Справа № 522/15161/18
Провадження № 2/522/7856/18
27 листопада 2018 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі головуючого судді Бойчука А.Ю.,
за участю секретаря Іскрич В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) доОСОБА_2 (АДРЕСА_2) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Канатна, 134) про стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі 3000 (три тисячі) гривень щомісячно починаючи з серпня 2018 року до досягнення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 та позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 При цьому, посилається на те, що відповідач не піклується про дитину, ухиляється від її виховання, матеріально не забезпечує, проявляє цілковиту байдужість до її життя.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, посилаючись на викладені вище обставини. Підтвердив, що батько жодної участі у вихованні та утриманні дитини не приймає, ухиляється від виконання свого батьківського обов'язку, жодних спроб для спілкування з донькою не вчинив, хоча жодних перешкод для цього в нього немає.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, будучи сповіщеним належним чином, до суду не з'явився без поважних причин, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи чи можливий розгляд за його відсутності суду не надавав та не заявляв.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, орган опіки та піклування в особі Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, подали до суду висновок за № 01-11/2284/1вих. від 22.11.2018 року., який в судовому засіданні підтримав їх представник, пояснивши, що орган опіки та піклування вивчав питання доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно його малолітньої дитини, при цьому викликали відповідача шляхом поштових повідомлень на засідання комісії, однак останній на запрошення не з'явився, за інформацією родичів за місцем реєстрації фактично не мешкає, місцезнаходження його не відоме. Органом опіки і піклування було встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з дитиною не проживає, не відвідує та не приїжджає до неї, за місцем навчання доньки теж не з'являється. Всі ці обставини в сукупності надали можливість прийти до висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та про те, що таке позбавлення відповідатиме інтересам його малолітньої дитини. Просив позов задовольнити.
Неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України, у порядку ст. ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
За наявності умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, та оскільки позивач не заперечує щодо заочного вирішення справи, суд вважає за можливе допустити заочний розгляд справи.
Суд, ознайомившись та дослідивши матеріли справи, надані докази, вважає за можливе позов задовольнити на підставі встановлених фактичних обставин по справі.
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України та СК України.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували в шлюбі з 05.08.2005 р., який було розірвано 27.08.2009 року, про що видане відповідне Свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_3 видане Третім Приморським Відділом РАЦС ОМУЮ, за актовим записом №162.
Про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, свідчить копія свідоцтва про народження НОМЕР_4
Судом встановлено, що позивач та дитина проживають однією сім'єю в АДРЕСА_1 спільно з батьками позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується копією довідки (виписки із домової книги про склад сім'ї і прописку) від 21.08.2018 року підписаної головою правління ОСББ «Торгова-6» ОСОБА_6
Як підтверджено копією договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.11.2014 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.11.2014 року, позивач забезпечена іншим житлом - трьохкімнатною квартирою № 20 у буд.6 по вул. Торговій в м. Одесі.
У позові позивачем зазначено, що матеріальним забезпеченням дитини займається повністю вона самотужки. Відповідач від усіх питань стосовно дитини фактично самоусунувся, зв'язок ані з позивачкою, ані з дитиною не підтримує, що підтверджується заявами сусідів за адресою проживання позивача та дитини завірених головою правління ОСББ «Торгова-6» ОСОБА_6, які надавалися позивачем на ім'я начальника Служби у справах дітей Одеської міської ради.
Органом опіки та піклування в особі Приморської районної адміністрації Одеської міської ради надано висновок № 01-11/2284/1 вих. від 22.11.2018 року, про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відношенні малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.
При цьому Орган опіки та піклування у висновку вказує, що згідно з довідкою від 09.10.2018 р. відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2. Для з'ясування думки батька з порушеного питання, службою в справах дітей Одеської міської ради були направлені запрошення за адресою реєстрації відповідача, які повернулися з відміткою «відмовився від отримання». За даною адресою проживає тітка відповідача - ОСОБА_7, яка повідомила, що відповідач в квартирі АДРЕСА_2 не проживає, місцезнаходження його невідоме. На засідання комісії з питань захисту прав дітей Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, яка відбулася 15.11.2018 року відповідач не з'явився, хоча був повідомлений належним чином.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків відносно його малолітньої дитини, зокрема матеріального утримання, та наявності підстав для позбавлення його батьківських прав.
З'ясувавши аргументи сторін, думку представника органу опіки та піклування, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст.27 конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У відповідності до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років.
Відповідач по справі ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню, тобто не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя.
Згідно зі ст. 164 СК України одними з підстав позбавлення батьківських прав є ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в п.15 постанови від 30.03.2007р. №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
У відповідності до ст. 3 вищезгаданої Конвенції, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Також, згідно з Конвенцією про права дитини суд бере до уваги, що, як зазначено в Декларації прав дитини, «дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження»,
Суд ухвалює судове рішення щодо неповнолітніх, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленого у ст. 3, 27 Конвенції ООН про права дитини.
З урахуванням викладеного, а також приймаючи до уваги позицію органу опіки та піклування, свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками відносно дитини, суд приходить до висновку про наявність передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітньох дитини, і вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.
Щодо позовних вимог в частині стягнення аліментів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина 1 статті 182 СК України зазначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідач є працездатною людиною за станом здоров'я та спроможний платити аліменти на утримання дитини.
Доказів того, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, офіційно працевлаштований суду не надано.
Згідно зі ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно з ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Згідно з ч.3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Враховуючи викладене та з огляду на встановлений прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути аліменти у розмірі, заявленому позивачем.
Частиною 1 статті 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тобто з 27.08.2018 року.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись: 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 89, 241, 247, 258, 263-265, 273, 354, ЦПК України; суд, -
Позов - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_2, аліменти на утримання дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, у розмірі 3000,00 гривень на місяць, починаючи стягнення з дати звернення до суду, з 27.08.2018 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_8.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 30.11.2018 року.
Суддя: А. Ю. Бойчук