30 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 540/2221/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний Провайдер Базиліус" до Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 29.03.2018 р. № 176/18,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістичний Провайдер Базиліус" (далі - позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач 1), у якому просить:
1. Поновити Позивачу 6 - місячний строк подачі позову у зв'язку з тим, що про факт порушення його прав (нарахування Відповідачем плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування в сумі 607,50 євро) йому стало відомо лише 30 липня 2018 року, коли мало місце фактичне отримання адміністративного позову Рівненської місцевої прокуратури до ТОВ «Логістичний провайдер Базиліус» з вимогою стягнення даної суми коштів, тобто у зв'язку з наявністю поважних причин пропуску позивачем 6-місячного строку подачі адміністративного позову.
2. Визнати протиправним та скасувати Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 29.03.2018 № 176/18, складений Чорноморським регіональним Управлінням Укртрансбезпеки.
Ухвалою від 02.11.2018р. відкрите спрощене провадження у справі, залучений до участі у справі співвідповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 2), судове засідання призначене на 28.11.2018р.
В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представником відповідача 2 надано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Позивач в судове засідання не з'явився, ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримала уповноважена особа позивача 12.11.2018р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.
Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримала уповноважена особа позивача 09.11.2018р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.
За таких обставин, суд вважає, що всі учасники справи були належно повідомлені про розгляд справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Позов обґрунтований тим, що позивач здійснював на замовлення перевезення вантажу за маршрутом Харків - Одеса та був зупинений працівниками Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки для проведення габаритно-вагового контролю, місце розташування пункту: автодорога М-14, Одеса - Мелітополь - Новоазовськ км. 203 + 500м. За результатами вагового контролю складений акт № 0000864 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, Довідка №0019221 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунок 176/18 плати за проїзд великих вагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким позивача зобов'язано здійснити плату за проїзд у сумі 607,50 євро.
У серпні 2018 позивач отримав матеріали позовної заяви Рівненської місцевої прокуратури з копією вказаних акту, розрахунку та довідки. До дня отримання позову жодних повідомлень від Чорноморського міжрегіонального управління Уктрансбезпеки про необхідність добровільної оплати призначеного товариству штрафу всупереч встановленому порядку - не було надіслано.
Вважає розрахунок № 176/18 плати за проїзд від 29.03.2018 року є не обгрунтованим та безпідставним з наступних підстав.
По - перше розрахунок плати за проїзд проведено відповідачем із порушенням формули, затвердженої постановою КМ України № 879 від 27.06.2007. Зокрема, в Акті №0000864 зазначена відстань пройденого маршруту руху «750 км» (пункт 7 Акту), хоча фактично до місця зупинки з місця відправлення автомобіль проїхав 550,02 км. Тобто, позивач не погоджується із розрахунком та вважає, його безпідставним, оскільки розмір плати за проїзд напряму залежить від пройденого маршруту. Автомобіль пройшов шлях не 750 км., як зазначено при перевірці інспектором, а фактично лише 550 км., що призвело до неправомірного збільшення плати за проїзд.
По - друге, відповідно до пункту 21 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (зі змінами) "Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування", у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 22 Порядку). В пункті 24 Порядку встановлено, що після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно - вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Позивач наполягає на тому, що його транспортний засіб внаслідок габаритно-вагового контролю не затримувався, а після його проходження подальший рух транспортного засобу не заборонявся без фактичної сплати штрафу чи вжиття заходів по частковому перевантаженню на інший транспортний засіб. Оскільки жодні дії по перевантаженню (розвантаженню) транспортного засобу Позивача не проводилися і він не був тимчасово затриманий, а продовжив подальший рух по маршруту перевезення, факт встановлення перевантаження на вісь не знаходить свого об'єктивного підтвердження.
По - третє, в жодному із складених уповноваженим співробітником Чорноморського регіонального управління Укртрансбезпеки документів (Акт, розрахунку та довідки) не зазначені індивідуальні ознаки вагового комплексу (номер, серія тощо), що фактично не дозволяє достовірно встановити який саме ваговий комплекс був використаний для зважування автомобіля.
Згідно Свідоцтва №380/м від 20 квітня 2017 року, копія якого долучена до позовної заяви про стягнення з Товариства плати за проїзд автомобільними дорогами, даний засіб вимірювальної техніки - ваги автомобільні тензометричні повісного зважування САВПВ-20, зав. №0001, виробник ПП ОСОБА_1 , відповідають вимогам ДСТУ ЈN45501:2007 та паспорту ваги, розміщений у пункті габаритно-вагового контролю, пройшли лише періодичну повірку, що підтверджується вищевказаним свідоцтвом про повірку.
