Головуючий І інстанції: Є.Д. Кравченко
30 листопада 2018 р. Справа № 818/2441/18
Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача: Чалого І.С.,
суддів: Кононенко З.О. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 р. (суддя Кравченко Є.Д., м. Суми) по справі № 818/2441/18
за позовом ОСОБА_1
до Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області
про зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області області, в якому просив суд визнати протиправними дії Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", здійснити з 01.10.2017 перерахунок ОСОБА_1 пенсії з інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 до моменту здійснення перерахунку; визнати дії Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області при вирішенні звернення ОСОБА_1 як дискримінаційні щодо перерахунку пенсії, яке було подано 08.06.2018 до Охтирського об'єднаного управління пенсійного фонду України Сумської області.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Свою незгоду з прийнятим рішенням позивач обґрунтовує тим, що дія ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" поширюється на три категорії осіб: 1) осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; 2) осіб, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань; 3) осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби. Вказує, що в розумінні норм ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" військовозобов'язані, призвані на військові збори є військовослужбовцями та прирівнюються до осіб, як перебувають на дійсній строковій службі.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 13).
Позивач перебуває на обліку в Охтирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
ОСОБА_1 перебував на військових зборах з 22.03.1987 по 20.05.1987 у військовій частині НОМЕР_1 , приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у вказаний період, що підтверджується архівною довідкою Міністерства оборони Російської Федерації від 10.04.2001 № 2/238934 (а.с. 14), довідкою Міністерства оборони Російської Федерації від 03.12.1993 № 315/4/3661 (зворотній бік а.с. 14), довідкою Охтирського об'єднаного міського військоммату від 05.10.1993 № 4/484 (а.с. 17) та військовим квитком ОСОБА_1 (а.с. 11).
08.06.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 15), у відповідь на яку листом від 21.06.2018 № Н-113 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку.
Відмова вмотивована тим, що позивач отримує пенсію у відповідності до вимог чинного законодавства України, тому права на проведення перерахунку пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 851 не має. Відповідач також зазначив, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби, у зв'язку з чим не набув права на отримання пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року (а.с. 16).
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, а тому не має права на перерахунок пенсії на підставі статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі за текстом - Закон № 796-XII).
Статтею 1 Закону № 796-XII визначено, що цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Тобто, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: - Чорнобильської катастрофи; - інших ядерних аварій та випробувань; - військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Стаття 59 Закону № 796-ХІІ стосується виключно військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Визначені у цій статті умови та підстави призначення пенсії по інвалідності відповідній категорії осіб у Законі № 796-ХІІ у редакціях: законів України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05 жовтня 2006 року № 231-V (діяла до 01 жовтня 2017 року) та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (діє з 01 жовтня 2017 року) не змінювалися.
Частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05 жовтня 2006 року № 231-V було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Отже, частиною третьою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Водночас, частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній з 01 жовтня 2017 року, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
Таким чином, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Враховуючи вищезазначене, частина третя статті 59 Закону № 796-ХІІ передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ не допускається): особа має статус особи з інвалідністю; особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Тобто, незмінною залишилася умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.
З огляду на матеріали справи, ОСОБА_1 перебував на військових зборах з 22.03.1987 по 20.05.1987 у військовій частині НОМЕР_1 , приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у вказаний період, що підтверджується архівною довідкою Міністерства оборони Російської Федерації від 10.04.2001 № 2/238934 (а.с. 14), довідкою Міністерства оборони Російської Федерації від 03.12.1993 № 315/4/3661 (зворотній бік а.с. 14), довідкою Охтирського об'єднаного міського військоммату від 05.10.1993 № 4/484 (а.с. 17) та військовим квитком ОСОБА_1 (а.с. 11).
Водночас учасниками справи не оспорюється, що строкову службу в Радянській армії позивач проходив з 08.05.1977 по 23.05.1979, що підтверджується також довідкою Охтирського об'єднаного міського військоммату від 10.01.2000 № 4/3 (а.с. 26).
Отже, позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як призваний на військові збори (військовозобов'язаний) та в цей час дійсну строкову службу не проходив.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження ним дійсної строкової служби, та відповідач правомірно відмовив позивачу в перерахунку пенсії з вказаних вище підстав.
Враховуючи вищевикладене та нормативно-правове обґрунтування спірних правовідносин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, а відтак дія норми частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ на нього не поширюється.
Щодо доводів заявника апеляційної скарги про прирівняння військовозобов'язаних, призваних на спеціальні збори, до військовослужбовців строкової військової служби, колегія суддів зазначає таке.
Так, статтею 10 Закону № 796-ХІІ встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно до примітки до статті 10 Закону № 796-ХІІ тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Із системного аналізу вказаних норм права вбачається, що законодавцем до військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків ЧАЕС віднесено як військовослужбовців строкової і надстрокової служби, так і військовозобов'язаних, призваних на військові збори.
При цьому вказані категорії осіб не прирівнюються один до одного, як помилково вважає позивач.
У період перебування позивача на військових зборах під час ліквідації наслідків на ЧАЕС діяв Закон СРСР від 12 липня 1967 року № 1950-VII "Про загальний військовий обов'язок".
Відповідно до ст. 5, 6 цього Закону (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 грудня 1980 року № 3535-Х) військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов'язаними.
За правилами ст. 7-9 цього Закону військовослужбовці і військовозобов'язані приймають військову присягу на вірність своєму народові, поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад та кожному присвоюється відповідне військове звання.
Солдати, матроси, сержанти, які вислужили встановлені законом терміни дійсної військової служби, звільняються в запас Збройних Сил України.
Служба в запасі полягає в проходженні короткострокових навчальних та перевірочних зборів, тривалість та періодичність яких регламентовані законом. За робітниками, службовцями та колгоспниками, покликаними на збори, зберігаються займана посада (робота) і зарплата за місцем роботи.
Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями, але при цьому не прирівнюються до осіб, які проходять дійсну строкову службу.
Тобто дійсна строкова служба та проходження військових зборів (навчання) є окремими видами військової служби, що в першу чергу розрізняється за механізмом оплати праці під час виконання обов'язків військової служби. Зокрема, за військовослужбовцями, покликаними на збори, зберігаються займана посада (робота) і зарплата за місцем роботи.
Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, приписи частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не врегульовують питання пенсійного забезпечення всіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок чого стали інвалідами, а визначає право на пенсію певної категорії військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу, приймаючи участь у ліквідації наслідків ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і внаслідок цього отримали інвалідність.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, 250, 311 , 315, 316 , 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 по справі № 818/2441/18 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України..
Суддя-доповідач І.С. Чалий
Судді З.О. Кононенко Я.В. П'янова