Україна
Романівський районний суд Житомирської області
290/710/15-ц
16 листопада 2018 року смт. Романів
Романівський районний суд Житомирської області у складі судді Бабича С.В., з участю секретаря судового засідання Багінської В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на дії начальника Романівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_1, -
В листопаді 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (далі ТОВ «Фінансова компанія управління активами») звернулося до суду зі скаргою на постанову начальника Романівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_1 від 8 жовтня 2018 року про закінчення виконавчого провадження № 50382002, в якій, посилаючись на необґрунтованість цієї постанови та порушення порядку здійснення виконавчого провадження по ній, просить її скасувати.
Одночасно ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заявило клопотання про поновлення строку для подачі скарги на дії посадової особи органу державної виконавчої служби.
В судове засідання стягувач та державний виконавець, які були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не з'явилися. Начальник Романівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області подала до суду заперечення, в якому просила відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на її необґрунтованість.
Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до статті 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особою державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Судом встановлено, що 21 жовтня 2015 року Романівським районним судом Житомирської області у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс фінанс» (далі ТОВ «Кредекс фінанс») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ухвалене рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредекс фінанс» заборгованості за кредитними договорами № 1846/2110ES5DIP від 28 листопада 2011 року, № 1848/2110CLPS2 від 28 листопада 2011 року та № 1845/2110ES5DIP від 28 листопада 2011 року в сумі 13723 грн, а також судового збору в сумі 243,60 грн.
15 січня 2016 року Романівським районним судом Житомирської області ТОВ «Кредекс фінанс» видано виконавчий лист.
4 березня 2016 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Романівського районного управління юстиції Житомирської області було відкрито виконавче провадження № 50382002 по вищевказаному виконавчому документу, в якому стягувачем являється ТОВ «Кредекс фінанс», а боржником - ОСОБА_2
Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 12 квітня 2017 року було задоволено заяву ТОВ «Кредекс фінанс» та замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) у цьому виконавчому провадженні його правонаступником - ТОВ «Фінансова компанія управління активами».
8 жовтня 2018 року начальником Романівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ОСОБА_1 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 50382002 на підставі пункту 3 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Мотивуючи прийняте рішення про закінчення цього виконавчого провадження посадова особа даного органу зазначила, що 19 вересня 2018 року боржник померла.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Стаття 1 цього Закону закріпила, що виконавче провадження - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
В статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави для закінчення виконавчого провадження.
Так, зокрема, виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Рішення державного виконавця про закінчення виконавчого провадження оформлюється постановою.
Можливості прийняття виконавцем будь-яких інших процесуальних рішень у випадку смерті боржника - фізичної особи, даний Закон не передбачає.
Враховуючи той факт, що постанова про закінчення виконавчого провадження № 50382002 від 8 жовтня 2018 року була прийнята посадовою особою органу державної виконавчої служби в межах її повноважень, на підставі прямої вказівки закону, яка міститься в пункті 3 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», суд не вбачає правових підстав вважати рішення цієї посадової особи незаконним, що свідчить про необґрунтованість вимог скарги про її скасування.
При цьому, відсутні також підстави вважати, що прийняттям такої постанови було порушено право заявника на отримання виконання за зобов'язанням, яке виникло на підставі рішення Романівського районного суду Житомирської області від 21 жовтня 2015 року, оскільки ТОВ «Фінансова компанія управління активами» не позбавлене права пред'явити свої вимоги до спадкоємців боржника у зобов'язанні ОСОБА_2 в порядку, визначеному статтями 1217, 1218 Цивільного кодексу України.
Окрім цього суд вважає безпідставним клопотання заявника про поновлення пропущеного процесуального строку на подачу цієї скарги, оскільки дану скаргу подано з дотриманням строків, передбачених статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи викладене, керуючись статтями 257, 259-261, 451 ЦПК України, суд, -
У задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її постановлення в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.
Суддя С.В. Бабич