В той же час, в Реєстрі сертифікатів перевірки типу зважувальних пристроїв відомості про даний зважувальний пристрій - як такий, на який видавався Сертифікат відсутні. Діапазон зважування на пристрої, зазначеному у Свідоцтві №380/М від 20.04.2018 року, складає максимально 20000 кг., мінімально - 500. Проте згідно Довідки №0019221 від 29.03.2018 року визначена фактична вага складає 20,45 тон, що є неможливим, зважаючи на заявлені та підтверджені вищевказаним Свідоцтвом №380/М характеристики даного зважувального приладу.
Із вказаних підстав позивач просив задовольнити позов.
23.11.2018р. відповідач 2 надіслав суду відзив, із змісту якого слідує, що 29.03.18, у пункті габаритно-вагового контролю а/д М-14 «Одеса- Мілітополь-Новоазовськ» км.203 проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки Renault д/н НОМЕР_1. Під час зважування встановлено перевищення нормативно-встановлених параметрів, а саме: навантаження на одиничну ось -13,0 т. замість встановлених 11 т.
Зважування проводилося стаціонарними автомобільними вагами повісьового зважування САВПВ-20, які станом на 28.03.2018 року були повіреними, що підтверджується свідоцтвом ДП "Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" про повірку законодавчо регульованого засобу вимірюваної техніки №380/М від 20.04.2017 р., яке чинне до 20.04.2018 р.
Щодо посилання позивача на необхідність тимчасового затримання транспортного засобу, зазначив, за приписами ст. 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення затримувати транспортні засоби мають право виключно співробітники відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції.
Розрахунок плати за проїзд проведений із урахуванням п. 3.1. Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, відповідно до якого, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру, відтак була врахована загальна відстань маршруту Харків - Одеса 750 км.
Також наполягав на порушенні позивачем строку звернення до суду, мотивуючи тим, що на юридичну адресу позивачу 03.04.18 було підготовлено та направлено разом з супровідним листом від 02.04.18 №1713 розрахунок плати за проїзд від 29.03.18 №176/18, Акт від 29.03.18 №0000864, та довідку про результати здійснення габаритно - вагового контролю від 29.03.18, що підтверджується копією рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення та копію конверту. Втім зазначене відправлення повернуто на адресу управління у зв'язку із закінченням терміну зберігання поштового відправлення, про що зроблено відповідний запис на рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення. Таким чином навмисне неотримання поштових документів позивачем свідчить про відсутність підстав поважності пропуску строку на звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Із вказаних підстав просив суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши докази, надані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до наступного.
Надаючи оцінку строку звернення до суду, суд відмічає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Із наведеного слідує, що датою, із якої починається перебіг строку звернення до суду є день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Відповідач 2 наполягає, що позивач мав дізнатись про порушення своїх прав 03.04.2018р., коли відповідач 1 надіслав рекомендованим повідомленням акт, довідку та розрахунок позивачу.
Позивач стверджує, що дізнався про порушення своїх прав у серпні 2018 року, коли отримав матеріали позовної заяви Рівненської місцевої прокуратури.
Суд не погоджується із відповідачем 2 про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки відповідачем 2 не надано до суду опис-вкладення поштового відправлення, що було надіслане позивачу 03.04.2018р., відтак неможливо встановити які саме документи були надіслані позивачу.
Крім цього суд відмічає, що дане відправлення повернулось до відповідача 1 12.05.2018р.
Позивача звернувся до суду 22.10.2018р., як слідує із штампу на конверті саме 22.10.2018р. позовна заява була здана на пошту.
Від 12.05.2018р. до 22.10.2018р. не сплив шестимісячний строк звернення до суду.
Отже суд вважає, що позивач звернувся до суду у межах шестимісячного строку, відтак відсутня необхідність поновлення такого строку.
Судом встановлено, що спір між сторонами стосується правомірності розрахунок 176/18 плати за проїзд великих вагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яким позивача зобов'язано здійснити плату за проїзд у сумі 607,50 євро.
Надаючи оцінку позиція сторін, суд зазначає наступне.
ТОВ «Логістичний провайдер Базиліус» є суб'єктом господарської діяльності та надає послуги у сфері автомобільних вантажних перевезень з використанням власних вантажних транспортних засобів.
У березні 2018 року позивач отримав замовлення від ФОП ОСОБА_2 щодо перевезення вантажу вагою 4 тони 935 кг. за маршрутом: АДРЕСА_1 до АДРЕСА_2.
28 березня 2018 року 2018 року товар був отриманий водієм ОСОБА_3, який належним позивачу вантажним автомобілем марки Renault Magnum 420, реєстраційний номер НОМЕР_1, повинен був доставити вантаж до місця призначення, що підтверджуються товарно-транспортною накладною №5380 від 28.03.2018 року.
29.03.18р. у пункті габаритно-вагового контролю а/д М-14 «Одеса - Мілітополь-Новоазовськ» км. 203 посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведений габаритно-ваговий контроль зазначеного транспортного засобу.
Під час зважування встановлено перевищення нормативно-встановлених параметрів, а саме: навантаження на одиничну ось -13,0 т. замість встановлених 11 т.
За результатами проведення зважування складені:
- Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.03.18 № 040954;
- Довідка про результати здійснення габаритно - вагового контролю від 29.03.18 №0019221;
- Акт від 29.03.18 №0000864 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів;
- Квитанція зважування від 29.03.18 №68440.
На підставі зазначених документів проведено Розрахунок №176/18 від 29.03.18 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нарахована плата за проїзд 607,50 євро.
Не погодившись із розрахунком, позивач звернувся до суду..
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Пунктом 4 Положення передбачено, що основним завданням Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Згідно пп.15, 27, п. 5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, а також, здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
У відповідності до абзацу першого п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 3 постанови КМУ від 26.06.2015 № 592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби, зокрема, Чорноморське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.
Згідно з ч. 14-17 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 13 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567), графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Пунктом 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
За приписами підпункту 2 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок №879), вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно з пунктом 3 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Пунктом 16 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.
У разі виявлення під час здійснення попереднього габаритно-вагового контролю на стаціонарних або автоматичних зважувальних пунктах факту перевищення установлених габаритно-вагових параметрів здійснюється точний габаритно-ваговий контроль ( п. 17 Порядку №879).
Відповідно до пункту 19 Порядку №879, під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.
Пунктом 21 Порядку №879 передбачено, що у разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.
Згідно з пунктом 28 Порядку №879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Відповідно до пункту 30 Порядку №879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
Відповідно до ч. 1 та 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
За приписами статті 33 Закону України від 08 вересня 2005 року №2862-ІУ "Про автомобільні дороги", рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно- правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
За приписами пункту 31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Із наданих відповідачем 2 до суду документів слідує, що зважування вантажного автомобіля позивача марки Renault д/н НОМЕР_1 проводилося стаціонарними автомобільними вагами повісьового зважування САВПВ-20.
Відповідно до п. 12 Порядку 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Суд відмічає, що станом на 28.03.2018 року зазначені вище ваги були повіреними, що підтверджується свідоцтвом ДП "Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" про повірку законодавчо регульованого засобу вимірюваної техніки №380/М від 20.04.2017 р., яке чинне до 20.04.2018 р.
Цим свідоцтвом підтверджено, що за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ ЕН 45501:2007 та паспорту ваг.
Відтак відсутні підстави вважати, що автомобільні ваги, використані під час зважування автомобіля позивача марки Renault д/н НОМЕР_1 не відповідали вимогам, пред'явленим до них Порядком 879.
Щодо твердження позивача про те, що у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд зазначає, що таке затримання є лише можливим наслідком порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів і відсутність такого затримання не може свідчити про відсутність самого порушення.
Крім цього суд звертає увагу, що за приписами ст. 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення затримувати транспортні засоби мають право виключно співробітники відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції, а не посадові особи Укртрансбезпеки та її територіальних органів.
Також суд вважає помилковим твердження позивача про неправильно визначену відстань маршруту при складанні акта, довідки та спірного розрахунку, з огляду на наступне.
Так відповідно до ТТН від 28.03.18 №5380 маршрут руху визначений пункт навантаження м. Харків - пункт розвантаження м. Одеса.
Дана обставина не заперечується позивачем.
Відповідно до п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Під час проведення розрахунку відповідачем встановлена відстань від пункту навантаження м. Харків - до пункту розвантаження м. Одеса, що складає 750 км, відповідно до інтернет ресурсу Гугл Мапс (скриншот сторінки доданий відповідачем до відзиву на позовну заяву), а отже при складанні документів посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки правильно визначено всю відстань маршруту.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача, викладені ним у позовній заяві в обґрунтування позову, разом із тим відповідач підтвердив належними доказами правомірність спірного рішення, зв'язку із чим суд відмовляє у задоволення позову.
У разі відмови у задоволенні позову понесені позивачем витрати по сплаті судового збору за правилами КАС України відшкодуванню не підлягають..
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити..
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Морська Г.М.
кат. 3.7.2