19 листопада 2018 року справа № 823/861/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Руденко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №823/861/18 за позовом ОСОБА_1 до Звенигородського об?єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 у справі №823/861/18 за позовом ОСОБА_1 до Звенигородського об?єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області визнано протиправною відмову Звенигородського об?єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у поновленні пенсії за віком ОСОБА_1; зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1.
23.10.2018 позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просить суд ухвалити додаткове рішення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити виплату пенсії за віком з урахуванням перерахунків та індексації, починаючи з 22.08.2017.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що у мотивувальній частині рішення суду від 17.04.2018 зазначено, що поновлення виплати призначеної пенсії підлягає задоволенню з 22.08.2017, натомість в резолютивній частині строку, з якого підлягає поновленню виплата пенсії не зазначено, що унеможливлює виконання судового рішення в цій частині.
Ухвалою суду від 12.11.2018 призначено судове засідання для розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №823/861/18 на 19.11.2018 о 12 год 30 хв.
Заявник та представник відповідача повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили.
Згідно частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідач на виконання ухвали суду від 12.11.2018 письмові пояснення не надав.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі. Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивач просив: визнати протиправними дії щодо не поновлення виплати пенсії за віком у зв'язку з виїздом на постійне проживання в Ізраїль та зобов'язати поновити виплату раніше призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", здійснити її виплату з урахуванням перерахунків та індексації.
В рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 17.04.2018 у справі №823/861/18 другу позовну вимогу вирішено шляхом зобов?язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1.
Таким чином, щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, не ухвалено рішення, зокрема, вимоги щодо здійснення виплати пенсії за віком з урахуванням перерахунків та індексації; не визначено час початку поновлення виплати пенсії.
Відповідно до мотивувальної частини рішення суду від 17.04.2018 у справі №823/861/18 на час звернення позивача до відповідача із заявами про поновлення виплати пенсії за віком позивач є громадянином України, та відповідно до статті 47 Закону №1058-VІ має право на одержання призначеної йому пенсії за віком. З огляду на зазначене відмова відповідача у поновленні позивачу виплати пенсії за віком є протиправною, а позовні вимоги підлягають до задоволення.
У мотивувальній частині вказаного рішення суду також зазначено, що позивач дізнався про порушення його прав з листа відповідача №4475/02 від 14.07.2016, а звернувся до суду 22.02.2018, доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду не надав. Відтак вимога щодо поновлення виплати призначеної пенсії підлягає задоволенню в межах шестимісячного строку звернення до суду, тобто з 22.08.2017.
Правові та організаційні засади реалізації права на пенсію визначені Законом України №1058-VІ від 09.07.2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-VІ).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону №1058-VІ виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 51 Закону №1058-VІ у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Конституційний Суд України у Рішенні від 07.10.2009 вказав, що закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись із такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).
Оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
З огляду на вищезазначене, позивач має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 07.10.2009 порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
Після прийняття вищевказаного рішення Конституційного Суду України і нині інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийнято. Міжнародний договір між Україною та Державою Ізраїль стосовно призначення та виплати пенсії не укладено. Право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія,- в Україні чи за її межами. Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав. Позивач, як громадянин України, незалежно від країни свого проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі, і на пенсійне забезпечення.
Відтак, рішенням суду від 17.04.2018 визнано, що позивач має право на поновлення виплати призначеної йому пенсії.
Стосовно позовних вимог про здійснення виплати пенсії за віком з урахуванням перерахунків та індексації, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 16 Закону №1058-VІ застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
За приписами ч. 2 ст. 7 Закону №1058-VІ пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ч. 1. Ст. 43 Закону №1058-VІ перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Абзацом 3 частини 2 статті 27 Закону №1058-VІ розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону №1058-VІ для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Таким чином, Законом №1058-VІ передбачено періодичне проведення перерахунків раніше призначених пенсій в залежності від збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з метою забезпечення рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Беручи до уваги, що виплата пенсії за віком позивачу припинена з березня 2000 року, тобто до набрання чинності Законом №1058-VІ з 01.01.2004, позивач має право на поновлення її виплати у розмірі з врахуванням перерахунків та індексації, передбачених Законом №1058-VІ та ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», проведених станом на 22.08.2017.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове рішення може бути оскаржене.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код 21366538) поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком у розмірі з урахуванням перерахунків та індексації, починаючи з 22.08.2017.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду,зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Руденко