Іменем України
Справа № 285/1903/18
провадження у справі №2/0285/910/18
30 листопада 2018 року м. Новоград-Волинський
Новоград - Волинський міськрайонний суду Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б. за участі секретаря судового засідання Медяної І.В., та осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не прибув
відповідача: не прибув
розглянувши заочно в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У травні 2018 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 279 349 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 17 жовтня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з кредитним лімітом 410 000 грн. зі сплатою 13,5% річних та кінцевим терміном повернення коштів 16 жовтня 2017 року. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 21 квітня 2009 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання зобов'язалась відповідати перед банком за грошовими зобов'язаннями ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором. Однак позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 23 квітня 2018 року, у ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 279 349 грн., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 157 278 грн. 70 коп.; заборгованість за відсотками в розмірі 122 070 грн. 30 коп.
Ухвалою судді від 18 жовтня 2018 року провадження у справі в частині позовних вимог банку до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки набрало законної сили рішення суду ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав.
Представник позивача в судове засідання не прибув, подав письмову заяву, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить справу розглянути без його присутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув повторно, про час і місце судового розгляду був повідомлений вчасно та належним чином, однак про причини неявки суду не повідомив, відзив проти позову та клопотань про розгляд справи за його відсутності та/або про відкладення розгляду справи не подавав.
За таких обставин, керуючись ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17 жовтня 2007 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з кредитним лімітом 410 000 грн. зі сплатою 13,5% річних та кінцевим терміном повернення коштів 16 жовтня 2017 року (а.с. 15-28).
21 квітня 2009 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання зобов'язалась відповідати перед банком за грошовими зобов'язаннями ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором (а.с. 44).
Однак позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 23 квітня 2018 року, у ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 279 349 грн., яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 157 278 грн. 70 коп.; заборгованість за відсотками в розмірі 122 070 грн. 30 коп. (а.с. 9-14).
Судом також встановлено, що рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 14 квітня 2015 року (справа №285/3089/14-ц) задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалено звернути стягнення на нерухоме майно шляхом продажу на прилюдних торгах належного іпотекодавцю ОСОБА_2 нежилого приміщення по АДРЕСА_1, площею 220 кв.м.; стягнуто з поручителя ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 204 049 грн. 91 коп. Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 18 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог банку до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові. Вказаним рішенням суду апеляційної інстанції встановлено, що договір поруки, укладений 21 квітня 2009 року між банком та ОСОБА_3 є припиненим (а.с. 139-144).
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, надавши кредит, однак останній кредитні кошти своєчасно не повернув, не сплатив відсотки за їх використання і станом на день звернення банку до суду з позовом, існує заборгованість за кредитним договором. Таким чином, невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань порушує право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані у кредит.
Як встановлено судом, рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 14 квітня 2015 року (справа №285/3089/14-ц), залишеним частково без змін рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 18 листопада 2015 року, позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено та ухвалено звернути стягнення на нерухоме майно шляхом продажу на прилюдних торгах належного іпотекодавцю ОСОБА_2 нежилого приміщення по АДРЕСА_1, площею 220 кв.м.
Однак, відповідно до відповіді Новоград-Волинського МВ ДВС від 28 листопада 2018 року, за виконавчим листом № 285/3089 від 10 червня 2018 року про звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухомого майна ОСОБА_2, вищевказане майно не було реалізовано на прилюдних торгах, а 30 жовтня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення вказаного виконавчого листа стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Право вибору конкретного способу захисту покладається на іпотекодавця. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитись в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі ст. 599 ЦК України.
Саме таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 13 березня 2017 року (справа №753/17748/15-ц).
Оскільки рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду від 14 квітня 2015 року (справа №285/3089/14-ц) про звернення стягнення на предмет іпотеки належного ОСОБА_2 нежилого приміщення - не виконано, то з урахуванням вимог ст. 599 ЦК України, обраний банком спосіб захисту шляхом звернення з позовом до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором є належним, а позов - обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов банку є обґрунтованим, підтверджується належними доказами, а тому підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку закриття провадження у справі, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. Оскільки ухвалою судді від 18 жовтня 2018 року провадження у справі в частині позовних вимог банку до ОСОБА_3 закрито, то заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою судді від 31 травня 2018 року щодо майна ОСОБА_3 підлягають скасуванню (а.с. 86).
Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України Цивільного процесуального кодексу України, статтями 525, 526, 530, 549-552, 610-612, 625, 627-629, 1054-1056-1 Цивільного кодексу України, суд -
Позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 14305909, вул. Лєскова, 9, м. Київ, 01011) заборгованість за кредитним договором від 17 жовтня 2017 року в сумі 279 349 (двісті сімдесят дев'ять тисяч триста сорок дев'ять) гривні , яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 157 278 грн. 70 коп.; заборгованість за відсотками в розмірі 122 070 грн. 30 коп., а також судові витрати в розмірі 4190 грн. 23 коп.
Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою судді Новоград-Волинського міськрайонного суду від 31 травня 2018 року.
Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили зазначеним рішенням суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України та може бути переглянуте судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляці йного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвалу суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подають учасниками справи через відповідні суди, а саме Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області.
Суддя Т.Б. Сташків