Номер провадження: 22-ц/785/2814/18
Номер справи місцевого суду: 520/10335/14-ц
Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.
Доповідач Кравець Ю. І.
21.11.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді - Кравця Ю.І.,
суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.
з участю секретаря судового засідання - Бєляєвої А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_3, треті особи - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Житлово-будівельного кооперативу «Київський-11» про зобов'язання вчинити певні дії, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги Житлово-будівельного кооперативу «Київський-11» до ОСОБА_3, треті особи - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційними скаргами Житлово-будівельного кооперативу «Київський-11», Одеської міської ради та ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.04.2015 року, ухваленого суддею Васильків О.В.,
встановив:
13.08.2014 року позивач Одеська міська рада звернулась до суду з позовом та уточнивши 15.09.2014 року вимоги просила зобов'язати відповідача ОСОБА_3 провести відновлювальні роботи та привести квартиру АДРЕСА_1, у первісний стан з дотриманням будівельних норм за власний рахунок, мотивуючи свої вимоги тим, що власник зазначеної квартири ОСОБА_3 здійснює реконструкцію вказаної квартири з істотним відхиленням від проекту та з грубими порушеннями будівельних норм.
30.09.2014 року третя особа ЖБК «Київський-11» звернулась до суду з позовом, в якому просить усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом зобов'язання ОСОБА_3 привести квартиру АДРЕСА_1, до первісного стану та заборони проводити реконструкцію квартири з улаштуванням фасадного входу для розміщення магазину за вказаною адресою. При цьому представник ЖБК «Київський-11» посилався на те, що зміна цільового призначення квартир в будинку 74-Б по вул. Академіка Корольова в м. Одесі знаходиться у виключній компетенції членів кооперативу. Реконструкція, яку здійснює відповідач проводиться із грубим порушенням будівельних норм та правил, і має ознаки капітального втручання в фундаментальні конструкції будинку.
Рішенням Київського районного суду м. Одеса від 14.04.2015 рокув задоволенні позовних вимог Одеської міської ради та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ЖБК «Київський-11» до ОСОБА_3 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, представники ЖБК «Київський-11», Одеської міської ради та ОСОБА_4подали апеляційні скарги, в яких з посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог ЖБК «Київський-11» та Одеської міської ради.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши сторони, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині позовних вимог Одеської міської ради підлягає скасуванню та провадження по справі в цій частині - закриттю з таких підстав.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Зазначеним вимогам судове рішення міськрайонного суду не відповідає.
Відмовляючи у задоволені в задоволенні позовних вимог Одеської міської ради до ОСОБА_3, треті особи - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Житлово-будівельного кооперативу «Київський-11» про зобов'язання вчинити певні дії, суд першої інстанції виходив з того, що вони необґрунтовані та недоведені.
Однак, районним судом не було враховано наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК (тут і далі у редакції, чинній на час прийняття судом рішення) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За правилами частин першої та другої статті 15 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття судом оскаржуваного рішення) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, зокрема, в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 3 пункту «б» частини першої статті 31 Закону України від 21.05.1997 року «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на час звернення до суду) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Аналогічна норма закріплена у статті 14 Закону України від 16.11.1992 року «Про основи містобудування».
Відповідно до статті 7 вказаного Закону державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.
Одеська міська рада звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов'язати ОСОБА_3Л за свій рахунок провести відновлювальні роботи та привести квартиру АДРЕСА_1, у первісний стан з дотриманням будівельних норм, мотивувавши свої вимоги тим, що відповідач здійснює реконструкцію вказаної квартири з істотним відхиленням від проекту та з грубими порушеннями будівельних норм.
Отже, спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов'язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб'єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин.
Більше того, звертаючись до суду з зазначеним позовом, суб'єкт владних повноважень діє з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил, а не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що спори, які виникають за участю суб'єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими та звернення Одеської міської ради з зазначеним позовом здійснене на виконання владних управлінських функцій та спрямоване на захист публічного, а не приватного інтересу. Зокрема позивач наголошував на тому, що реконструкція здійснено з порушенням будівельних норм без дотримання відповідного порядку та порушення цих вимог може спричинити негативні наслідки для невизначеного кола осіб. Вказане свідчить про те, що такий спір є публічно-правовим і його належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що спір, який є предметом даного розгляду, не пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту порушення будівельних норм при здійсненні реконструкції об'єкту нерухомості та усунення порушень шляхом проведення відновлювальних робіт.
Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі №1519/2-787/11 в якій зроблено висновок, що спір за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту порушення будівельних норм при здійсненні реконструкції об'єкту нерухомості та усунення порушень шляхом проведення відновлювальних робіт є публічно-правовим. Справа за позовом такого суб'єкта належить до компетенції адміністративних судів.
У постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 року у справі № 6-899цс16 зроблено висновок, що закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість подальшого судового розгляду справи.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Згідно пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).
Враховуючи те, що спір є публічно-правовим і його належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі.
Суд повідомляє Одеську міську раду, що розгляд його справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду.
Керуючись ст.ст. 255, 374, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.04.2015 року в частині позовних вимог Одеської міської ради до ОСОБА_3, треті особи - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Житлово-будівельного кооперативу «Київський-11» про зобов'язання вчинити певні дії - скасувати, провадження по справі у цій частині закрити.
Повідомити Одеську міську раду, що розгляд такої справи віднесено до адміністративної юрисдикції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30.11.2018 року.
Головуючий Ю.І.Кравець
Судді: О.Г.Журавльов
О.С.Комлева