ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
08 листопада 2018 року № 826/10631/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у склад судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державного підприємства "Антонов"
доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби
про представники сторін:визнання протиправним та скасування рішення позивача - Божинов І.Б.; відповідача - Шлапак Н.В.,
(в судовому засіданні 08.11.2018, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),
Державне підприємство "Антонов" (адреса: 03062, м. Київ, вул. Академіка Туполева, 1, ідентифікаційний код 14307529) (далі по тексту - позивач або ДП «Антонов») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-Г, ідентифікаційний код 39439980) (надалі - відповідач або ДФС), в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати Рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 16.05.2018 № 0004174101 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
15.08.2018 до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив, у якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити, вказав, що місячний звіт за формою № Д4 за червень 2016 року з граничним терміном подання 20.07.2016 було подано 21.07.2016 з простроченням встановленого законом строку, а отже рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, відповідає вимогам чинного законодавства, а доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі за № 826/10631/18; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено справу до розгляду в підготовче засідання на 21.08.2018.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.10.2018.
У судовому засіданні 09.10.2018 судом оголошено перерву до 08.11.2018.
Представник позивача у судовому засіданні 08.11.2018 підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов.
В якості підстав позову позивач зазначає, що в результаті дій відповідача Державне підприємство "Антонов" було фактично позбавлено можливості надати свої заперечення проти висновків акту, що призвело до порушення порядку прийняття податкового повідомлення-рішення, встановленого п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України (нижче альтернативно - ПК України).
Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову через його необґрунтованість та безпідставність.
Зокрема, у відзиві відмітив про встановлення актом камеральної перевірки від 16.05.2018 № 1314/28-10-41-01/14307529 порушення п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме несвоєчасне подання звіту за червень 2016 року (по терміну подання 20.07.2016, звіт без помилок фактично подано 21.07.2016).
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено камеральну перевірку Державного підприємства «Антонов» з питання несвоєчасного подання податкової звітності, а саме звіту «Про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (форма № Д4 (місячна)) до фіскальних органів за червень 2016 року.
За результатами камеральної перевірки складено акт від 16.05.2018 № 1314/28-10-41-01/14307592, в якому відображено висновок про порушення позивачем пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: несвоєчасно подано до податкового органу Звіт «Про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за червень 2016 року, по терміну надання 20.07.2016, фактично надано 21.07.2016.
На підставі названого акту перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято рішення про застосування штрафних санкцій від 16.05.2018 № 0004174101 в розмірі 170,00 грн.
Вказане рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 23.06.2018 № 21481/6/99-99-11-02-02-25 скарга ДП «Антонов» № 163/5902-18 від 30.05.2018 залишена без задоволення.
Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом України, та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
При цьому, суд зазначає, що процедура подання податкової звітності до контролюючого органу регулюється ПК України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Пунктом 49.3 ст. 49 Податкового Кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач скористався правом щодо надсилання податкової звітності засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Так, 18.07.2016 позивач надіслав звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за червень 2016 року. Вказаний звіт було доставлено до податкового органу 18.07.2016 о 13:51 год., що підтверджується квитанцію № 1.
20.07.2016 о 15:23 год. податковим органом повідомлено про виявлені помилки в звітності за червень 2016 року, направленої позивачем 14.07.2016, що підтверджується квитанцією № 2 з реєстраційним номером № 9122954003.
Судом встановлено, що позивачем повторно направлено виправлений звіт 19.07.2016, що був доставлений до податкового органу 19.07.2016 о 15:23 год. та підтверджується квитанцією № 1.
21.07.2016 о 09:14 год. податковим органом повідомлено про виявлені помилки в звітності за червень 2016 року, направленої позивачем 19.07.2016, що підтверджується квитанцією № 2 з реєстраційним номером № 9124474944.
Судом встановлено, що позивач при виявлених помилках в звітності направленої раніше, надіслав виправлений звіт за червень 2016 року 21.07.2016, який 21.07.2016 доставлено до податкового органу шляхом електронного зв'язку, що підтверджується квитанцією № 1. Як вбачається з квитанції № 2 з реєстраційним номером № 3127185576, 21.07.2016 пакет зі звітністю прийнято податковим органом, автоматична обробка електронного документу виконана вдало.
За приписами п. 49.5 ст. 49 ПК України, у разі подання податкової звітності в електронній формі платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.
При цьому положеннями п. 1 п. 4 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку визначено, що податкові документи в електронному вигляді можуть бути надіслані до органів ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку за звітні періоди у терміни, визначені законодавством для відповідних податкових документів у паперовій формі. При відправленні електронних документів платник податків самостійно визначає кінцевий термін їх відправлення (враховуючи час на своєчасну доставку документів до органів ДПС у разі можливого пошкодження телекомунікаційного зв'язку або ненадходження першої квитанції). Податкова звітність в електронному вигляді, отримана органами ДПС пізніше терміну, встановленого законодавством для податкової звітності, вважається поданою з порушенням терміну. Органи ДПС приймають податкову звітність з 9 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. щоденно, крім вихідних, святкових і неробочих днів. У разі надходження податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС до 16 години платнику податків протягом двох годин з моменту прийняття (неприйняття) надсилається друга квитанція, в іншому випадку - протягом перших двох годин наступного робочого дня.
Відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.
Суд зазначає, що позивачем остаточно подано спірну звітність з пропуском строку на 1 день - 21.07.2016.
Проте, вказане прострочення з подачі звіту за червень 2016 року, фактично викликано невиконанням відповідачем вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, оскільки позивачем було двічі направлено звіт 18.07.2016 та 19.07.2016 о 13:51 год. та 15:23 год. відповідно, відтак, контролюючий орган мав повідомити позивача про виявлені помилки протягом 2-х годин, чого, як вбачається з матеріалів справи, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби здійснено не було. В такому разі позивач мав би можливість вчасно виправити помилку та вчасно подати звіт без помилок.
Аналогічні правові висновки зазначені у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 826/20362/16 та від 15.05.2018 у справі № 820/656/17.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа №802/2236/17-а).
Враховуючи кількість намагань позивача подати до контролюючого органу шляхом електронного зв'язку відповідний звіт за червень 2016 року, а також порушення з боку відповідача під час повідомлення позивача про прийняття чи неприйняття вказаної звітності, що, по суті, призвело до несвоєчасного подання останнім податкової звітності за червень 2016 року, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 16.05.2018 № 004174101 є необґрунтованим, через що позовні вимоги про скасування рішень підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З наведеного випливає, що за правилами ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.
Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Позов ДП "Антонов" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 16.05.2018 № 0004174101 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
3. Стягнути на користь Державного підприємства "Антонов" (адреса: 03062, м. Київ, вул. Академіка Туполева, буд. 1, ідентифікаційний код - 14307529), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (адреса: 03062, м. Київ, вул. Академіка Туполева, 1, ідентифікаційний код - 39440996) понесені ДП "Антонов" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст рішення складено 30.11.2018.
Суддя К.С. Пащенко