про відмову у відкритті провадження
28 листопада 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/1162/18-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Брезіна Т.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення,-
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд прийняти рішення, яким визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №623/23 від 16.11.2018 р. про знесення аварійних житлових будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, що непридатні для проживання.
Розглянувши позов та додані до нього матеріали, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Згідно із ч. 3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.
Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками (п. 36 рішення від 21.02.1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства").
Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява №45783/05). Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п. 24-25 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року, заяви №29458/06 і №29465/04).
За змістом ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Таким чином, захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно такої особи.
Поряд із цим, суд звертає увагу на те, що право на звернення до суду, гарантоване Конституцією України, та, зокрема, закріплене в КАС України, має ґрунтуватися на реальному порушенні прав особи з боку суб'єкта владних повноважень, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
В обґрунтуванні позову позивач стверджує, що оскаржуваним рішенням порушуються положення ч.8 ст.12 Закону України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду» від 22.12.2006 р. №525 та положення ст.ст. 48, 50 Житлового кодексу України, яким визначається порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення та проведення повного відшкодування вартості жилих приміщень, які підлягають реконструкції, як застарілий житловий фонд.
ОСОБА_1 зазначає, що 30.10.2018 р. виконавчий комітет міської ради прийняв рішення №581/22 щодо видачі ордера на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 35,00 кв.м., у зв'язку із необхідністю вилучення для суспільних потреб квартири АДРЕСА_1 позивачу та двом членам її сім'ї. При цьому, на переконання позивача, відповідач не взяв до уваги, що у квартирі АДРЕСА_1 проживають п'ять осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
В основі позову ОСОБА_1 стверджує про порушення відповідачем вимог ст. 47 Конституції України та ст. 9 Житлового кодексу України, відповідно до яких кожен має право на житло і ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З огляду на те, що захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно - правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника, суд приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим, оскільки заявник звертаючись з вказаною заявою зазначає, що порушені його права на отримання належного житла (житлові правовідносини), а відтак повинні захищатись в порядку цивільного судочинства.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, зокрема, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що подана позовна заява не підлягає розгляду адміністративним судом, а тому суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративні справі.
Керуючись статтями 2, 19, 170, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Т.М. Брезіна