Дата документу 29.11.2018 Справа № 554/6276/17
Провадження № 6/554/412/2018
29 листопада 2018 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді - Материнко М.О.,
за участю секретаря судового засідання - Безуглої В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві заяву приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області ОСОБА_1 про забезпечення подання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, -
Приватний виконавець Виконавчого округу Полтавської області ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави із заявою про забезпечення подання приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, а саме шляхом накладення арешту на транспортні засоби: автобус SCANIA, 1997 р.в., ДНЗ ВІ 2587АА, дата реєстрації 20.10.2011р., автобус МАN 1996 р.в., ДНЗ ВІ 4114 АА, дата реєстрації 30.08.2013р., автобус VOLKSWAGEN 2012 р.в., ДНЗ ВІ 3827АА, дата реєстрації 14.02.2013р., автобус SCANIA, 1998 р.в., ДНЗ ВІ 1940АА, дата реєстрації 19.10.2011р., які на праві приватної власності зареєстровані за ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище Маріїч) ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.
В обґрунтування заяви зазначено, що на виконанні у приватного виконавця ОСОБА_1 перебуває виконавче провадження № 56991791 з примусового виконання виконавчого листа Октябрського районного суду м. Полтави № 554/6276/17 від 05.07.2018 р. про стягнення з ОСОБА_2 (Боржник) на користь ОСОБА_4 (Стягувач) боргу у сумі 4 305178,80 грн. В межах виконавчого провадження виконавцем встановлено відсутність доходів боржника, відсутність відкритих рахунків в банківських установах, відсутність транспортних засобів, які зареєстровані на праві приватної власності за боржником, відсутність сільськогосподарської техніки, тракторів, комбайнів та інших самохідних машин. Зареєстрована за боржником на праві приватної власності квартира за адресою АДРЕСА_1 перебуває в іпотеці на підставі договору іпотеки № 1121 від 16.04.2015р., укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2. Боржник добровільно рішення суду не виконує, на виклики державного виконавця не з'являється. При здійсненні виконання вказаного виконавчого документа приватним виконавцем було встановлено, що з 09 серпня 2003 року Боржник перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище Маріїч) ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1. З метою реального виконання рішення суду приватним виконавцем було перевірено майновий стан жінки Боржника та встановлено, що під час зареєстрованого шлюбу за ОСОБА_6 було зареєстровано наступні транспортні засоби, а саме:
1.автобус SCANIA, 1997 р.в., ДНЗ ВІ 2587АА, дата реєстрації 20.10.2011р.
2.автобус МАN 1996 р.в. ,ДНЗ ВІ 4114 АА , дата реєстрації 30.08.2013р.
3.автобус VOLKSWAGEN 2012 р.в, ДНЗ ВІ 3827АА, дата реєстрації 14.02.2013р.
4.автобус SCANIA, 1998 р.в., ДНЗ ВІ 1940АА, дата реєстрації 19.10.2011р.
У відповідності до ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець 07.11.2018 року звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави із поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. З метою забезпечення вказаного подання, та в подальшому забезпечення виконання прийнятого судом рішення про визначення частки майна боржника у спільному майні та реального звернення стягнення на частку Боржника, державний виконавець, на підставі ч. 1 ст. 150 ЦПК України, накласти арешт на вказане майно особи, у майні якої боржнику належна частка.
Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши надані приватним виконавцем письмові докази, судом встановлено наступне.
На виконанні у приватного виконавця ОСОБА_1 перебуває виконавче провадження № 56991791 з примусового виконання виконавчого листа Октябрського районного суду м. Полтави № 554/6276/17 від 05.07.2018р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 4 305178,80 грн.
Судом встановлено, що в провадженні Октябрського районного суду м. Полтави перебуває подання приватного виконавця ОСОБА_1, подане в межах виконавчого провадження № 56991791 з виконання вищевказаного виконавчого листа, подане в порядку ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, а саме виділення частки майна Боржника ОСОБА_2 у спільній сумісній власності подружжя, що зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, під час перебування останніх у зареєстрованому шлюбі.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян на підставі актового запису про шлюб за реєстраційним номером 980 від 09 серпня 2003 року Боржник ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище Маріїч) ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.
