ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
26 листопада 2018 року №826/10973/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з валиком сторін адміністративну справу
за позовомпублічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву"
доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
провизнання протиправною та скасування податкової вимоги від 08.08.2017 №Ю-8095-17,
за участю:
представника позивача - Мамаєва Д.Ю.,
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 листопада 2018 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.
Публічне акціонерне товариство "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 08.08.2017 №Ю-8095-17.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що позивачем своєчасно сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, заборгованості у публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" зі сплати зазначено внеску немає.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що в інтегрованих картках платника податків АІС «Податковий блок» публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" станом на 31.07.2017 наявний податковий борг зі сплати єдиного внеску на суму 540 587, 05 грн.
Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Під час судового розгляду справи судом оголошувалась перерва, також розгляд справи відкладався в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві винесено податкову вимогу №Ю-8095-17 про сплату недоїмки та штрафних санкцій та пені публічному акціонерному товариству "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" на суму 540 587, 05 грн., з яких 3 789, 44 штрафна санкція, 363 371, 82 грн. пені, основний борг 173 425, 79 грн.
Не погоджуючись із податковою вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2464).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів (підпункт 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6, абзацу 1 і 2 частини восьмої статті 9 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.
Частиною сьомою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
У відповідності до положень частин п'ятої, шостої та десятої статті 9 Закону №2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.
Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.
Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Відомості про стан розрахунку платника єдиного внеску з бюджетом відображається в оперативній формі обліку, яка ведеться в порядку встановленому наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 №422 "Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
У силу приписів частини одинадцятої статті 9 Закону України №2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Так, згідно частиною десятою статті 25 цього Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Крім того, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (пункт 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464).
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 25 Закону України №2464 про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Таким чином, вимога про сплату штрафу повинна бути погодження з органами Пенсійного фонду України та оформлена у вигляді рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом, 08.08.2017 було винесено оскаржувану вимогу, при цьому, як зазначає відповідач, вимога сформована у зв'язку з наявністю в інтегрованих картках платника податку АІС «податковий блок» у позивача податкового боргу зі сплати єдиного внеску станом на 31.07.2017.
Разом з тим, суд звертає увагу, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2018 №826/14791/17 було скасовано вимогу про сплату боргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 12.10.2017 №Ю-8095-17.
Так, вказане рішення в апеляційному та касаційному порядках не оскаржувалось, відтак набрало законної сили.
Тобто, суд зауважує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2018 №826/14791/17 було скасовано вимогу, яка винесена пізніше оскаржуваної в даній справі, а як встановлено приписами Закону №2464 вимога по сплату борг формується під одним порядковим номером до повного погашення боргу.
При цьому, зі змісту судового рішення від 26.04.2018 в адміністративній справі №826/14791/17 вбачається, що судом досліджувалось питання сплати позивачем єдиного внеску за відповідний період 2017 року.
Посилання відповідача на дані інтегрованих картках платника податків АІС «Податковий блок» публічного акціонерного товариства "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" щодо наявності станом на 31.07.2017 податкового боргу зі сплати єдиного внеску на суму 540 587, 05 грн., не приймаються судом до уваги, оскільки з картки платкика єдиного внеску, долученої до відзиву - зазначеного не підтверджено. В судовому засіданні 31.05.2018 суд звернув увагу відповідача, що ним не надано доказів наявності у позивача відповідної заборгованості.
При цьому, відзив відповідача містить розбіжності щодо періоду виникненя відповідного боргу.
Суд наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. З конституційною нормою кореспондуються приписи статтей 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є, зокрема, обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили.
Разом з тим, відповідач не зміг надати суду обґрунтованих доказів та змістовних пояснень щодо правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2017 №Ю-8095-17.
У силу частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", яке згідно із Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.
Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".
В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч наведених процесуальних норм не підтвердив документально факт несвоєчасної сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з серпень 2017 року по вересень 2017 року, який зарахований до бюджету, та відповідно наявність правових підстав для застосування відносно позивача штрафних санкцій та пені.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби міста Києва від 08.08.2017 №Ю-8095-17.
Присудити здійснені публічним акціонерним товариством "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26) судові витрати у розмірі 8 108, 81 грн. (вісім тисяч сто вісім гривень вісімдесят одна копійка) за рахунок Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04119, м, Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.
Повний текст рішення виготовлено 30.11.2018.