Справа № 523/11057/18
Провадження №2-а/523/227/18
"29" листопада 2018 р.
Суворовський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Середи І.В.,
за участю секретаря - Щербан О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 9, в м.Одеса, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЕАВ № 513848 від 02 серпня 2018 року, про стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором Управління патрульної поліції в Миколаївській області ОСОБА_2, за ст.132-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень, закривши провадження у справі.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 02 серпня 2018 р. керував транспортним засобом марки Кран ZOOMLION QY 100H-3, реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись в с.Коблеве по вул.Одеська, 1А Миколаївської області був зупинений працівниками патрульної поліції для перевірки документів. Після зупинки та пред'явлення документів на нього складено постанову серії ЕАВ № 513848 від 02 серпня 2018 року про накладення адміністративного стягнення за ст. 132-1 КУпАП та застосовано штраф в розмірі 510 гривень, за порушення вимог п.22.5 ПДР, щодо перевищення габаритних показників по ширині транспортного засобу - 3 метри замість дозволених 2,6 м. Салюков В. Г. Вказану постанову вважає незаконною, оскільки винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складення. При цьому звертав увагу на те, що не було підстав для його зупинки, відсутні посилання на фіксацію правопорушення, не роз'яснено прав в тому числі і на правничу допомогу, порушена форма постанови. Крім того, відповідачем було порушено вимоги КУпАП щодо процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та ухвалення постанови.
Учасники справи звернулися з клопотаннями про розгляд справи в їх відсутності. Також від представника позивача надішли письмові пояснення, згідно з якими він вказує на порушення складення постанови в частині не зазначення пункту правил, який було порушено, та сам бланк не відповідає вимогам, зазначеним в додатку 13 до Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Позов підтримав та просив задовольнити.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила відмовити в задоволенні позову. У відзиві представник вказує на те, що поліцейськими прийнято постанову в межах повноважень, враховано всі обставини необхідні, для розгляду справи, та правомірно накладено стягнення.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як видно з матеріалів справи, 02 серпня 2018 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Кран ZOOMLION QY 100H-3, р/н НОМЕР_1, та рухався по дорозі в с.Коблеве по вул.Одеська, 1А Миколаївської області. ОСОБА_1 було зупинено поліцейськими УПП Миколаївської для проходження вагового контролю. Після зупинки складено постанову, за змістом якої ОСОБА_1 керував транспортним засобом, яке перевищувало допустиму ширину, а саме становило 3 м, без відповідного узгодження з органами МВС .
На підставі вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.132-1 КУпАП та застосовано відносно нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень, копію якої було вручено позивачу.
Принципи, засади і механізми забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання, а також правила проїзду великовагових та великогабаритних транспортних засобів визначено Законом України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 № 2862-IV, Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 № 198 «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони», Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 «Про правила дорожнього руху», Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» та ін.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 16 постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. N 198 визначено, що перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначаються окремими актами законодавства.
Відповідно до п.п. 4 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно з п.п.2-3 постанови Кабінету Міністрів України «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» від 18 січня 2001 р. № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306; транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
У відповідність до п.22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Абзацом 1 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Відповідно до ст. 132-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, -тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В обгрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на те, що в постанові відсутній технічний засіб, яким здійснювалися фото чи відеофіксація правопорушення та процедура розгляду адміністративної справи, що підтверджували б наявність його вини, а також не вбачається з опису обставин, яким шляхом було виявлено правопорушення.
Як було судом встановлено із постанови, суть правопорушення в тому, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, яке перевищувало допустиму ширину, а саме становило 3 м, без відповідного узгодження з органами МВС.
З огляду на вказане суд звертає увагу на те, що в підтвердження відсутності вини ОСОБА_1 не надано доказу, а саме дозволу на участь у дорожньому русі, для спростування висновку суду.
При цьому суд звертає увагу на те, що позивач взагалі не спростовує того факту, що транспортний засіб має габарити в ширину 3 м.
Встановленні обставини свідчать, що ОСОБА_1 02 серпня 2018 року керував транспортним засобом марки Кран ZOOMLION QY 100H-3, р/н НОМЕР_1, з перевищенням габаритних параметрів без дозволу уповноваженого підрозділу Національної поліції або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів, внаслідок чого в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП.
З урахуванням вказаних висновків, суд вважає, що інспектором Управління патрульної поліції в Миколаївській області ОСОБА_2 було правомірно ухвалено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та застосовано у його відношенні адміністративне стягнення в розмірі 510 гривень.
Щодо процедури складення постанови, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та ухвалення постанови по справі, то суд не вбачає порушень виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення правил дорожнього руху, передбаченого статтею 132-1 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Відповіно до вимог ч.1 та 2 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як визначено вимогами п.2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з додатком 13 до Інструкції передбачено вимоги до бланку, так, бланк постанови у справі про адміністративне правопорушення являє собою комплект із двох аркушів паперу розміром 210 х 297 мм (±0,5 мм), масою 80 г/м-2 і складається з постанови та відривної квитанції, надрукованих на самокопіювальному папері. На бланку постанови по справі про адміністративне правопорушення нанесено лінію перфорації між постановою та відривною квитанцією. Серія постанов складається із літеросполук і цифри. Серія і номер є однаковими для постанови та відривної квитанції. Для захисту бланка використані такі елементи захисту: мікрошрифт на постанові і копії бланка; нерегулярна комп'ютерна фонова сітка.
Із наданої позивачем копії постанови суд за якістю не вбачає порушень щодо вимог складання бланку.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За вимогами ч.2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Частаною 4 зазначеної статті передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення від 02 серпня 2018 року за своєю формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства.
Крім того, суд не приймає до уваги доводи представника позивача про невідповідність постанови у зв'язку з тим, що не було вказано підпункт пункту 22 ПДР, оскільки при зазначені суті правопорушення це не може бути підставою для її скасування.
Таким чином, встановлені в судовому засіданні факти дають підстави зробити висновок, що ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст. 132-1 КУпАП, та правомірно було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, підстав для задоволення його вимог судом не встановлено, тому постанова не підлягає скасуванню та в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 12, 73-79, 90, 94, 241, 243-246, 250, 255, 268, 271, 286 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в протягом десяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя :