виконання вимог: законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення; Закону України "Про рекламу" щодо спонсорства і порядку розповсюдження реклами на телебаченні і радіомовленні; законодавства про захист суспільної моралі; законодавства про кінематографію щодо квоти демонстрування національних фільмів та щодо розповсюдження чи демонстрування телерадіоорганізаціями творів, розповсюдження і демонстрування яких заборонено законодавством про кінематографію; законодавства про вибори.
Як вбачається з акта перевірки, проведеної відносно позивача, така перевірка проводилась на предмет дотримання вимог частини другої статті 6, частини п'ятої статті 28, частини другої статті 62 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", про що зазначено в рішенні Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 09.11.2017 року №2131.
Організація перевірок та проведення перевірок здійснюється на підставі Інструкції про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та про порушення законодавства про рекламу, затвердженої рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення 08.02.2012 року №115, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.02.2012 року за № 313/20626.
Відповідно до вищезазначеної Інструкції Національна рада здійснює наглядові повноваження шляхом проведення планових і позапланових перевірок діяльності ліцензіатів.
Пункт 2.3. Інструкції, передбачає, що підставами для здійснення позапланових перевірок, зокрема, є:
- подання ліцензіатом письмової заяви до Національної ради про здійснення позапланової перевірки за його бажанням;
- виявлення Національною радою під час проведення моніторингу телерадіопрограм ознак порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії;
- перевірка виконання ліцензіатом рішень та/або приписів Національної ради щодо усунення порушень вимог законодавства та/або умов ліцензії, виданих за результатами проведених перевірок;
- заява фізичних та юридичних осіб про порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії;
- результати розгляду питань про порушення телерадіоорганізацією або провайдером програмної послуги законодавства та/або умов ліцензії згідно з підпунктом "б" частини першої статті 74 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".
Під час позапланової перевірки з'ясовуються виключно ті питання (факти), необхідність перевірки яких стала підставою для її проведення, з обов'язковим зазначенням цих питань (фактів) у посвідченні на проведення перевірки. Повторна перевірка питань (фактів), які були об'єктом перевірки, не проводиться.
Суд звертає увагу, що у цьому процесі позивачем оскаржується рішення № 2131 Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 09.11.2017 року про результати позапланової перевірки приватного акціонерного товариства "Телеканар "Інтер" по суті, з огляду на що, порядок проведення позапланової перевірки не є предметом дослідження судом при розгляді справи, оскільки позивачем не оспорюється.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 23 Закону 538/97 порядок організації та внутрішньої роботи Національної ради, що не врегульований цим Законом, визначається Регламентом Національної ради, який за поданням голови або не менше трьох членів Національної ради затверджується Національною радою більшістю від її складу.
Згідно з частиною першою, абзацом 12 частини другої статті 24 Закону 538/97 засідання Національної ради скликаються головою Національної ради відповідно до Регламенту Національної ради за власною ініціативою або на вимогу не менше трьох членів Національної ради.
Виключно на засіданнях Національної ради: приймаються рішення про застосування санкцій та про звернення до суду із заявою про анулювання ліцензії.
Частинами третьою - п'ятою, восьмою статті 24 Закону 538/97 встановлено, що засідання Національної ради є відкритими.
Засідання Національної ради є правомочним, якщо на ньому присутні не менше шести членів Національної ради.
Розгляд на засіданнях Національної ради питань про видачу, продовження, переоформлення ліцензії на телерадіомовлення або питання про застосування санкцій до ліцензіатів відбувається у присутності повноважних представників відповідних ліцензіатів, про що їх письмово повідомляє Національна рада не пізніш як за три дні до засідання. Таке засідання може проводитися без участі цих осіб тільки за умови, якщо є відомості про вручення їм повідомлення про час та місце проведення засідання та в разі відсутності поважних причин для перенесення засідання.
На засіданні Національної ради ведеться протокол, який протягом трьох днів після засідання підписується головою Національної ради (або іншою особою, яка головувала на засіданні) та відповідальним секретарем Національної ради (або членом Національної ради, який виконує його посадові обов'язки) не пізніше чотирьох днів після проведення засідання. У разі неможливості або відмови голови Національної ради (або іншої особи, яка головувала на засіданні), відповідального секретаря Національної ради (або члена Національної ради, який виконує його посадові обов'язки) підписати протокол засідання протокол може бути підписаний не менше ніж п'ятьма членами Національної ради, які брали участь у засіданні.
Судом встановлено, що відповідач за наслідками проведеної відносно позивача перевірки, прийшов до висновку про порушення ПрАТ «Телеканал «Інтер» вимог:
- абзацу 8 частини другої статті 6 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", а саме - не допускається використання телерадіоорганізацій для трансляції програм або їх відеосюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитися;
- частини п'ятої статті 28 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", а саме - ліцензіат не має права розповсюджувати програми і передачі, трансляція яких не допускається згідно з вимогами частини другої статті 6 цього Закону, а також програми, здатні впливати на нормальний фізичний, розумовий або моральний розвиток дітей та юнацтва, і програми, що містять сцени, які викликають жах, сцени вбивства, насилля (фізичного чи психологічного), сцени, звернені до сексуальних інстинктів;
- частини другої статті 62 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" телерадіоорганізаціям забороняється розповсюджувати, а також анонсувати програми та передачі, які можуть зашкодити фізичному, інтелектуальному і духовному розвитку неповнолітніх та юнацтва, крім як протягом ефірного часу в добовому відрізку з 23.00 до 6.00 та на каналах з обмеженим доступом. Такі програми або передачі повинні мати спеціальне попередження і відповідно позначатися в розкладі програм телерадіоорганізацій та спеціально позначатися безпосередньо перед їх трансляцією.
