Справа № 524/5961/18
Провадження № 2/524/2180/18
22.11.2018 року Автозаводський районний суд м Кременчука в складі:
головуючого судді Предоляк О.С.
при секретарі судового засідання Гладкій К.О.
за участю позивача ОСОБА_1, адвоката Гольдінова Ю.Л.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням майна.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що є власником квартири АДРЕСА_1 12 травня 2018 року, ввечері, повернувся до помешкання та виявив, що ОСОБА_3, пошкодила його майно, вхідні двері. З приводу хуліганських дій ОСОБА_3 звернувся до правоохоронних органів для організації перевірки та вжиття заходів реагування.
Просить стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування шкоди, завданої пошкодженням майна на суму 7680 грн. та у повернення сплачених судових витрат.
Відзив на позов не подано.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Зазначає, що вказані дії вчинені ОСОБА_3 з помсти, зважаючи на його неодноразові зауваження щодо систематичного порушення останньою громадського порядку, пияцтва. Добровільно відшкодувати шкоду остання відмовилась.
Представник позивача ОСОБА_1, - ОСОБА_2 позов підтримує, просить задовльнити, з підстав, що зазначені
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, про дату розгляду справи повідомлена належним чином.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 12 травня 2018 року о 18 годині пошкоджено майно: вхідні двері у квартирі АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1.
У ході перевірки заяви ОСОБА_1 Кременчуцьким ВП ГУНП в Полтавській області встановлено, що пошкодження майна здійснено ОСОБА_3, яка проживає у АДРЕСА_2
Відповідно до висновку експерта від 27.06.2018 року за №35-18, вхідний дверний блок у квартиру АДРЕСА_1 має наступні ушкодження: на зовнішній стороні дверного полотна блоку мається пошкодження у вигляді вм»ятини та пошкрябин, дверне вічко відсутнє, ручка дверного замка ламана, дверне полотно по відношенню до дверної коробки має перекос. Визначено розмір матеріальної шкоди 7 680 грн.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомила, що 12 травня 2018 року бачила як ОСОБА_3, висловлюючи погрози, виражаючись нецензурною лайкою, пошкодила двері сусіда ОСОБА_1
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомив, що прийшов 12 травня 2018 року до знайомого ОСОБА_1 Підійшов до квартири АДРЕСА_2 помешкання ОСОБА_1, та почув, що хтось вибиває двері. Наблизившись, побачив дівчину, яка предметом схожим на лом, вибивала двері квартири ОСОБА_1, наносивши хаотичні удари.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов'язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.
Аналіз положень ст. 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).
Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.
Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України покладено на відповідача (такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23 січня 2018 року у справі №753/7281/15-ц (№61-1832св17).
Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Право на відшкодування матеріальних збитків серед способів захисту цивільних прав передбачене ст. 22 ЦК України.
Так, ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було ппорушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Виходячи з наведених законодавчих норм, слід зробити висновок, що повне відшкодування шкоди можливе лише у випадку відшкодування потерпілій стороні всіх витрат, які необхідно понести потерпілій для відновлення дверей у квартирі АДРЕСА_1 пошкодженого внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_3
Вартість матеріальних збитків, завданих позивачу пошкодженням вхідних дверей до помешкання, складає 7 680 грн, що підтверджується висновком експерта № 35-188 від 27.06.2018 .
За послуги проведення експертизи позивачем сплачено 900 гривень, що підтверджується квитанцією № 20.
Аналізуючи вищевикладене, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача у повернення сплаченого судового збору у сумі 704, 80 грн. та витрат на оплату експертизи 900 грн.
. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 1166, 1192 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування шкоди 7680 грн., витрат на оплату експертизи 900 грн та у повернення сплаченого судового збору 704, 80 грн., а всього 9284,80 (дев»ять тисяч двісті вісімдесят чотири, 80) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.С. Предоляк