Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
22 листопада 2018 р. № 2040/7597/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чудних С.О.,
за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,
представника позивача - Черняка І.Ю.,
представника відповідача - Ступицького М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СТВ" до Котлярівської сільської ради про визнання протиправним та нечинним рішення,
Товариство з обмеженою фірма "СТВ" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та нечинним рішення ХХV сесії VII скликання Котлярівської сільської ради Харківського району Харківської області від 04.07.2018 "Про встановлення ставок та пільг земельного податку на 2019 рік".
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Котлярівською сільською радою Харківського району Харківської області рішення "Про встановлення ставок та пільг земельного податку на 2019 рік" прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки прийнято лише 03.07.2018, тобто з порушенням визначених п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 та п.п. 12.3.3 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України строків. Крім того, при прийнятті спірного рішення від 04 липня 2018 року, відповідачем порушенні вимоги Законів "Про місцеве самоврядування в Україні" і "Про доступ до публічної інформації" в частині своєчасного доведення до відома населення та оприлюднення проекту рішення та порядку денного, що в свою чергу, потягло порушення базових, фундаментальних принципів місцевого самоврядування, передбачених статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", зокрема: законність та гласність. Як випливає із тексту розпорядження Котлярівського сільського голови №34 від 15.06.2018 "Про скликання XXV сесії VII скликання Котлярівської сільської ради" відповідачем не було оприлюднено і доведено до відома населення а ні проект оскаржуваного рішення, а ні в цілому перелік питань, які передбачається внести на розгляд ради. Зазначене розпорядження взагалі не містить жодного питання, які б передбачалося внести на розгляд ХХУ сесії VII скликання Котлярівської сільської Ради.
Ухвалою суду від 17.09.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 16.10.2018 об 14:30 год.
Протокольною ухвалою судді від 21.11.2018 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.
У судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, надав відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що рішенням XXV сесії VII скликання Котлярівської сільської ради від 04.07.2018 "Про встановлення ставок податку та пільг із сплати земельного податку на 2019 рік" визначено ставки земельного податку та відповідні пільги для фізичних та юридичних осіб. Прийняття Котлярівською сільською радою вказаного рішення не створило гірших умов для платників податків, оскільки аналогічні розміри ставок та пільги відповідачем було встановлено і на минулий рік. Таким чином, жодних змін до елементів земельного податку внаслідок прийняття сільською радою оспорюваного рішення не відбулося. У зв'язку зі чим, просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні матеріали, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 04 липня 2018 року на XXV сесії VII скликання Котлярівська сільська рада Харківського району Харківської області прийняла рішення "Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2019 рік" із додатком №1 "Ставки земельного податку" та додатком №2 "Перелік пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України, із сплати земельного податку"
Про оприлюднення рішення в засобах масової інформації та на дошках оголошень вказано у пункті 2 рішення.
Відповідно до пункту 5 даного рішення, останнє набирає чинності з 01.01.2019.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до частини 2 статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.
Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 1.1. статті 1 Податкового кодексу України, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Відповідно до пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно до пункту 4.3 статті 4 Податкового кодексу України, податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.
Згідно пункту 4.4 статті 4 Податкового кодексу України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Відповідні повноваження, їх розмежування між Верховною Радою та місцевими радами, зокрема, щодо установлення місцевих податків, визначені статтею 12 Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 8 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Пунктами 10.1 та 10.2 статті 10 Податкового кодексу України передбачено, до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження відповідача, як сільської ради, щодо встановлення місцевих податків і зборів у Податковому кодексі України визначені статтею 12.
Так, згідно із пунктом 12.3, підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу сільські, селищні, міські ради межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно із підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 вказаного Кодексу у разі, якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Разом з тим, згідно із підпунктами 4.1.4, 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Відповідно до підпунктів 7.1.1 - 7.1.8 пункту 7.1 статті 7 Податкового кодексу України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
Суд зазначає, що приймаючи рішення про встановлення місцевих податків та зборів сільська рада, в обов'язковому порядку повинна враховувати обмеження, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в частині офіційного оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду) та підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 (в частині дотримання принципу стабільності: зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки).
Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено - пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України.
При цьому, пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Як вбачається із аналізу норм Бюджетного кодексу України та Податкового кодексу України, для застосування рішення про встановлення місцевих податків у 2019 році, у тому числі плати за землю, таке рішення має бути прийнято до 01.07.2018 та оприлюднено місцевою радою до 15.07.2018.
Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що згідно приписів статей 4 та 12 Податкового кодексу України, рішення повинні вноситися не пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, поряд із тим, що оскаржуване рішення прийнято в порушення цього строку, а тому, підлягає скасуванню.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що рішення ХХV сесії VII скликання Котлярівської сільської ради Харківського району Харківської області "Про встановлення ставок та пільг земельного податку на 2019 рік" прийнято 04.07.2018.
