26 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 540/2184/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дмитрієвої О.О.,
при секретарі: Пономаренко М.М.,
за участю:
представника позивача Малюка Є.В.,
представника відповідача Балихіної В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "НАСА" до Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA508000/2018/000014/2 від 17.10.2018 р.,
встановив:
30 серпня 2018 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства "Наса" (далі - позивач, ПП "Наса") до Херсонської митниці Державної фіскальної служби України з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA508070/2018/000080/2 від 23.08.2018р.
Ухвалою суду від 31 серпня 2018 року відкрито спрощене провадження в справі та призначено судове засідання на 10.10.2018р..
Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначив, що на умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів продавець (LINYI TAILAI PLASTIK CO LTD) здійснив поставку на адресу покупця (ПП "Наса") товару №1 - плівки, за кодом товару 3920431000 у кількості 538 рулонів. Декларуючи товар, ПП "Наса" було заявлену митну вартість товару, визначену самостійно, за основним методом - за ціною договору. Позивач зазначає, що під час декларування товарів ним було подано повний пакет документів, необхідний для митного оформлення вказаного в декларації товару. Статтями 49, 51, 52, 53, 54 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Позивач вважає, що метод визначення митної вартості за ціною договору є пріоритетним, а тому при контролі правильності визначення митної вартості товарів перш за все органом доходів і зборів мають бути здійснені всі передбачені законом заходи для застосування основного методу. За наявності сумнівів щодо повноти відомостей та документів, що подані декларантом для підтвердження митної вартості, митний орган має витребувати необхідні додаткові документи та вжити інші заходи для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Підприємство стверджує, що для підтвердження заявленої митної вартості товару ним надано митному органу всі необхідні документи, передбачені ст. 53 МК України, а саме ті, які ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів, яка підлягає сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору, а тому відповідачем необґрунтовано відмовлено в застосуванні першого методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Крім того, посилаючись на рішення Верховного Суду, позивач вказує на те, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару прийняте не обґрунтовано, не містить відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості товару. З наведеного позивач робить висновок про наявність підстав для постановлення судового рішення про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів.
В судове засідання 26.11.2018р. представники сторін прибули.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримував, посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Так, згідно доводів відзиву на позовну заяву, відповідач не погоджується із позовними вимогами, виходячи із наступного.
16.10.2018 року приватним підприємством ПП "НАСА" до митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі для здійснення митного оформлення було подано митну декларацію №UA508070/2018/001516 на товар "Плівка з полімерів вінілхлориду з вторинної сировини" з країною походженням Китай. Товар ввезено на умовах поставки "CIF-Odessa", на виконання умов договору від 15.12.2016 № CH-UA-15/12/16 між ним та компанією LINYI TAILAI PLASTIC CO, LTD.
По результатам аналізу рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, інформація про які наявна в ПІК "ЄАІС ДФС" було виявлено не відповідність заявленого рівня митної вартості до інформації яка є в розпорядженні митниці.
За результатами оцінки ризику щодо МД №UA508070/2018/001516 спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) із формою контролю стосовно перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів.
Перевіркою поданих документів було встановлено наявність розбіжностей, а саме: в поданому до митного оформлення контракті № CH-UA-15/12/16 від 15.12.2016 згідно пункту 4.2 не вказано, що витрати на транспортування та страхування включені до вартості товару.
Також відповідно цього ж пункту загальна сума контракту становить 100000 доларів США, в той час коли в зоні діяльності Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та місті Севастополі за вказаним контрактом ПП «Наса» станом на 16.10.2018 вже здійснила митне оформлення товарів загальною фактурною вартістю 1165297,56 доларів США.
У відповідності до п.5.5 вищезазначеного контракту розрахунки здійснюються шляхом 100% оплати протягом 30 діб після отримання товару на склад покупця, а відповідно до п. 2.5 початок виробництва товару здійснюється після отримання попередньої оплати за товар.