В обґрунтування виявлених порушень відповідачем зазначено, що у передачі «Стосується кожного» (теми якої «ІНФОРМАЦІЯ_5» (ІНФОРМАЦІЯ_1 року) та «ІНФОРМАЦІЯ_6» (ІНФОРМАЦІЯ_2 року), які містили сцени, що на думку відповідача можуть завдати моральній, психічній та фізичній шкоди розвитку дітей та підлітків під час перегляду зазначеної передачі, оскільки обговорювалося статеве життя неповнолітньої (12-річної) дитини, наслідки її статевих стосунків у ранньому віці, деталі фізіологічних вікових процесів, а також, визнано факт того, що неповнолітня особа мала не одного статевого партнера.
Судом встановлено, що вчинені, на думку відповідача, позивачем порушення підтверджено відповідними доказами, а саме висновком Незалежної медійної ради та твердженнями присутніх на засіданні Нацради 09.11.2017 року.
Із змісту витягу з протоколу засідання Нацради від 09.11.2017 року №37 про результати позапланової перевірки ПрАТ «Телеканал «Інтер» встановлено, що на засіданні були присутні члени Нацради, керівники структурних підрозділів та запрошені, серед яких: представник ТОВ «Телеканал «Інтер», народні депутати України Барна О., ОСОБА_8, представник ГК «Детектор Медіа», член ради Інституту Медія Права та юрист Інституту Медіа Права.
Виступаючими запрошеними на засіданні зазначено, що на їх думку, в судії програми «Стосується кожного» «обговорювали розбещення малолітньої дитини, обтяжене ймовірним інцестом, тобто - злочин», «що канал повинен був дотриматися приватності життя дитини, не повинні були показувати населений пункт, де вона проживає», чим порушено етичні та професійні стандарти журналістики.
Також, підставою для винесення оскаржуваного рішення зазначено, що передача «Стосується кожного» транслювалася у час, доступний для перегляду неповнолітньою аудиторією (о 18:05 год.).
Відповідачем також вказано, що представником ліцензіата (позивача у справі) надано паперові прінт-скріни початкової заставки передачі «Стосується кожного» (теми якої «ІНФОРМАЦІЯ_5» (ІНФОРМАЦІЯ_1 року) та «ІНФОРМАЦІЯ_6» (ІНФОРМАЦІЯ_2 року), на яких зафіксовано напис: «Поширювана в цій програмі інформація спрямована на досягнення соціальної мети та орієнтована на дорослу аудиторію», проте, офіційним моніторингом не підтверджено та не спростовано цю обставину, оскільки, як зазначено Нацрадою, шрифт тексту замалий для розпізнання.
Крім того, зазначено, що відповідачем взято до уваги висновок Незалежної медійної ради від 23.10.2017 року №19, в якому, зокрема, зазначено, що за пропозицією голови Незалежної медійної ради Лигачовою Наталією 14.10.2017 року, Незалежною медійною радою вирішено розглянути справу за власної ініціативи та проаналізовано відповідність вищезазначених випусків передачі «Стосується кожного» Конвенції про захист прав та основоположних свобод, Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та кодексу етики українського журналіста.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Частиною шостою статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Відповідно до статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
Разом з тим, відповідачем не надано доказів на підтвердження повноважень Незалежної медійної ради на проведення відповідних експертиз.
З матеріалів справи та під час судового розгляду судом встановлено, що Незалежна медійна рада є громадською організацією, якою з власної ініціативи проведено «експертизу» відповідності програми «Стосується кожного» вимогам законодавства. Крім того, дослідивши зміст висновку Незалежної медійної ради від 23.10.2017 року №19, судом встановлено, що «експертів» Незалежної медійної ради про відповідальність за завідомо неправдивий висновок не повідомлено, що також не може свідчити про достовірність висновку Незалежної медійної ради як допустимого доказу в розумінні статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Будь яких інших доказів, окрім висновку Незалежної медійної ради від 23.10.2017 року №19 на підтвердження відповідачем порушень позивачем не подано, як і не надано жодних інших аргументів під час розгляду справи у судових засіданнях.
Крім того, судом встановлено, що Нацрадою, як суб'єктом владних повноважень, прийнято оскаржуване рішення не на підставі фактичних тверджень, а на підставі оціночних суджень членів комісії Нацради, запрошених на засідання 09.11.2017 року, виступаючих та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини В.В. Лутковської, які не є спеціалістами або експертами, відтак не можуть надати професійної оцінки відповідності програми «Стосується кожного», яка транслювалася в ефірі ПрАТ «Телеканал «Інтер» ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на наявність ознак порушення вимог абзацу 8 частини другої статті 6, частини п'ятої статті 28, частини другої статті 62 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
У висновку Європейського суду з прав людини (справа «Лінгрес проти Австрії») зазначено, що слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.
