Справа № 539/2236/18
Провадження № 2/539/930/2018
29 листопада 2018 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Даценко В.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позивач мотивує позов тим, що 01.01.2018 року вони з відповідачем уклали договір позики, згідно якого відповідач отримав від нього 15 000 грн. строком до 30.04.2018 року
Отримані кошти позичальник не повернув.
Позивач прохає стягнути на його користь з відповідача 15 000 грн боргу.
При відкритті провадження судом вирішено розглядати справу в спрощеному провадженні.
Відповідачу надано строк для подачі відзиву, однак останній своїм правом не скористався, відзиви до суду не надіслав.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 01.01.2018 року сторони уклали договір позики, що підтверджується складеною ними розпискою.
За умовами договору відповідач отримав від позивача 15 000 грн, які зобов'язався повернути до 30.04.2018 року.
Також встановлено, що в строк, встановлений договором, відповідач не повернув позичені кошти. Докази, які б спростовували доводи позивача, відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та в певний строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Стаття 527 ЦК України встановлює, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити поданий позов, стягнувши з відповідача суму боргу.
Відповідно до положень ст.88 ЦПК України понесені позивачем по справі судові витрати підлягають стягненню на його користь з відповідача.
Керуючись, ст. ст.10-13,141, 259,263-265,268,430 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, місце проживання: АДРЕСА_3, ідентифікаційний код - НОМЕР_2) про стягнення боргу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики 15 000 грн боргу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704 гривень 80 копійки судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду В.М.Даценко