Справа № 199/8659/18
(3/199/3349/18)
іменем України
28.11.2018 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Воробйов В.Л., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого водієм, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного працівником поліції - місцем проживання зазначена адреса: АДРЕСА_1, у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
У відношенні ОСОБА_1 складено протокол серії БР №101115 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП (далі - протокол), в тому, що він, «26.10.2018 року о 22-10 години в м.Дніпро, Амур-Нижньодніпровський район вул. Каруни, 131а/5 керував транспортним засобом «Форд» № НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, млява мова, від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому Законом порядку відмовився у присутності двох свідків».
Вважають що в діях ОСОБА_1 мається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції.
Дослідивши наявні докази, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст.ст.245, 246, 252, 256, 268, 280, 283 КУпАП, суддя при розгляді справи розглядає всі питання факту і права, але в межах порушеного провадження, дотримуючись принципів судочинства та здійснення правосуддя, коли висновки судді не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим докази повинні бути оцінені суддею на їх достатність для достовірних і безперечних висновків про скоєний на принципах забезпечення доведення вини за ст.129 Конституції України, і визнання провини згідно зі ст.252 КУпАП не може мати наперед встановленої сили.
ОСОБА_1 свою провину не визнав та зазначив, що він 26.10.2018 року у вечірній час доби керував автомобілем «Форд» № НОМЕР_1 та рухався по Амурському мосту з пл.Старомостової у напрямку пр.Мануйлівського. При з'їзді з Амурського мосту, його заблокував екіпаж патрульної поліції, працівник якого повідомив, що на пл.Старомостовій перед заїздом на Амурський міст, він не виконав вимоги працівника поліції про зупинку транспортного засобу, яка подавалась за допомогою жезлу з диском червоного кольору з світлоповертачем та виїхав на Амурський міст. На що він обурився, оскільки жодної вимоги працівника поліції про зупинку автомобіля безпосередньо перед заїздом на Амурський міст він не помітив. Під час спілкування з ним, працівник поліції повідомив, що має підозри щодо перебування його у стані алкогольного сп'яніння. На що він заперечив таке звинувачення, але працівник поліції на це не звернув уваги та у присутності двох понятих запропонував пройти йому медичний огляд на стан сп'яніння, на що він відмовився. ОСОБА_1 заперечує факт вживання ним алкогольних напоїв перед керуванням автомобілем та безпосередньо керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння. Зазначає, що працівником поліції не було запропоновано пройти йому медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинку, або безпосередньо у відповідній медичній установі. Підозру працівника поліції про начебто перебування його у стані алкогольного сп'яніння пов'язує з вживанням ним перед керуванням автомобілем певних заспокійливих ліків.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Також суд констатує факт, що відповідно до пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, останні були запрошені лише для фіксування факту відмови ОСОБА_1 від медичного огляду. Відомостей про те, що зазначені свідки бачили як останній керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або з явними його ознаками, матеріали справи не містять.
Крім цього пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відібрані з грубим порушенням КУпАП, а саме: самі пояснення не містять відомостей про попередження свідків про кримінальну відповідальність, пояснення відібрані у вказаних свідків не містять відомостей щодо яких саме документів встановлено їх особу, у зв'язку з чим суд не може визнати вказані пояснення свідків як належними та допустимими доказами.
Матеріали справи містять письмові пояснення свідка ОСОБА_4, які також не містять відомостей про попередження свідка про кримінальну відповідальність, не містять відомостей щодо якого саме документу встановлено його особу.
Крім цього вказані пояснення свідка не містять жодних відомостей з приводу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, натомість зазначено, що 26.10.2018 року приблизно о 21-50 годині автомобіль «Форд» № НОМЕР_1 здійснив виїзд на Амурський міст.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України»(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії»(рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії»(заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція).
Виходячи з формулювання фабули правопорушення, ОСОБА_1 обвинувачується у відмові від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок проведення огляду водіїв на стан сп'яніння регламентований Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1413/27858 (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться:
-поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
-лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
При цьому, згідно пункту 7 Розділу І Інструкції, огляд в закладі охорони здоров'я проводиться лише в разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським. Суд вважає, що вказана норма дозволяє оптимізувати час на проведення огляду водіїв та убезпечує добросовісних водіїв від зловживань з боку працівників правоохоронного органу.
Таким чином, фабула інкримінуємого ОСОБА_1 згідно протоколу, адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП за «відмову від проходження медичного огляду у встановленому Законом порядку» без конкретизації, чи відмовився ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на місці зупинки із застосуванням спеціальних технічних засобів, чи проведення такого огляду у медичній установі, є порушенням Інструкції.
Відповідно до пункту 22 Розділу ІІІ Інструкції висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Матеріали справи також містять і відеозапис з нагрудних камер відео спостереження працівників поліції, відповідно до якого в діях ОСОБА_1 не зафіксований факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, натомість підтверджує пояснення останнього, а саме вказаний відеозапис не містить відомостей про те, що працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти медичний огляд на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів та у відповідному медичному закладі.
Отже, такі дії взагалі не утворюють складу адміністративного правопорушення, оскільки у разі дотримання встановленої процедури, «відмова від проведення медичного огляду у встановленому Законом порядку» утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у разі відмови від проведення медичного огляду на місці зупинки із застосуванням спеціальних технічних засобів та у медичній установі, про що повинно бути зазначено безпосередньо у протоколі про адміністративне правопорушення.
Однак жодного з таких доказів щодо відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку не надано.
Окрім вищевказаного, суду також не надано належних і допустимих доказів перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом.
Також суд звертає увагу на наявні розбіжностей у обставинах, які викладені безпосередньо у протоколі про адміністративне правопорушення серії БР №101115 та у рапорті інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №3 УПП у Дніпропетровській області ОСОБА_5 Так згідно вказаного рапорту автомобіль «Форд» № НОМЕР_1 було зупинено 26.10.2018 року о 21-55 годині, що суперечить обставинам, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії БР №101115, де вказано, що водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Форд» № НОМЕР_1 26.10.2018 року о 22-10 годині.
Крім цього сам протокол про адміністративне правопорушення серії БР №101115 містить виправлення в частині дати, часу скоєння інкримінуємого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а також у часі складання вказаного протоколу, що є порушенням п.7 р.2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 за № 1376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 року за №1496/27941, відповідно до якого «не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено».
Також відповідно до п.п. 2.2. Наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 16.02.2015 року № 3/02-15 (зі змінами згідно з наказом Уповноваженого 14.02.2018 № 3/02-18) «Про порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, щодо якої він складений.
Відповідно до ст. 245 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Вимогами ст. ст. 278, 280 КУпАП встановлено, що при підготовці до розгляду справи суд вирішує, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, а при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні тощо.
Згідно ст. 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених цим законом.
Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення серії БР №101115 від 26.10.2018 року не може вважатись належним та допустимим доказом у вказаній справі, оскільки при його складанні не були дотриманні вимоги ст.ст.254,256 КУпАП, п.п. 2.2. Наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 16.02.2015 року № 3/02-15 (зі змінами згідно з наказом Уповноваженого 14.02.2018 № 3/02-18) та п.7 р.2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 за № 1376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 року за №1496/27941.
За вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, враховуючи, що згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про відсутність поставленого у вину органом патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КупАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст. 283, 284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: В.Л.Воробйов