29 листопада 2018 року м. Чернігів Справа № 620/3340/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Падій В.В.,
за участю секретаря Кондратенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації (далі - УСЗН Ріпкинської РДА) про: визнання протиправною відмови УСЗН Ріпкинської РДА у виплаті ОСОБА_1 компенсації вартості проїзду за 2017 рік; зобов'язання УСЗН Ріпкинської РДА виплатити ОСОБА_1 компенсацію за квитки на проїзд за 2017 рік, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у сумі 764,54 грн.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що відмова УСЗН Ріпкинської РДА у виплаті їй компенсації вартості проїзду за 2017 рік з підстав відсутності у місцевому бюджеті на 2017 рік видатків на зазначені цілі є протиправною, оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для невиконання гарантій, взятих на себе державою по відношенню до визначеної категорії осіб.
Ухвалою суду від 10.10.2018 відкрито провадження у справі та призначено останню до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
УСЗН Ріпкинської РДА, у встановлений судом строк, подано відзив на адміністративний позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та зазначає, що з Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виключено абзаци 1, 2 пункту 13, відповідно до яких відшкодування вартості проїзду здійснювалося за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на підставі проїзних квитків, поданих управлінню соціального захисту населення. Крім того зазначив, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» не передбачена субвенція державного бюджету місцевим бюджетам на надання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, а також відсутні будь-які нормативно-правові акти України, якими було б зобов'язано органи місцевого самоврядування прийняти відповідні місцеві програми щодо відшкодування проїзду за рахунок коштів місцевого бюджету. Водночас відповідач у відзиві вказав, що Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачено відшкодування вартості плати за надані у поїзді додаткові послуги, зокрема, за чай та користування постільною білизною.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві на позов просив розглянути справу без участі представника відповідача.
Судове засідання проводилось у порядку, передбаченому частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням громадянки, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), серія А № 039706 та вкладкою № 152700 до посвідчення категорії 1 серії А № 039706, виданими 09.11.1994 Чернігівською обласною радою та 08.12.2003 Чернігівською обласною державною адміністрацією відповідно (а.с.9).
Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2017 позивач звернулась до УСЗН Ріпкинської РДА щодо виплати компенсації вартості квитків на проїзд (залізничним транспортом Київ-Трускавець та у зворотному напрямку) за 2017 рік.
Листом від 23.11.2017 № 05-10/3554, який отримано позивачем 28.09.2018, УСЗН Ріпкинської РДА відмовило позивачу у виплаті компенсації вартості квитків на проїзд з підстав, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» не передбачена субвенція державного бюджету місцевим бюджетам на надання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, а органами місцевого самоврядування не прийняті відповідні місцеві програми (а.с.21).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Так, у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).
Статтею 20 Закону № 796-XII встановлено компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 1, зокрема, пунктом 19 передбачено безплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має статус особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та, відповідно до проїзних документів, у 2017 році залізничним транспортом здійснила проїзд 23.09.2017 з м. Києва до м. Трускавець та 09.10.2017 у зворотному напрямку (а.с.8,9).
У свою чергу, абзацами 1, 2 пункту 13 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936 (у редакції до 26.10.2016) (далі - Постанова № 936), було передбачено, що відшкодування громадянам один раз на рік вартості проїзду міжміським транспортом до будь-якого населеного пункту України та у зворотному напрямку (без врахування пересадок) здійснюється за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом та за місцем реєстрації громадян на підставі проїзних квитків, пред'явлених управлінню (відділу) праці та соціального захисту населення райдержадміністрації, виконкому міських, районних у містах рад. При цьому сума відшкодування вартості проїзду залізничним транспортом не повинна перевищувати вартості проїзду у плацкартному або купейному вагоні швидкого поїзду, а також у вагонах другого класу швидкісного поїзду.
Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 759 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936 та від 14.05.2015 № 285» було внесено зміни до Постанови № 936, якими виключено абзаци 1 та 2 пункту 13, що встановлювали відшкодування громадянам один раз на рік вартості проїзду за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на підставі проїзних квитків, поданих управлінню соціального захисту населення.
При цьому суд враховує, що гарантоване право осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи, на компенсацію безплатного проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України і назад в повному обсязі визначено пунктом 19 частини 1 статті 20 Закону № 796-XII, а Закон України має вищу юридичну силу над постановою Кабінету Міністрів України, у зв'язку з чим громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до 1-ї категорії, гарантується відповідне право на відшкодування вартості проїзду.