У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірено та встановлено судом.
Судження - це теж саме, що й думка, висловлення. Воно є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість, сумнів.
Із змісту рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії» слід дійти висновку, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, але в той самий час оціночні судження не можуть бути свавільними, безпідставними, та мають бути зроблені на підставі хоча б мінімальних фактичних обставин.
Наявність оціночних понять, зміст яких може різнитися від думки кожної окремої особи, пошук певних об'єктивних критеріїв розмежування оціночних понять та об'єктивних засобів встановлення такого розмежування є необхідною передумовою якісного та справедливого вирішення справ.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що під час розгляду питання щодо застосування санкцій до ПрАТ «Телеканал «Інетр», Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення мало б було поставлено на обговорення вирішення питання щодо призначення експертизи, де б компетентними особами було б підтверджено чи спростовано наявність під час трансляції ПрАТ «Телеканал «Інтер» програми «Стосується кожного» ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ІНФОРМАЦІЯ_2 року сцен, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків, під час перегляду зазначеної передачі, а не керуватися при прийнятті рішення про накладення санкцій твердженнями осіб, які не є спеціалістами чи експертами та якими надано свої суб'єктивні судження після перегляду зазначеної передачі.
Водночас, суд звертає увагу, що із змісту висновку Незалежної медійної ради від 23.10.2017 року №19 встановлено, що під час «трансляції програми «Стосується кожного» ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ІНФОРМАЦІЯ_2 року, Незалежною медійною радою виявлено порушення позивачем вимог абзацу 14 частини другої статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (поширення інформації, яка порушує законні права та інтереси фізичних осіб), у той час як ведучий ОСОБА_11 у випуску від ІНФОРМАЦІЯ_1 року не вияв належної обережності при висвітленні питань, пов'язаних із дітьми, чим порушив положення статті 18 Кодексу етики українського журналіста», в той час, як відповідачем, приймаючи оскаржуване рішення, застосовано до позивача санкцію у зв'язку із порушенням вимог абзацу 8 частини другої статті 6, частини п'ятої статті 28, частини другої статті 62 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», що суперечить вказаному висновку Незалежної медійної ради, на який, як зазначено самим представником відповідача у судовому засіданні та про що свідчать матеріали справи, відповідач посилався при прийнятті оскаржуваного рішення.
Також, при вирішенні питання застосування санкцій до позивача, відповідачем не взято до уваги лист від 27.10.2017 року №301 психолога ОСОБА_12, якою взято участь у програмі програми «Стосується кожного» ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ІНФОРМАЦІЯ_2 року в якості запрошеного психолога, та якою, із змісту листа, зазначено, що жодного психологічного насильства, образ, брутального поводження чи експлуатації з боку осіб, що були присутні на програмі, нею не виявлено.
Крім того, відповідачем також проігноровано той факт, що неповнолітньою учасницею та матір'ю неповнолітньої учасниці програми «Стосується кожного» ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ІНФОРМАЦІЯ_2 року надано письмову повноваження-згоду на право поширення інформації, оприлюднення інтерв'ю та використання зображення та імені фізичної особи, задіяної у теле- фото зйомках телевізійної передачі від ІНФОРМАЦІЯ_3 року та ІНФОРМАЦІЯ_4 року відповідно (копії містяться у матеріалах справи), що свідчить про згоду головних героїв програми «Стосується кожного» ІНФОРМАЦІЯ_1 року та ІНФОРМАЦІЯ_2 року на розповсюдження інформації щодо їх особистого життя, в тому числі й неповнолітньої особи.
З огляду на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем вимог абзацу 8 частини другої статті 6, частини п'ятої статті 28, частини другої статті 62 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі шляхом визнання протиправним та скасування рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 09.11.2017 року №2131 про результати позапланової перевірки Приватного акціонерного товариства "Телеканар "Інтер", м. Київ (НР №00291-м від 01.07.2015, ефірне мовлення, логотип: "ІНТЕР").
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до платіжного доручення від 13.12.2017 року №3701 за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1762, 00 грн. З огляду на задоволення позову в повному обсязі, сплачена сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2- 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Телеканар "Інтер" задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 09.11.2017 року №2131 про результати позапланової перевірки Приватного акціонерного товариства "Телеканар "Інтер", м. Київ (НР №00291-м від 01.07.2015, ефірне мовлення, логотип: "ІНТЕР").
3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Телеканар "Інтер" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 30, код ЄДРПОУ 23507865) за рахунок бюджетних асигнувань Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (01001, м. Київ, вул. Прорізна, 2, код ЄДРПОУ 00063928) сплачені судові витрати у розмірі 1762, 00 грн.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Телеканал «Інтер» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 30, код ЄДРПОУ 23507865);
Відповідач: Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (01601, м. Київ, вул.. Прорізна, буд. 2, код ЄДРПОУ 00063928).
Суддя Л.О. Маруліна