Фактурну вартість достовірно документально не підтверджено. Заявлена декларантом митна вартість на умовах CIF Одеса (0,96 $/кг або 0,13$/м2, 0,19$/м2, 0,241$/м2, 0,31$/м2, 0,58$/м2) є меншою ніж прямі витрати на виробництво товару. Згідно наявної інформації вартість ПВХ у Китаї (Щотижневик №34(355) «Рынок полимеров» від 24.08.2018) на дату інвойсу (21.08.2018) знаходилась на рівні 950-960 $/т.
Крім того, відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс 2010», на умовах поставки «CIF», продавець зобов'язаний надати покупцю страховий поліс або інші докази страхового покриття. Серед документів наданих для підтвердження заявленого рівня митної вартості, відсутні страхові документи, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо вартості товарів.
У комерційній пропозиції відправника товару від 17.08.2018 адресованій ПП "Наса" відсутня інформація щодо терміну дії цін, тобто не можливо прослідкувати чи діяли зазначені у комерційній пропозиції ціни на день виставлення специфікації до контракту. Також встановлено відсутність банківських реквізитів на інвойсі від 21.08.2018 № NS-CI- 21AUG2018.
У відповідь на звернення щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, декларантом додатково було надіслано: прайс - лист компанії "LINYI TAILAI PLASTIC CO.,LTD" від 14.08.2018; бізнес - пропозицію компанії "LINYI TAILAI PLASTIC CO..LTD" від 17.08.2018.
Перевіркою додатково поданих документів було встановлено, що у своїй сукупності вони не спростовують сумнівів щодо достовірності заявленого рівня митної вартості.
В результаті митну вартість вищезазначеного товару було скориговано та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA508000/2018/000014/2 від 17.10.2018 та оформлено картку відмови № UA508070/2018/00114 від 17.10.2018.
Зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості товару зазначено причини, через які заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано, джерело наявної у митного органу інформації стосовно визначення митної вартості товару та обґрунтування обраного методу визначення митної вартості. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що дії митного органу є правомірними та відповідають вимогам законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
Між позивачем ПП "Наса" та компанією LINYI TAILAI PLASTIK CO LTD , Китай, 15.12.2016 було укладено контракт № СН-UA-15/12/16 (далі-Контракт) на поставку товару - будівельних матеріалів за номенклатурою, кількістю та цінам згідно супровідних документів на умовах CIF ODESSA/ CIF CHЕRNOMORSK(ILYICHEVSK)/ CIF YUZHNIY, UKRAINE, відповідно до правил Інкотермс 2010.
На виконання умов Контракту позивачем імпортовано на митну територію України товар, а саме:
- Товар №1 плівка з полімерів вініл хлориду вторинної сировини, не поєднана з іншими матеріалами, з вмістом пластифікаторів не менше 6%, завтовшки не більше одного мм, не самоклейна, не пориста - код товару 3920431000 (538 рулонів);
Плівка використовується при облицюванні виробів з деревини, у асортименті різних розмірів, для будівельних робіт, розміщена на пластикових палетах, вартістю 64040,1600 дол. США (курс валюти 27.928166).
16.10.2018 до м/п митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі надійшов вантаж "плівка ПВХ", отримувачем якого зазначено ПП "Наса".
16.10.2018р. декларантом позивача за договором про надання послуг митного брокера ФОП ОСОБА_3 для митного оформлення товару до митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подано митну декларацію №UA508070/2018/00156, відповідно до якої заявлена митна вартість товарів у розмірі 64040,16 доларів США, за ціною договору (перший метод визначення митної вартості).
Разом з вантажно-митною декларацією позивачем для оформлення товару надано: пакувальний лист; рахунок-фактура (інвойс); коносамент; декларація про походження товару; акт про проведення огляду товару; акт про проведення огляду товару; зовнішньоекономічний договір (контракт); доповнення до зовнішньоекономічного контракту; договір про надання послуг митного брокера.