Посилання відповідача на відсутність виділених з Державного бюджету України коштів, як на підставу невиконання покладеного на нього обов'язку щодо проведення компенсації вартості квитків за проїзд за 2017 рік, суд вважає необґрунтованими, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків, що узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Кечко проти України», «Бурдов проти Росії»).
Така ж правова позиція і Конституційного Суду України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Неодноразово і Верховний Суд України у своїх рішеннях вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
Отже враховуючи, що чинним законодавством України гарантовано право осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи, на компенсацію в повному обсязі, за рахунок державного бюджету, вартості проїзду міжміським транспортом до будь-якого населеного пункту України та у зворотному напрямку один раз на рік, суд дійшов висновку про протиправність відмови УСЗН Ріпкинської РДА у виплаті ОСОБА_1 компенсації вартості проїзду за 2017 рік і задоволення позовних вимог у цій частині.
Разом з тим позовна вимога щодо зобов'язання УСЗН Ріпкинської РДА виплатити ОСОБА_1 компенсацію за квитки на проїзд за 2017 рік, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у сумі 764,54 грн. підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи квитків на проїзд, до складу вартості проїзних документів включено, у тому числі, додаткові послуги: постільна білизна у сумі 60,00 грн. (у двох напрямках по 30,00 грн.) та чай у сумі 12,00 грн. (у двох напрямках по 6,00 грн.) (а.с.8).
У свою чергу, пунктом 2.53 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.2006 № 1196 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 04.04.2007 за № 310/13577 (далі - Правила № 1196) визначено, що під час оформлення проїзних документів квитковий касир або інший працівник, який одержує гроші під час розрахунку з пасажиром, повинен з'ясувати, чи згоден пасажир сплатити вартість за користування у вагоні постільними речами та інші послуги, що надаються суб'єктом господарювання. У разі сплати пасажиром за його власним бажанням у квитковій касі вартості користування постільними речами та іншими послугами, що надаються суб'єктом господарювання відповідна інформація зазначається у проїзному чи іншому документі.
Відповідно до пункту 10.2 Правил № 1196 повна вартість проїзду (вартість проїзду дорослого пасажира) в спальних вагонах та вагонах з сидячими нумерованими місцями поїздів прямого та місцевого сполучення складається з двох частин:
- квиток - частина вартості проїзду, змінювана залежно від категорії вагона та поїзда, що компенсує витрати на переміщення вагона;
- плацкарта - частина вартості проїзду, змінювана залежно від категорії вагона, поїзда, що компенсує витрати на підготовку в рейс та обслуговування вагона.
До складових вартості проїзного документа включається квиток, плацкарта, податок на додану вартість, страховий збір (страховий платіж), плата за продаж проїзного документа (комісійний збір) та може включатись за бажанням пасажира плата за користування комплектом постільних речей та інші послуги, що надаються суб'єктом господарювання.
Крім того, згідно з пунктом 37.1. Правил № 1196 пасажир має право, зокрема, на користування за окрему плату постільною білизною, матрацом, подушкою та ковдрою належної якості в усіх вагонах пасажирських та швидких поїздів (крім загальних вагонів).
З аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку, що плата за постільну білизну та чай є додатковими послугами, які включаються до складових вартості проїзного документа за бажанням пасажира.
Однак суд вважає за необхідне зазначити, що законодавець не пов'язує компенсацію вартості проїзду залізничним транспортом із компенсацією витрат на придбання постільної білизни та чаю.
За таких обставин з вартості проїзних документів необхідно виключити вартість додаткових послуг: постільної білизни у сумі 60,00 грн. (у двох напрямках по 30,00 грн.) та чаю у сумі 12,00 грн. (у двох напрямках по 6,00 грн.), що разом складає 72,00 грн., та задовольнити позовну вимогу про зобов'язання УСЗН Ріпкинської РДА виплатити ОСОБА_1 компенсацію за квитки на проїзд за 2017 рік, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», частково, а саме - у сумі 692,54 грн. (764,54 грн. - 72,00 грн.).
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації у виплаті ОСОБА_1 компенсації вартості проїзду за 2017 рік.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 компенсацію за квитки на проїзд за 2017 рік, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у сумі 692 (шістсот дев'яносто дві) грн. 54 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду у повному обсязі виготовлено 03.12.2018.
Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 15000, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1.
Відповідач: Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації, вул. Святомиколаївська, 114, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000, код ЄДРПОУ - 03196127.
Суддя В.В. Падій