ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
22 листопада 2018 року № 826/13952/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., при секретарі судового засідання Стеценко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКС-УКРАЇНА"
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №2672615147 від 07.06.2018 року,
Представники сторін:
представник позивача: Варес М.О.,
представник відповідача: Перепелюк О.В.
Обставини справи
з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Текс-Україна» (далі - позивач) до Головного управління ДФС у місті Києва (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.06.2018 року №2672615147.
Обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у відповідача були відсутні підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, оскільки останнім надано відповідь на запит. Крім того, позивач вказує, що висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки від 14.05.2018 року №102/26-15-14-0701-10/35133555 є безпідставними та спростовуються наявним первинними бухгалтерськими документами, наданими суду, а також, на безпідставність використання відповідачем змісту вироку та відібраних пояснень осіб - засновників контрагентів позивача.
Ухвалою суду від 07.09.2018 року відкрито загальне позовне провадження та справу №826/13952/18 призначено до вирішення в підготовчому судовому засіданні.
Відповідно до протоколу судового засідання від 11.10.2018 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву для надання пояснень щодо клопотання про виклик свідків та відзиву на позов.
Відповідачем надано суду відзив на позов, відповідно до якого вбачається, що у контрагентів позивача ТОВ «Апекстрейд ЛТД» та ТОВ «Дервік Капітал» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, транспорт та устаткування необхідні для здійснення господарської діяльності. Крім того, відповідач вказує, що засновники ТОВ «Апекстрейд ЛТД» та ТОВ «Дервік Капітал» при наданні пояснень заперечували свою участь у здійсненні господарської діяльності названих товариств. Також, відповідач вказує, що первинні бухгалтерські документи виписані ТОВ «Апекстрейд ЛТД» та ТОВ «Дервік Капітал» на користь позивача складені з порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» оскільки не містять інформацію щодо найменування товару, що перевозився та осіб відповідальних за здійснення господарської операції. З огляду на викладене, відповідач вказує на фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ «Апекстрейд ЛТД» та ТОВ «Дервік Капітал».
Згідно протоколу судового засідання від 08.11.2018 року судом закрито підготовче провадження, розпочато вирішення справи по суті та оголошено перерву для надання сторонам можливості підготуватись до дебатів.
У судовому засіданні 22.11.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Обставини встановлені судом.
Головним управлінням ДФС України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Текс-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських відносин із ТОВ «Апекстрейд ЛТД» за травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, ТОВ «Дервік Капітал» за квітень 2016 року, за результатом якої складено акт від 23.03.2016 року №69/26-15-14-07-0110/35133555.
В подальшому, Головним управлінням ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Текс-Україна» з питань, що стали предметом оскарження, а саме: дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Апекстрейд ЛТД» за травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, ТОВ «Дервік Капітал» за квітень 2016 року, за результатом якої складено акт від 14.05.2018 року №102/26-15-14-0701-10/35133555 (далі - акт перевірки).
З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за період квітень - серпень 2016 року всього на суму 927 531 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.06.2018 року №2672615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 391 296,5 грн (за основним платежем 927 531 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 463 765,5 грн).
За результатом адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.
Щодо доводів позивача про відсутність підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, за результатом якої складено акт від 23.03.2016 року №69/26-15-14-07-0110/35133555, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Згідно з п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Підпунктом 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка не може бути призначена. Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем скеровано позивачу запит від 27.12.2017 року №43477/10/26-15-14-07-01-15 щодо фінансово-господарських відносин із ТОВ «Апекстрейд ЛТД» за травень 2016 року, червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, ТОВ «Дервік Капітал» за квітень 2016 року.
Позивач вказує, що 15.01.2018 року він надав відповідь на вказаний запит та вказав про неможливість надання копій запитуваних документів, оскільки такі документи вилучені на виконання ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва, відповідно до протоколу обшуку від 26.01.2017 року.
З огляду на викладене, доводи відповідача викладені в акті перевірки про ненадання відповіді на запит від 27.12.2017 року №43477/10/26-15-14-07-01-15 є безпідставними.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача про безпідставність, з урахуванням даних вказаних в акті від 23.03.2016 року №69/26-15-14-07-0110/35133555, призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Текс-Україна», за результатом якої складено зазначений акт.
За визначенням, наведеним у пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.
Виходячи з аналізу наведених норм у сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Тобто, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
У листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11 Вищим адміністративним судом України зазначено, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (про що також зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11).
За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).
Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», (далі - Закон №996-ХІV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІV).
В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 цього Закону).
При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 р. №К/9991/72258/12, від 21.10.2014 р. №К/800/6170/14 та від 26.08.2014 р. №К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону №996-ХІV, повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.
Як встановлено у ході судового розгляду справи та підтверджується матеріалами справи позивачем укладено договори про надання послуг від 01.05.2016 року №01/05/2016 з ТОВ «Апекстрейд ЛТД» та від 01.04.2016 року №47 з ТОВ «Дервік Капітал», предметом яких є надання послуг з обробки та доставка кореспонденції замовника (позивача) зі складу замовника (т. 1 а.с. 99-102, 85-88).
Основним видом діяльності позивача є надання кур'єрських послуг, отже укладання договорів з ТОВ «Апекстрейд ЛТД» та ТОВ «Дервік Капітал» економічно доцільним.
З матеріалів справи вбачається, що додатковими угодами: від 01.05.2016 року №1 та від 01.06.2016 року №2 до договору від 01.05.2016 року №01/05/2016 з ТОВ «Апекстрейд ЛТД» та від 01.04.2016 року № 1 до договору від 01.04.2016 року №47 з ТОВ «Дервік Капітал» узгоджено вартість послуг, яка визначається на підставі підписаних замовником (позивачем) щоденних реєстрів.
