ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 листопада 2018 року № 826/15592/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про зобов'язання відповідача повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 13520,68 грн. (тринадцять тисяч п'ятсот двадцять гривень 68 коп.).
Ухвалою суду від 14.12.2017 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд. У судому засіданні 06.02.2018, з урахуванням клопотання позивача, судовий розгляд продовжено в письмовому провадженні. Ухвалою від 18.07.2018 замінено відповідача - Правобережне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 40375920), на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368).
Позов обґрунтовано тим, що позивач звільнений від сплати збору згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки придбав житло вперше, проте для оформлення договору купівлі-продажу змушений був сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Позивач у судовому засіданні, 06.02.2018, позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач - Правобережне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві, участі повноважного представника в судовому розгляді справи не забезпечив, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином, подав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
У відзиві зазначено, що відповідно до листа Пенсійного фонду України та Міністерства юстиції України від 19.11.2003 №04/9201 органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією стосовно черговості придбання житла, тому безпідставним є покладання відповідальності на відповідача за помилкову сплату збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За твердженням представника відповідача, позивачу слід було пред'явити довідку про придбання житла вперше, яка б мала видаватись компетентним органом, в такому разі особа була б звільнена від сплати збору, однак такого органу на сьогодні не створено. Як зазначено у відзиві, докази купівлі житла вперше необхідно було подати нотаріусу під час реєстрації правочину, проте таких документів надано не було, відсутні вони у Правобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві й на час подання позову, відповідно позивач зобов'язаний був сплатити збір. Крім того, представник відповідача вважає неналежним доказом купівлі житла вперше витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, оскільки з відповідних даних неможливо зробити висновок про купівлю особою житла вперше.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача, дослідивши письмові докази, судом встановлено.
Згідно з договором купівлі-продажу від 15.09.2017, ОСОБА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_3, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1) придбав нерухоме майно (квартиру) за адресою: АДРЕСА_1. Договір зареєстровано в реєстрі за №1396.
До адміністративної справи додано інформацію з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 03.11.2017 №102471020, відповідно до якого ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.09.2017 №37100105 набув права власності на зазначену квартиру.
Позивачем також додано квитанцію від 15.09.2017 №51, відповідно до якої ОСОБА_1 сплачено 13520,68 грн. (дебет 1002999701, кредит 31113156700009), отримувач: УДКСУ у Святошинському районі м. Києва 24140500, код отримувача - 37962074, призначення платежу: збір з операції придбання нерухомого майна. Наведена обставина не заперечується представником Правобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві в письмових запереченнях.
Як убачається з матеріалів справи та пояснень позивача, він звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві з вимогою повернення безпідставно сплачених коштів, проте листом від 23.11.2017 № 64003/09 Правобережне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відсутність існування офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало, що житло придбане особою вперше. Також у листі зазначається, що право громадянина на придбання нерухомого майна без сплати відповідного збору може бути визнане в судовому порядку, а після прийняття відповідного судового рішення суми збору будуть повернуті.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час придбання позивачем квартири та сплати збору) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше (абзац перший). Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абзац другий).
Аналогічні за змістом норми передбачені пунктом 15-1 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740.
Пунктом 15-3 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" визначено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Як уже зазначалось, позивач придбав квартиру на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15.09.2017 №1396, внесеного до державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.09.2017 № 37100105 та 15.09.2017 сплатив 13520,68 грн. збору за придбання нерухомого майна. Водночас позивач пояснив, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування він змушений був сплатити, оскільки в іншому випадку не зміг би придбати квартиру через відмову нотаріуса у здійсненні реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна.
На підтвердження придбання квартири 15.09.2017 вперше, позивачем додано до адміністративної справи інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.11.2017 №99022210, відповідно до якого ОСОБА_1 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1) 15.09.2017 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.09.2017, номер в реєстрі нотаріальних дій 1396, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1176802780000.
Зі змісту довідки вбачається, що пошук здійснювався за критеріями право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження щодо фізичної особи ОСОБА_1, реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 (за частковим співпадінням). Також у витязі зазначено про відсутність відомостей за вказаними критеріями пошуку в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, в Єдиному реєстрі заборон відчужень об'єктів нерухомого майна, в Державному реєстрі іпотек.
Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" передбачалось, що до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна, бюро технічної інвентаризації повинні були здійснювати реєстрацію прав власності на нерухоме майно. У Прикінцевих положеннях Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 №1952-IV Кабінет Міністрів України зобов'язувався забезпечити здійснення поетапного введення в дію Державного реєстру прав з передачею в установленому порядку інформації бюро технічної інвентаризації щодо об'єктів нерухомості місцевим органам державної реєстрації прав у міру їх готовності до виконання зазначених повноважень.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" 01.07.2004 №1952-IV (у редакції Закону України від 26.11.2015 №834-VIII, з наступними змінами та доповненнями чинними на час виникнення спірних правовідносин) державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій (частина перша). Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом (частина п'ята).
З урахуванням наведеного, суд вважає, що державні органи зобов'язані були внести у відповідні реєстри всю інформацію, що стосувалась, у тому числі прав власності на нерухоме майно, відповідно ця інформація є достовірною. Відтак наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації лише про купівлю квартири ОСОБА_1 15.09.2017 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.09.2017, номер в реєстрі нотаріальних дій №1396, а також відсутність будь-якої іншої інформації про право власності, обтяження, іпотеку в державних реєстрах береться судом до уваги як належний доказ на підтвердження обставини щодо купівлі позивачем квартири вперше.
Роблячи такий висновок, суд враховує, що відповідач не заперечує достовірність інформації в реєстрах, а зазначає про неможливість визначення черговості реєстрації правочинів та про відсутність спеціального реєстру, в якому б обліковувалась інформація про купівлю житла вперше. В даному випадку в реєстрах міститься лише один запис про купівлю позивачем квартири у 2017 році.
На думку суду, не може бути підставою для обмеження права позивача бути звільненим від сплати внеску за придбання житла вперше, гарантоване Законом України " України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з нестворенням спеціального реєстру, який би фіксував придбання жита вперше або органу, який би видавав відповідно довідку. Вказаний Закон не пов'язує реалізацію особою свого права на звільнення від сплати збору за придбання житла вперше від функціонування спеціального реєстру, не передбачено таких обмежень і в інших правових актах.
Зважаючи на викладене, беручи до уваги те, що позивачем підтверджено придбання квартири на підставі договору від 15.09.2017 вперше, суд погоджується з його доводами про те, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" він звільнений від сплати збору за придбання нерухомого майна (квартири), оскільки придбав таке майно вперше. Відповідно, обґрунтованими є твердження позивача про наявність у нього права щодо повернення надміру сплаченого ним збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна (квартири) на підставі договору від 15.09.2017 у розмірі 13520,68 грн. згідно з квитанцією від 15.09.2017 №51.
Процедура повернення коштів, надміру зарахованих до державного бюджету, встановлена "Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.
Відповідно до пункту 5 глави 1 "Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Пунктом 10 цього Порядку встановлено, що заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів. У разі відсутності такого нормативно-правового акта платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів.
Як уже зазначалось, Правобережне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві (правонаступник Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві) листом від 23.11.2017 №64003/09 відмовило позивачу у поверненні сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з відсутністю доказів придбання житла вперше.
З огляду на встановлення, під час судового розгляду справи, сплату позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна в розмірі 13520,68 грн., від сплати якого він, відповідно до висновку суду, звільнений в силу пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки придбав житло вперше, суд вважає протиправною відмову щодо невнесення відповідачем подання до органу казначейської служби про повернення зазначених коштів.
З огляду на встановлені обставини та визначену "Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобов'язання відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Святошинському районі м. Києва подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за купівлю нерухомого майна в розмірі 13520,68 грн.
Щодо строків звернення до суду, то суд вважає, що позивачем дотримано шестимісячного строку встановленого статтею 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), позаяк про порушене право позивач міг та повинен був дізнатись після сплати збору в розмірі 13520,68 грн. згідно з квитанцією від 15.09.2017 №51, водночас позов подано 30.11.2017, тобто в межах вказаного строку.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 640,00 грн. (квитанція від 30.11.2017 №0.0.906056335.1). Оскільки позов задоволено частково, відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, на користь позивача слід присудити 320,00 грн. судових витрат зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Святошинському районі м. Києва подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (квартири) в розмірі 13520,68 грн. (тринадцять тисяч п'ятсот двадцять гривень 68 копійок), сплаченого згідно з квитанцією від 15 вересня 2017 року №51.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 320,00 грн. (триста двадцять грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: 02121, АДРЕСА_3).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділ VII "Перехідні положення" передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.А. Донець