Під час здійснення виконавчого провадження приватним виконавцем перевірено майновий стан ОСОБА_6 та встановлено, що під час зареєстрованого шлюбу за ОСОБА_6 було зареєстровано наступні транспортні засоби, а саме:
5.автобус SCANIA, 1997 р.в., ДНЗ ВІ 2587АА, дата реєстрації 20.10.2011р.
6.автобус МАN 1996 р.в. ,ДНЗ ВІ 4114 АА , дата реєстрації 30.08.2013р.
7.автобус VOLKSWAGEN 2012 р.в, ДНЗ ВІ 3827АА, дата реєстрації 14.02.2013р.
8.автобус SCANIA, 1998 р.в., ДНЗ ВІ 1940АА, дата реєстрації 19.10.2011р.
Вказані відомості підтверджуються інформаційними довідками, наданими Територіальним сервісним центром № 5342 Регіонального сервісного центру в Полтавській області МВС України, що наявні в матеріалах справи.
У відповідності до ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012)
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).
Згідно з ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Відповідно до ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідному для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
За приписами ч. 2 статті 370 Цивільного кодексу України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до статті 60 Сімейного кодексу України (надалі- СК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Згідно положень статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ч. 1-2ст. 73 СК України за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.
Згідно зі ст.443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.
Таким чином, з метою запобігання порушення прав Стягувача, а також з метою запобігання відчуження особою майна, на частку якого, на підставі рішенням суду винесеного за результатом розгляду подання приватного виконавця, може бути звернуто стягнення, є необхідність в забезпеченні майбутнього рішення суду.
Таким чином, вразі постановлення рішення суду про визначення частки Боржника у спільному майні подружжя, Стягувач набуде права на звернення стягнення на частку Боржника, в тому числі шляхом звернення до суду із позовною заявою про звернення стягнення, або матиме право звернути стягнення в порядку виконання приватним виконавцем вказаного виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Оскільки Боржник тривалий час ухиляється від добровільного виконання рішення суду є переконливі підстави вважати про можливість відчуження майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя.
На думку суду, в даному випадку втручання у право власності особи є необхідним та виправданим.
Невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективне виконання рішення суду та захист і поновлення порушеного права та інтересу стягувача.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить або підлягає передачі відповідачеві і знаходиться у нього або інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 13 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу;
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 157 ЦПК України).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 149-151 ЦПК України, суд -
Заяву приватного виконавця Виконавчого округу Полтавської області ОСОБА_1 про забезпечення подання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами задовольнити.
Накласти арешт на транспортні засоби: автобус SCANIA, 1997 р.в., ДНЗ ВІ 2587АА, дата реєстрації 20.10.2011р., автобус МАN 1996 р.в. ,ДНЗ ВІ 4114 АА , дата реєстрації 30.08.2013р., автобус VOLKSWAGEN 2012 р.в, ДНЗ ВІ 3827АА, дата реєстрації 14.02.2013р., автобус SCANIA, 1998 р.в., ДНЗ ВІ 1940АА, дата реєстрації 19.10.2011р, які на праві приватної власності зареєстровані за ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище Маріїч) ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії КО 518481 від 15.06.2004 р. виданий Октябрським РВ ПМУ, адреса м. Полтава, вул. Довженка, 26.
Заборонити будь-яким особам (органам державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, іншим акредитованим особам) вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на наступне майно: транспортні засоби: автобус SCANIA, 1997 р.в., ДНЗ ВІ 2587АА, дата реєстрації 20.10.2011р., автобус МАN 1996 р.в. ,ДНЗ ВІ 4114 АА , дата реєстрації 30.08.2013р., автобус VOLKSWAGEN 2012 р.в, ДНЗ ВІ 3827АА, дата реєстрації 14.02.2013р., автобус SCANIA, 1998 р.в., ДНЗ ВІ 1940АА, дата реєстрації 19.10.2011р, які на праві приватної власності зареєстровані за ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище Маріїч) ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1, адреса м. Полтава, вул. Довженка, 26.
Ухвала про забезпечення позову може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя М.О. Материнко