Справа № 210/4763/18
Провадження № 2/210/2034/18
іменем України
"26" листопада 2018 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Скотар Р.Є.
за участі секретаря Соколовської Т.О.,
за участі сторін не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди заподіяних ДТП,
Позивач, ОСОБА_2 звернулася до суду 22.08.2018 року з вищезгаданим позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду, завдану їй внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 1333,51 грн., з урахування частково компенсованих страховою компанією матеріальних витрат на лікування в сумі 7972,46 грн., та відшкодувати моральну шкоду в сумі 4000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначила, що 13.06.2018 року відповідач ОСОБА_3 на перехресті вулиць Героїв АТО та Рокоссовського у м.Кривому Розі, керуючи автомобілем марки ЗАЗ 110557 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1, порушив Правила дорожнього руху України, у результаті чого здійснив наїзд на неї, позивача, під час її руху по пішохідному переходу, в наслідок чого вона отримала легкі тілесні ушкодження. Відповідно до постанови Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.06.2018 року відповідач визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративну відповідальність. Після ДТП вона перебувала на стаціонарному лікуванні, вартість якого склала 9305,97 грн., з яких 7972,46 грн. відшкодовано страховою компанією, тому просить стягнути з відповідача 1333,51 грн. Крім того, їй завдано моральну шкоду, яка полягає у тривалих фізичних стражданнях, отриманих внаслідок травм при ДТП, які вона відчувала та відчуває дотепер. Через струс головного мозку її турбує головний біль, періодично виникає блювота, не може перебувати на сонці, тому звернувся до суду з цим позовом.
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні присутньою не була, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала, просила задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні присутнім не був, про час та місце розгляду справи повідомлений за зареєстрованою в установленому порядку адресою: АДРЕСА_1 /а.с.22/, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов, заяви про розгляд справи за його відсутності, відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або без повідомлення причин, який не подав відзив, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, судом встановлено, що 13.06.2018 року о 9 год. 30 хв. водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки ЗАЗ 110557 ЗНГ, державний номерний знак НОМЕР_1, в районі буд.51 по вул. Героїв АТО у м.Кривому Розі, не надав дороги пішоходу ОСОБА_2, яка рухалась по пішохідному переходу, позначеному дорожнім знаком 5.35.1 та дорожньою розміткою 1.41.1, та допустив наїзд на неї. В наслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження, а пішохід ОСОБА_2 - травмована. Постановою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.06.2018 року. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративну відповідальність та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. /а.с.5/.
Постанова не оскаржена, набрала законної сили 01.07.2018 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, факт вини відповідача, та наслідки його протиправних дій, а саме - завдання позивачу тілесних ушкоджень доведенню не підлягає.
Згідно з висновком спеціаліста судово-медичного експерта №1013 від 16.07.2018 року у ОСОБА_2 виявлені ушкодження у вигляді: забійної рани обличчя; синців обличчя; підшкірної гематоми лівого стегна - які виникли від ударної дії тупого твердого предмету (предметів). Характер виявлених ушкоджень, при первинному обстеженні, а саме ступінь їх загоєння (дані медичної документації на її ім'я), свідчать, що давність їх виникнення може відповідати строку вказаному обстежуваною.Виявлені тілесні ушкодження оцінюються у сукупності відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я (більше 6 діб але менше 21 доби ). П.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6 /а.с.7-10/.
Позивач з 13.06.2018 року по 27.06.2018 року перебувала на стаціонарному лікуванні у КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» ДОР» з діагнозом закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана голови, гематома лівого стегна. Рекомендовано дотримання режиму дня, виключення фізичних навантажень та шкідливих звичок /а.с.11/
Вартість медичних препаратів та ліків, придбаних позивачем за період з 13.06.2018 року по 23.07.2018 року склала відповідно до товарних чеків 9305,97 грн./а.с.12-21/.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
В силу ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. При цьому шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст.1187 ЦК України).
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 24.1, 24.2 ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Різниця між фактичним розміром шкоди ( 9305,97 грн.) і заявленою позивачем страховою виплатою (страховим відшкодуванням - 7972,46 грн.) складає 1333,51 грн.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс 18).
Разом із цим, позивачем не надано жодних доказів звернення до страхової компанії, якою застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, щодо відшкодування матеріальної шкоди в наслідок ДТП; не надано доказів виплати їй страховою компанією страхової виплати в розмірі 7972,46 грн. тощо.
Також, відсутні докази призначення ліків, що придбавалися позивачемза період з 13.06.2018 року по 23.07.2018 року, у зв'язку з наслідками ДТП.
Клопотання про залучення співвідповідача , витребування доказів, у зв'язку з неможливістю отримати їх самостійно, позивачем не заявлялося.
Таким чином, щодо відшкодування матеріальної шкоди, ОСОБА_3 не є належним відповідачем, оскільки його цивільна-правова відповідальність, як власника наземного транспортного засобу, підлягаю обов'язковому страхуванню, тобто відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс 18), належним відповідачем є страхова компанія завдавача шкоди.
Враховуючи викладене позов в частині відкшодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягає.
Щодо відшкодування моральної шкоди, завднаї позивачу внаслідок ДТП, слід зазначити наступне.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За змістом частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішенням, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд враховує роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди знайшли своє підтвердження, оскільки ОСОБА_2 дійсно зазнала моральних страждань у зв'язку з тимчасовим розладом здоров'я, з огляду на характер спричинення тілесних ушкоджень (легкі тілесні ушкодження), необхідністю докладання зусиль для відновлення здоров'я, наслідками завданої травми, які вона відчуває до теперішнього часу. З урахуванням вимог справедливості вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо моральної шкоди в повному обсязі, що буде достатнім, на думку суду, для компенсації понесених нею страждань та переживань.
На підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з вимогою майнового характеру, за вимогу немайнового характеру позивачем сплачено судовий збір 704,80 грн., який у зв'язку з задоволенням позову в частині цих вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 1187, 1188 ЦК України, ст. ст. 22, 24, 38, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 4,5,13,77,121,141,265,280-282, 354 ЦПК України , суд ,-
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди заподіяних ДТП - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, іпн НОМЕР_2, мешкає: АДРЕСА_2 у відшкодування моральної шкоди 4000 ( чотири тисячі) гривень 00 копійок.
В решті позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Р. Є. Скотар