Справа № 513/1054/18
Провадження № 2/513/795/18
Саратський районний суд Одеської області
29 листопада 2018 року
Саратський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Тончевої Н.М.,
при секретарі - Коржан О.В.,
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, представником якого є ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Саратського району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -
Представник позивача звернулась з позовом до відповідача, в якому просить визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок №91 по вулиці Троїцька в селі Зоря Саратського району Одеської області, що належав ОСОБА_4, який помер 27 грудня 2017 року.
Свої вимоги мотивує тим, що позивачка прийняла спадщину та у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса з заявою про видачу їй свідоцтва, але нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.
В судове засідання позивач не з'явився, представник позивача надала заяву з проханням розглянути справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити (а.с.56) .
Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Саратського району Одеської області в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій зазначив, що з позовом згоден та просить розглянути справу за його відсутністю (а.с.55).
Частиною 3 статті 200 ЦПК України, передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно зі ч. 4 ст. 200 ЦПК України, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Частина 1 статті ст. 206 ЦПК України регламентує, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Так, відповідач на стадії підготовчого провадження звернувся до суду із заявою про визнання позовних вимог, тому дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в звязку з чим є підстави для ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення по справі.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до пунктів 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень діючого ЦК України цей кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року.
Згідно ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІV від 01 липня 2004 року, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Тобто, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження.
Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затверджена наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 р. N 45/5, яка діяла на час виникнення правовідносин щодо права власності на спірний будинок, та втратила чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року N 18/5, визначала, що підтвердженням належності житлового будинку (частки будинку) відчужувачу, розміру будинку та земельної ділянки, на який він розташований, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету селищної, сільської ради народних депутатів.
Пункти 4, 20 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачали обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах.
Згідно технічного паспорту, спірний будинок з господарськими будівлями був збудований у 1986 році (а.с. 10-14).
Відповідно довідки ОСОБА_3 сільської ради Саратського району Одеської області № 1787 від 22 серпня 2018 року, головою домогосподарства, а саме будинку №91 по вулиці Троїцька в селі Зоря Саратського району Одеської області, згідно погосподарської книги особовий рахунок № 0390-1, рахувався ОСОБА_4 (а.с. 20).
Тож, спірний житловий будинок був збудований у 1986 році, тобто до введення в дію діючого ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІV від 01 липня 2004 року, тому право власності на вказаний житловий будинок було набуте спадкодавцем ОСОБА_4 в порядку, який існував на час його будівництва та вважається встановленим судом.
Ст.ст.1216, 1217 ЦК України визначають, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи (спадкодавця), яка померла, до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частина 1 ст.1223 ЦК України передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно ст. ст.1268, 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно інформаційної довідки із Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) спадкодавець ОСОБА_4 залишив заповіт, реєстровий номер 86 (а.с.43).
Заповітом від 07 червня 2017 року, посвідченим секретарем виконавчого комітету ОСОБА_3 сільської ради Саратського району Одеської області, ОСОБА_4 на випадок своє смерті призначив ОСОБА_1 спадкоємцем належного йому на праві приватної власності майна, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі всього того, що на день його смерті буде належати йому та на що він за законом матиме право (а.с9).
ОСОБА_4 помер 27 грудня 2017 року, що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії І-ЖД № 505643, виданого 23 січня 2018 року Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с. 8).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне йому майно, в тому числі на житловий будинок з господарськими будівлями №91 по вулиці Троїцька в селі Зоря Саратського району Одеської області.
Приватний нотаріус Саратського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6 відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок №91 по вулиці Троїцька в селі Зоря Саратського району Одеської області через відсутність правовстановлюючих документів (а.с. 54).
Однак, враховуючи, що належність спірного будинку спадкодавцеві була встановлена в судовому засіданні та те, що відповідач не заперечує щодо задоволення позову, позов належить задовольнити.
Крім того, згідно зі ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку , встановленому законом , вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З квитанції №77 від 29 серпня 2018 року вбачається, що представником позивача ОСОБА_7 за подання позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2506 гривень 48 копійок ( а.с.1).
Тож, враховуючи, що відповідач позов визнав до початку розгляду справи по суті, представнику позивача необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.
Керуючись ст. ст. 1216-1218, ст.1223, 1261, 1268-1270 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10-13, 89, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1, представником якого є ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Саратського району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий 22 листопада 2006 року Саратським РВ ГУМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під № 91 по вулиці Троїцька в селі Зоря Саратського району Одеської області, що належав ОСОБА_4, який помер 27 грудня 2017 року.
Зобов'язати управління Державної казначейської служби України у Саратському районі Одеської області, що знаходиться за адресою: індекс 68200, смт Сарата, вулиця Соборна, 21, Саратський район, Одеська область повернути :
ОСОБА_7 /ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_3 / з державного бюджету 50 відсотків сплаченого нею судового збору (2506 гривень 48 копійок) за квитанцією №77 від 29 серпня 2018 року, отримувач УК у Саратському районі, код отримувача: 38037959, банк отримувача: Казначейство України, код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: 31214206015423, що дорівнює 1253 (одна тисяча двісті п'ятдесят три) гривні 24 (двадцять чотири) копійки.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Саратський районний суд Одеської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н. М. Тончева