Проте, виходячи з приписів чинного законодавства України, прийняття рішення із порушенням такого строку не є підставою для його скасування, а лише є підставою для застосування норм відповідного рішення не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Крім того, рішенням XX сесії VII скликання Котлярівської сільської ради від 06.12.2017 "Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2018 рік" вбачаються аналогічні розміри ставок та пільги встановлені і на минулий рік.
Таким чином, прийняття Котлярівською сільською радою рішення не створило гірших умов для платників податків в тому числі позивача.
Статтею 1 Протоколу першого Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Суд зазначає, що принцип стабільності у податкових правовідносинах є складовою частиною процедури запровадження змін до елементів податків і зборів, що впливає на податковий період, з якого застосовуватимуться відповідні зміни, однак, не впливає на право прийняття оскаржуваного рішення.
В Рішенні Конституційного суду України від 05.04.2001 у справі № 1-16/2001Конституційний Суд України вказав, що за Конституцією України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67); система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92); прийняття законів належить до повноважень парламенту - Верховної Ради України (пункт 3 частини першої статті 85) як єдиного законодавчого органу в Україні (стаття 75). Верховна Рада України шляхом прийняття відповідних законів повноважна вносити зміни і до названих вище декретів. До того ж, "ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування".
Суд акцентує увагу, що стаття 12 Податкового кодексу України визначає повноваження, зокрема але виключно, сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів, і її додержання, як і додержання інших норм податкового законодавства є важливою складовою при реалізації державної політики у сфері справляння податків і зборів і, відтак, навіть при наявності процедурних порушень законодавства при здійсненні повноважень щодо прийняття рішень щодо податків і зборів, ніяким чином не спростовує наявності такого обов'язку як сплата податків і зборів.
Обов'язок щодо сплати податків і зборів визначений Конституцією України у статті 67, Податковим кодексом України, зокрема статтею 36, та низкою нормативно-правових актів та за ухилення від належного виконання такого обов'язку передбачена відповідальність, що прямо узгоджується з принципом стабільності податкової системи та принципом верховенства права, на додержанні яких наполягає позивач.
Належне виконання обов'язку зі сплати податків і зборів є складовою функціонування податкової системи та надходження коштів до бюджету Держави, яке здійснюється, в тому числі, і через органи місцевого самоврядування.
Суд не вбачає в діях відповідача зміну позивачу режиму оподаткування, на що посилається позивач, оскільки оскаржуваним рішенням Котлярівська сільська рада Харківського району Харківської області встановила ставки вже запровадженого з 2018 року податку, не змінивши їх розмір, що були встановлені рішенням XX сесії VII скликання Котлярівської сільської ради від 06.12.2017 "Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2018 рік".
Суд також вважає необґрунтованим посилання представника позивача на те, що відповідачем своєчасно не доведено до відома населення та не оприлюднено проект рішення та порядку денного сесії ради, виходячи із наступного.
Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.
Згідно із частиною 10 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.
Судом встановлено, що розпорядженням сільського голови "Про скликання XXV сесії VII скликання Котлярівської сільської ради" від 15.06.2018 № 34 скликано відповідну сесію із зазначенням часу та місця її проведення (а.с. 125).
Разом з розпорядженням про скликання сесії доводиться до відома депутатів та населення проект порядку денного, яким передбачається внести перелік питань на розгляд сесії сільської ради, а саме: проект рішення XXV сесії VII скликання Котлярівської сільської ради "Про затвердження порядку денного двадцять п'ятої сесії сьомого скликання".
Вищевказаний проект рішення було розроблено у відповідності до регламенту сільської ради та вимог чинного законодавства України та розміщенно на дошці оголошень .Котлярівської сільської ради.
Зокрема, статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Статтею 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, ратифікованої Законом України № 452/97-ВР від 15.07.1997, встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.
Згідно із частиною 1 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, орган місцевого самоврядування є колегіальним органом, а формою його роботи є сесії, на яких за результатами розгляду питань сільською радою приймаються відповідні рішення.
У зв'язку з цим, питання, які передбачається винести на розгляд ради, вносяться у формі проекту рішення, як то передбачено статтею 16 Регламенту Котлярівської сільської ради, а саме пунктом 16.1 Регламенту Котлярівської сільської ради унормовано, що пропозиції до проекту порядку денного сесії ради вносяться головою ради, депутатами, постійними комісіями.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За наведених обставин у сукупності, враховуючи наявність належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення та відповідність його вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати його протиправним та скасовувати, а відтак позов задоволенню не підлягає.
Згідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СТВ" (вул. Озерна, буд. 9, с. Котляри, Харківський район, Харківська область, 62491) до Котлярівської сільської ради (вул. Миру, буд. 1, с. Котляри, Харківський район, Харківська область, 62490) про визнання протиправним та нечинним рішення - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 03 грудня 2018 року.
Суддя С.О.Чудних