Згідно ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Митний орган дійшов висновку, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв'язку із тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості (фактурна вартість, транспортні витрати, витрати на страхування) достовірно документально не підтверджено, документи надані для підтвердження митної вартості місять розбіжності: в поданому до митного оформлення контракті № CH-UA-15/12/16 від 15.12.2016 згідно пункту 4.2 не вказано, що витрати на транспортування та страхування включені до вартості товару. Також відповідно цього ж пункту загальна сума контракту становить 100000 доларів США, в той час коли в зоні діяльності Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та місті Севастополі за вказаним контрактом ПП «Наса» станом на 16.10.2018 вже здійснила митне оформлення товарів загальною фактурною вартістю 1165297,56 доларів США. У відповідності до п.5.5 вищезазначеного контракту розрахунки здійснюються шляхом 100% оплати протягом 30 діб після отримання товару на склад покупця, а відповідно до п. 2.5 початок виробництва товару здійснюється після отримання попередньої оплати за товар. Фактурну вартість достовірно документально не підтверджено. Заявлена декларантом митна вартість на умовах CIF Одеса (0,96 $/кг або 0,13$/м2, 0,19$/м2, 0,241$/м2, 0,31$/м2, 0,58$/м2) є меншою ніж прямі витрати на виробництво товару. Згідно наявної інформації вартість ПВХ у Китаї (Щотижневик №34(355) «Рынок полимеров» від 24.08.2018) на дату інвойсу(21.08.2018) знаходилась на рівні 950-960 $/т. Крім того, відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс 2010», на умовах поставки «CIF», продавець зобов'язаний надати покупцю страховий поліс або інші докази страхового покриття. Серед документів наданих для підтвердження заявленого рівня митної вартості, відсутні страхові документи, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо вартості товарів. У комерційній пропозиції відправника товару від 17.08.2018 адресованій ПП "Наса" відсутня інформація щодо терміну дії цін, тобто не можливо прослідкувати чи діяли зазначені у комерційній пропозиції ціни на день виставлення специфікації до контракту. Також встановлено відсутність банківських реквізитів на інвойсі від 21.08.2018 № NS-CI- 21AUG2018.
За результатами проведеної консультації, митну вартість товару №1 скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 МКУ на підставі інформації наявної у митного органу - мд від 18.09.2018 №UA 500200/2018/008244, а саме: 1,31 дол. США/кг. (числове значення митної вартості товару становить 66608*1.31=87256,48 дол. США). Попередні методи не застосовувались.
Відповідачем 17.10.2018 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA508000/2018/000014/2.
Позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Вирішуючи справу по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в поданих документах.
Як встановлено, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару, а саме пакувальний лист; рахунок-фактура (інвойс); коносамент; акт про проведення огляду товару; акт про проведення огляду товару; зовнішньоекономічний договір (контракт); доповнення до зовнішньоекономічного контракту; договір про надання послуг митного брокера.
Проте, митний орган дійшов висновку, що надані позивачем на запит додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару. Декларантом до митного органу надано не всі документи на запит митного органу.
За результатами проведеної консультації прийнято рішення про визначення митної вартості товару, що імпортується, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
Суд не може погодитись з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності.
Так, 15 грудня 2016 року між ПП "Наса" та LINYI TAILAI PLASTIK CO. LTD, Китай, укладено контракт № СН-UA-1512/16 про постачання товару на умовах CIF ODESSA/ CIF CHЕRNOMORSK(ILYICHEVSK)/ CIF YUZHNIY, UKRAINE, відповідно до правил Інкотермс 2010. Відповідно до додаткової угоди від 28.08.2017 року до контракту № СН-UA-1512/16 збільшено суму контракту до 3000000 USD, відповідно до додаткової угоди від 28.08.2017 року до контракту № СН-UA-1512/16 визначено, що вантажоодержувачем є SIM (Sejul Industrial Machines), відповідно до додаткової угоди від 11.12.2017 року до контракту № СН-UA-1512/16 продовжено строк дії контракту на 3 роки строком від 15.12.2017 року до 14.12.2020 року, відповідно до додаткової угоди від 05.03.20178 року до контракту № СН-UA-1512/16 внесено зміни до реквізитів покупця.