Реєстри прийому передач кореспонденції на відправлення (т.6 а.с. 30-100, 110-162) містять інформацію щодо регіону відправлення, одержувача, перевізника, ваги, кількості місць та вартості відправлення; звіти наданих послуг (т. 6 а.с. 101-109, 165-169) містять інформацію щодо дати відправлення, номеру експрес-накладної, відправника місця відправлення, одержувача та місця одержання, вагу та вартість відправлення; за результатом наданих послуг сторонами складено акти приймання-передачі (т. 6 а.с. 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, податкові накладні, оплата проведена у безготівковій формі (т. 6 а.с 171-191) на підставі рахунків-фактури (т. 6 а.с. 17, 19, 21, 23, 25, 27)
Зазначені документи надано позивачем до перевірки та відповідач в акті перевірки не вказує про дефектність таких первинних бухгалтерських документів та не відповідність їх оформлення нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Позивачем надано суду копії експрес накладних, які долучено до матеріалів справи (т. 1 а.с. 104-221, т. 2 а.с. 1-287, т. 3 а.с. 1-246, т. 4а.с. 1-248, т. 5 а.с. 1-286, т. 6 а.с. 1-14).
Наявні в матеріалах справи копії первинних документів позивача у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.
Співставлення первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операціям із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, що позивач придбавав у контрагентів послуги, товари з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.
З акту перевірки вбачається, що відповідачем сформовано висновки щодо нереальності операцій позивача із його контрагентами на підставі інформації з інформаційних баз даних, стосовно чого суд зазначає наступне.
Інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.
Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в постановах Вищого адміністративного суду України від 20.09.2012 року №К9991/574/12, №К9991/5991/11 та №К9991/24891/11: «Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності».
Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Суд зауважує, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентами спростовують висновки контролюючого органу, які ґрунтуються на даних інформаційних податкових баз.
На момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти були зареєстровані як юридичні особи в ЄДР.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на дані податкової звітності постачальників щодо відсутності інформації про трудові ресурси, складські приміщення, транспорт та устаткування, зазначене є лише припущенням контролюючого органу та не підтверджується будь-якими доказами.
За приписами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Доказів, викладених доводів Відповідач не надав ні суду, а також не використовував під час перевірки.
Відповідно, суд доходить висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду у належний спосіб недостатність кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій та відсутності обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагентам для виконання спірних операцій.
В контексті наведеного, суд також оцінює факт відсутності в акті перевірки обґрунтувань з посиланням на використані матеріали та докази, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
Помилковими є, також, твердження відповідача про відсутність здійснення господарських операцій з огляду на не встановлення походження товарів по ланцюгу постачання, виходячи з того, що зазначені обставини не підтверджується доказами, а ймовірні порушення постачальниками та їхніми контрагентами податкового чи іншого законодавства не створюють юридичних наслідків для добросовісного учасника господарських відносин. При цьому, акт перевірки не містить як аналізу дотримання податкової дисципліни позивачем та його контрагентами, так і доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин, зокрема, не вбачається відхилень між сумами задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту між позивачем та контрагентами.
У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосередніми постачальниками.
Відповідно до приписів ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам ст. 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.
Провівши відповідну оцінку, Європейський суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.
Таким чином, за змістом норм ПК України право покупця на податковий кредит не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.
Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми по відносинам із вказаними контрагентами.
Стосовно доводів податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача із контрагентами, які ґрунтуються на протоколах допиту свідків та матеріалах кримінального провадження, суд зазначає наступне.
В даному випадку як на джерело доказової інформації відповідач посилається на протоколи допиту свідків. На підставі протоколів перевіряючі приходять до висновку щодо "фіктивності" контрагентів та всіх операцій.
Одночасно з цим, будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних контролюючим органом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.
Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на вирок Печерського районного суду міста Києва від 23.06.2017 року по справі №757/22816/17-к, яким ОСОБА_3 як засновника ТОВ «Апекстрейд ЛТД» визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого, зокрема ч.1 ст. 205 КК України у наслідок затвердження угоди останнього з прокурором, оскільки договір від імені останнього укладено з ОСОБА_4, а сам зміст такого вироку не містить аналізу суду чи обґрунтувань по взаємовідносинам між ТОВ «Апекстрейд ЛТД» та ТОВ "ТЕКС-Україна".
Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 року № К/9901/1349/17 вказав, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 КАС України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Практика Верховного Суду виходить з того, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили. Крім того, наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів не є підставою для визнання операцій нереальними (Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року по справі № 822/2198/17, адміністративне провадження № К/9901/49072/18, № К/9901/48686/18, ЄДРСРУ № 74672741та № 74670539).
Аналогічний висновок містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року по справі № 2а-1570/6063/12, адміністративне провадження № К/9901/2621/18, ЄДРСРУ № 74514415).
Крім того, суд не погоджується з викладеними в усних поясненнях представником Відповідача поясненнях, що згадані матеріали кримінальних проваджень: вирок і пояснення мають преюдиційне значення для суду, оскільки за приписами частини 6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене, висновок відповідача про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України на думку суду є необґрунтованим, що вказує на протиправність податкового повідомлення-рішення 07.06.2018 року №2672615147 та є підставою для його скасування.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позовних вимог та згідно з вимогами статті 139 КАС України судові витрати позивача підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКС-УКРАЇНА" (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48 к. 1, код ЄДР 35133555) до Головного управління ДФС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР 39439980) про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.06.2018 року №2672615147.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.06.2018 року №2672615147.
3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКС-УКРАЇНА" (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48 к. 1, код ЄДР 35133555) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР 39439980) судовий збір в сумі 20 869 (двадцять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 46 коп.
Повний текст рішення складено та підписано 03.12.2018 року.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя В.І. Келеберда