ЄУН 174/742/18
н/п 2/174/441/2018
26 листопада 2018 року м.Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Борцової А.А.,
з участю секретаря - Заіки А.В.,
позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в заочному порядку в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, третя особа - виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, вказуючи, що він з 07.10.1997 року є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1. За вказаною адресою окрім нього зареєстровано його товариша ОСОБА_2. З моменту придбання квартири і до теперішнього часу ОСОБА_2, у його квартирі не проживав, так як мешкає в іншому місці, а саме в с. Вишневе П'ятихатського району Дніпропетровської області. Відповідач не проживає в даній квартирі, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі не має і взагалі квартирою він не цікавиться. Перешкод в користуванні жилим приміщенням він відповідачу не чинив. Факт реєстрації відповідача порушує його право на вільне розпорядження і користування майном, він позбавлений можливості оформити субсидію. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням є належним способом захисту його порушених прав. Просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1, що є підставою для його зняття з реєстраційного обліку місця проживання за вказаною адресою та стягнути судові витрати в сумі 704, 80 грн.
Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20.09.2018 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, сторонам роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.
Клопотання про розгляд справи в іншому провадженні сторони не заявляли.
Відповідно до п.п. 3,4 ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на вищевказані в ньому обставини, просить позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився вдруге, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив на позов не надав (а.с. 27, 35), тому суд, відповідно до ч.8 ст.178, ст.ст. 280-281 ЦПК України, вирішує справу у заочному порядку.
Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, факт належності позивачу на праві особистої приватної власності квартири АДРЕСА_1, підтверджується договором купівлі-продажу від 07.10.1997 року, який посвідчено приватним нотаріусом Вільногірського міського нотаріального округу Поповичем А.М., зареєстрованим в реєстрі за № 1300 (а.с. 7) та копією технічного паспорту на квартиру (а.с. 8-9).
Факт реєстрації відповідача ОСОБА_2 з 12.04.2001 року у квартирі АДРЕСА_1, підтверджується довідкою № 7687, що видана 30.08.2018 року відділом реєстрації фізичних осіб виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (а.с. 10) та інформацією, наданою виконавчим комітетом Вільногірського міської ради від 17.09.2018 року за вих. № 2303/0/2-18 (а.с. 21).
Факт не проживання відповідача ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1, підтверджується актом від 03.09.2018 року № 55, який складено депутатом Вільногірської міської ради ОСОБА_4, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_2 за вказаною адресою жодного дня не проживав, а фактично проживає у АДРЕСА_2. (а.с. 11).
Доказів на спростування вказаних обставин, відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року, зазначено, що усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, в якій з 12.04.2001 року зареєстрований ОСОБА_2, останній у належній позивачу квартирі не проживає без поважних причин з часу реєстрації, тому ОСОБА_2 втратив право користування житловим приміщенням, яке належить позивачу ОСОБА_1, що є підставою для зняття останнього з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені (а.с. 1) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп. також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі ст.ст. 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст.ст. 12, 81, 128, 133, 141, 178, 247, 263- 265, 268, 279, 280-283 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, третя особа - виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області - задовольнити.
ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрований по АДРЕСА_1 фактично проживає по АДРЕСА_2) визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, що є підставою для його зняття з реєстраційного обліку місця проживання за вказаною адресою.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, що зареєстрований по АДРЕСА_1, і/н НОМЕР_1) - 704 грн. 80 коп. судових витрат у виді сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30 листопада 2018 року.
Головуючий - суддя: А.А.Борцова