Пакувальний лист містить дані про розмір, кількість, вагу нетто та брутто плівки, країну постачання товару Китай, покупця товару та перевізника, пакувальний лист скріплено печаткою продавця та підписом повноважного представника. Крім того, пакувальний лист містить інформацію про країну походження товару, а саме Китай, зазначено про постачання плівки, запакованою у 60 палетах.
Комерційна пропозиція від 21.08.2018 року також містить дані про товар в кількості 538 штук загальною вартістю 64040,16 доларів США, інвойс скріплено печаткою продавця та підписом повноважного представника.
Згідно морського коносаменту від 30.08.2018 товар завантажено в порту Busan port.S.Korea; отримувач вантажу ПП "Наса", порт розвантаження Одеса, Україна.
17.10.2018 позивач надав на адресу митного органу комерційну пропозицію від виробника, прас-лист від виробника.
Згідно прайс-листа виробника від 14.08.2018р. та бізнес-пропозиції від 17.08.2018р. постачання товару ПП "Наса" пропонується від порту Busan, Korea, країна походження товару Китай.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Як встановлено, митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, зокрема: " документи надані для підтвердження митної вартості місять розбіжності, …. митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу, а саме МД від 18.09.2018 №UA500200/2018/008244 а саме 1,31 дол.США/кг. Відповідач не надав на адресу суду митні декларації, які він використав для визначення митної вартості товарів.
Разом з тим, необґрунтованим та не мотивованим є використання митним органом відповідних митних декларацій, оскільки не відомо на яких умовах здійснювалась поставка товару за ними, а поставка товару імпортованого позивачем здійснювалась на умовах CIF Чорноморськ. Відповідач не надав доказів, що поставка товару за наведеною митним органом митними деклараціями відбувалась на умовах CIF Чорноморськ.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Отже, позивачем для оформлення товару за методом № 1 надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (за резервним методом).
Правова позиція з даного питання викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 19 квітня 2017 року в справі К/800/37458/15 та в подальшому відображена в інших рішеннях з цього питання.
Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації.
Щодо посилання митного органу на те, що декларантом неподані всі необхідні документи для встановлення митної вартості товарів, а саме: якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість навантаження, пакування, страхування, каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні та якісні характеристики товарів. підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, документи, що місять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, суд наголошує на наступному.
Наведені документи не відноситься до переліку обов'язкових документів, що мають надаватися митному органу для підтвердження митної вартості товарів (згідно ст. 53 Митного кодексу України), а тому ненадання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості товарів.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 лютого 2018 року по справі № 815/2013/15.
Відносно твердження відповідача про те, що задекларована позивачем митна вартість товару на умовах CIF Одеса є нижчою ніж прямі витрати на виробництво. Вартість ПВХ сировини в Китаї коливається від 950 до 960 дол. США/тону, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що калькуляція виробника не подавалась під дану поставку, а тому суд не може приймати до уваги, як обставину яка спростовує визначену в супровідних документах вартість товару. Крім того, джерело на яке послався відповідач, визначивши вартість ПВХ сировини у задекларованому товарі на - Щотижневик №34 (355) «Рынок полимеров» від 24.08.2018., не може використовуватись при визначенні відповідної вартості, так як являється комерційним виданням.
Посилання митного органу на ту обставину, що в п.4.2 контракту не вказано про включення до вартості товару витрат на транспортування та страхування є помилковим, з таких підстав.
Представник митного органу зазначив, що позивачем не надано відповідачу страхових документів, які б визначали витрати на страхування товару, а також документів, що підтверджують витрати на перевезення вантажу в зв'язку з тим, що Контрактом передбачено постачання товару на умовах CIF Одеса/Чорноморськ/Южний, за якими до обов'язків продавця належить оплата витрат на фрахт, необхідних для доставки товару в зазначений порт призначення, та входить страхування товару від транспортних ризиків. Тобто при базисі поставки CIF в ціну товару включається вартість товару, фрахт до порту призначення та страхування від узгоджених ризиків. Тому у сторін договору відсутня необхідність додаткового уточнення вказаних положень за умови посилання на правила Інкотермс-2010.
На сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.
Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.
Таким чином, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.
Беручи до уваги ту обставину, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF в даному випадку товариство не повинно додатково страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту Одеса/Чорноморськ/Южний.
Суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування та транспортування вантажу, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються.
Щодо посилання відповідача на ту обставину, що товар поставляється на умовах CFR Одеса, тобто до обов'язку покупця входить, у тому числі, й оплата фрахту - перевезення товару до порту призначення.
Згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «ІНКОТЕРМС 2010» термін CFR передбачає, що продавець зобов'язаний укласти договір перевезення та оплатити всі витрати, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення, у тому числі і фрахт.
Щодо посилань відповідача на перевищення суми контракту, то суд зазначає, що згідно додаткової угоди від 28.08.2017 року до контракту № СН-UA-1512/16 збільшено суму контракту до 3000000 USD. Крім того, вказана обставина не впливає на митну вартість товару.
Крім того, стосовно здійснення оплати позивачем за придбаний товар щодо умов взаєморозрахунків визначені в п. 5.5 договору № CH-UA-15/12/16 від 15 грудня 2016 року та п. 2.5, на якій посилається відповідач, суд зазначає, що такий передбачає лише обов'язок продавця товару, в день отримання передплати повідомити покупця про початок виробництва товару. В той же час, жодним пунктом договору не передбачено проведення передплати за товар або додаткових умов, щодо початку його виробництва або підготовки до відправки позивачу.
Отже, вказаний припис п. 2.4 договору жодним чином не може бути сприйнятий як наявність додаткових (не включених до митної вартості) витрат позивача з приводу придбання ним товару згідно договору № CH-UA-15/12/16 від 15 грудня 2016 року, а є лише неточністю такого договору.
Стосовно посилань відповідача на відсутність у комерційній пропозиції відправника інформації щодо терміну дії ціни, то суд зазначає, що зазначене не впливає на митну вартість товару та не спростовує її.
З урахуванням викладеного рішення про корегування митної вартості не відповідає ознакам правомірності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню, як наслідок позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.
Згідно п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".
Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Бендерський проти України" (Заява N 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Згідно статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набув чинності для України 11.09.1997 року) "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права...".
Вирішуючи питання стосовно застосування ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Україна - Тюмень" проти України" (N 22603/02 §55) зазначено, "… що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи ... Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності".
В даному випадку корегування митної вартості товарів створило ситуацію, в якій позивач, без жодних правових на те підстав, змушений зазнавати фінансового тиску на свою господарську діяльність, що є недопустимим. До того ж доводи відповідача покладені в основу його правової позиції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України)
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог.
За таких обставин, суд повністю задовольняє вимоги позивача про скасування спірного рішення.
Частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. позивачем надано рахунок на оплату №26 від 25.10.2018 до додаткової угоди про надання правової допомоги №000014/2 від 22.10.2018; платіжне доручення №251 від 30.10.2018.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 6 ст. 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу тільки за відповідним клопотанням іншої сторони.
Так, 23.11.2018 року відповідач заявив клопотання про не співмірність витрат позивача на правову допомогу, мотивуючи його тим, що позовна заява у даній справі не потребувала значної кількості часу на її підготовку, оскільки є подібною в інших більш ніж 40 аналогічних судових справ.
З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України, наявність аналогічних справ суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд
вирішив:
Позовні вимоги приватного підприємства "НАСА" (ЄДРПОУ 31653467, 73000, м. Херсон, пр-т. 200-річчя Херсону, 28) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (ЄДРПОУ 39624611, 73000, м. Херсон, вул. Гоголя, 13) про коригування митної вартості товарів UA508000/2018/000014/2 від 17.10.2018 р.
Стягнути з Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (ЄДРПОУ 39624611, 73000, м. Херсон, вул. Гоголя, 13) за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства "НАСА" (ЄДРПОУ 31653467, 73000, м. Херсон, пр-т. 200-річчя Херсону, 28) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень нуль копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 03 грудня 2018 р.
Суддя Дмитрієва О.О.
кат. 5.2.2