Іменем України
28 листопада 2018 року
Київ
справа №2а-11893/10/1370
адміністративне провадження №К/9901/60542/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Москаля Р.М. від 20 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Запотічного І.І., суддів Довгої О.І., Затолочного В.С. від 30 липня 2018 року у справі за позовом Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_2, третя особа - Регіональний сервісний центр МВС у Львівській області, про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів,
У грудні 2010 року Державна податкова інспекція в Залізничному районі м.Львова (правонаступник якої Залізнична об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області; далі - позивач/Інспекція) звернулась до суду з позовом ОСОБА_2 (далі - відповідач/ОСОБА_2.) про стягнення податкового боргу по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 24610 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначала, що відповідач при першій реєстрації транспортного засобу не сплатив податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника у судовому порядку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з того, що податковий орган звернувся до суду про стягнення з відповідача суми, яка не має статусу податкового боргу, й відповідачем не доведено обставин узгодження такої; крім того суди зазначили, що державній реєстрації транспортного засобу передує обов'язкова процедура сплати відповідних платежів, відсутність документів про сплату податку з власників транспортних засобів є умовою, за якою перша реєстрація в Україні транспортних засобів не може бути здійснена, а тому ненадходження грошових коштів до бюджету не може свідчити про несплату грошових коштів за реєстрацію транспортного засобу з урахуванням наявності кримінальної справи.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалась на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, оскільки відповідач при реєстрації транспортного засобу не сплатив у встановленому розмірі податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, доказом чого є відсутність надходження суми податку на єдиний казначейський рахунок державного бюджету, що свідчить про невиконання обов'язку зі сплати такого.
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідач у поданому письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи її безпідставною, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Львівський відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи Державтоінспекції при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області листом від 31 серпня 2010 року за вих. №9/2074 «Щодо надання інформації про проведення першої реєстрації автомобілів ввезених на територію України» повідомив ДПА у Львівській області про те, що за громадянкою ОСОБА_2 25 червня 2009 року зареєстровано автомобіль марки Фольксваген, державний номерний знак НОМЕР_1, 2000 року виписку, об'єм двигуна 2461 куб. см.
Проте кошти від ОСОБА_2 на суму 24610 грн. в рахунок сплати податку з власників транспортних засобів на казначейський рахунок бюджету не надходили.
Також судами встановлено, що 11 жовтня 2010 року податковим органом (позивачем у справі) направлено відповідачу повідомлення із запрошенням з'явитись до Інспекції по питанню першої реєстрації автомобіля в Україні у 2009 році та сплати податку. Оскільки ОСОБА_2 до контролюючого органу не прибула, позивач звернувся до суду про стягнення з неї заборгованості по податку з власників транспортних засобів в сумі 24610 грн.
Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для стягнення з відповідача сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів з огляду на наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податок з власників транспортних засобів, самохідних машин і механізмів, порядок його обчислення і сплати встановлювався чинним на момент виникнення спірних правовідносин Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11 грудня 1991 року №1963-ХІІ (далі - Закон №1963-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону №1963-ХІІ платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
За змістом частин другої, третьої статті 3 Закону №1963-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу. Податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва та Севастополя.
Частина перша статті 5 Закону №1963-XII встановлює строки сплати податку, зокрема, фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.
Фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами (частина четверта статті 5 цього Закону).
У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться (частина шоста статті 5 Закону №1963-XII).
Стаття 6 цього Закону встановлює порядок обчислення і сплати податку, зокрема частини шоста та восьма цієї статті передбачає, що у разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.
Як передбачено статтею 7 Закону №1963-XII, у разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом. Недоїмки із сплати податку, а також суми штрафів, пеня стягуються з платників податку згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №1388), державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
З огляду на зміст наведених положень законодавства, касаційний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що державній реєстрації транспортного засобу передує обов'язкова процедура сплати відповідних платежів. При цьому відсутність документів про сплату податку з власників транспортних засобів є умовою, за якої перша реєстрація в Україні транспортних засобів не може бути здійснена.
Окрім того спеціальним законом з питань оподаткування, що був чинний на момент виникнення спірних відносин, є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-III (далі - Закон №2181-III).
Підпунктом 1.1 статті 1 Закон №2181-III визначено, що платниками податків є, зокрема, фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Згідно підпункту 1.2 статті 1 Закон №2181-III податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
За визначенням підпункту 1.9 статті 1 Закон №2181-III податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Податкове повідомлення виставляється за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем) (підпункт 6.3.1 пункту 6.3 статті 6 Закону).
У відповідності з підпунктом 1.3 статті 1 Закон №2181-III податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Порядок узгодження сум податкових зобов'язань та визначення податкового боргу визначений статтею 5 цього Закону, відповідно до підпунктів 5.3.1, 5.3.2 пункту 5.3 якої у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
У випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
За змістом підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону №2181-III узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Підпунктом 6.2.1 статті 6 Закону №2181-III встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги (абзац другий підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону №2181-III).
Тобто дотримання відповідних податкових процедур узгодження нарахованих податковим органом зобов'язань, які включають в себе обов'язок по виставленню податкового повідомлення-рішення за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем), його вручення (направлення) платнику податків, надісланню такому платнику податкових вимог, повинно передувати реалізації права суб'єкта владних повноважень на стягнення з платника податків коштів у рахунок погашення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення із відповідним позовом до адміністративного суду.
У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем податкове повідомлення-рішення про визначення ОСОБА_2 суми податкового зобов'язання зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів не приймалось й, відповідно, не вручалось (не направлялось) платнику податків, податкові вимоги відповідачу також не надсилались. Як наслідок, сума коштів у розмірі 24610 грн., яку Інспекція просить стягнути з відповідача як несплачене податкове зобов'язання, у встановленому законом порядку не узгоджена й статусу податкового боргу не набула.
Враховуючи наведене, зміст встановлених фактичних обставин, касаційний суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заявлених Інспекцією позовних вимог, а тому вважає, що рішення судів прийняті за правильного застосування відповідних норм матеріального права.
За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Наведені ж у касаційній скарзі доводи Інспекції не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні даного спору.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду