Справа № 521/19632/18
Номер провадження:1-кс/521/7320/18
28 листопада 2018 року слідчий суддя Малиновського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора Одеської місцевої прокуратури № 2 - ОСОБА_3 , заявника - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі скаргу ОСОБА_4 , мешкаючого: АДРЕСА_1 , на рішення слідчого СВ Малиновського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 від 12 листопада 2018 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 жовтня 2018 року за номером 12018170470003539, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України, -
До Малиновського районного суду міста Одеси надійшла скарга ОСОБА_4 , на рішення слідчого СВ Малиновського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 від 12 листопада 2018 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 жовтня 2018 року за номером 12018170470003539, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України.
У своїй скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову слідчого про відмову у визнанні його потерпілим, вважаючи постанову незаконною, та такою яка порушує його права. ОСОБА_4 зазначає, що досудове розслідування розпочате за його заявою у зв'язку з тим, що 20.11.2015 року відносно нього був скоєний злочин, саме в результаті злочинних дій був введений в оману слідчий суддя Приморського районного суду міста Одеси, що в подальшому призвело до тяжких наслідків стосовно нього. Це підтверджується відповідними документами, які були передані ним слідчому, і вони перебувають в розпорядженні сторони обвинувачення. Таким чином, як зазначає заявник, факт заподіяння йому кримінальним правопорушенням моральної шкоди є очевидним та підтверджений документально, при цьому надав у судовому засіданні ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2016 року про продовження йому( ОСОБА_4 ) строку тримання під вартою до трьох місяців, а також обвинувальний акт затверджений 24 лютого 2016 року у кримінальному провадженні №42015160000000779, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.11.2015 стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.2 ст.27, ч.3 ст.368, п.2 ст.27, ч.2 ст.28, ч.3 ст.371 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч.3 ст.368, ч.3 ст. 371 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за п.2 ст.27, ч.3 ст.368 КК України.
Також у скарзі ОСОБА_4 послався на ч. 5 ст. 55 КПК України, якою передбачено, що слідчий або прокурор мають право винести вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, виключно за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті. Отже, кримінальним процесуальним законодавством передбачена можливість відмови слідчим чи прокурором у наданні статусу потерпілого виключно особі, якій однозначно та безсумнівно не була спричинена моральна, фізична або майнова шкода. Виходячи зі змісту вказаної норми закону, навіть наявність сумніву в тому, чи була завдана особі відповідна шкода, виключає можливість прийняття рішення про відмову у визнанні її потерпілим, оскільки для такого рішення необхідна наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що шкоду не було завдано. На думку ОСОБА_4 у сторони обвинувачення не було очевидних та достатніх підстав вважати, що йому не завдано шкоду.
ОСОБА_4 у судовому засіданні скаргу підтримав та просив її задовольнити
Прокурор Одеської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 заперечував проти задоволення скарги, при цьому виказавши думку, що постанова слідчого про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про визнання його потерпілим є цілком обґрунтованою та законною.
Вивчивши скаргу та матеріали кримінального провадження, вислухавши думку прокурора та скаржника, слідчий суддя вважає, що в задоволенні скарги необхідно відмовити з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Пунктом 5 статті 55 КПК України, передбачено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Як вбачається з витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018160470003539, що 16 жовтня 2018 року до Малиновського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області надійшла ухвала слідчого судді Малиновського районного суду міста Одеси від 10 жовтня 2018 року № 521/16787/18, щодо внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_4 про встановлення в діях ОСОБА_8 , ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 384 КК України (ЖЄО - 30932 від 16.10.2018 року). 16 жовтня 2018 року відповідні відомості внесенні до ЄРДР.
01 листопада 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Малиновського ВП з клопотанням про залучення його в якості потерпілого у кримінальному провадженні №12018160470003539 від 16.10.2018 року, з наданням йому пам'ятки про ознайомлення з правами потерпілого.
Слідчий СВ Малиновського ВП у місті Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 постановою від 12 листопада 2018 року відмовив ОСОБА_4 у задоволенні його клопотання, пославшись на вимоги ст.60 КПК України, якою передбачено, що заявник не наділений правом заявляти клопотання, у тому числі про прийняття процесуальних рішень та виконання певних слідчих ( розшукових) та інших процесуальних дій.
Відмовляючи в задоволенні скарги, слідчий суддя виходив з того, що статтею 384 ч.2 КК України передбачена кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів.
Основним об'єктом цього злочину, є суспільні відносини у сфері правосуддя з приводу нормального здійснення посадовими особами своїх функцій щодо отримання необхідних доказів і встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Додатковий об'єкт злочину - суспільні відносини у сфері охорони свободи, честі та гідності особи й інших прав чи законних інтересів людини, авторитет судових і правоохоронних органів.
Склад злочину, передбаченого ст.384 КК України, є формальним, його об'єктивна сторона може бути виражена в однієї з такої дії: як неправдиві показання свідка чи потерпілого. Ця дія утворює закінчений злочин.
Відповідальність за ст.384 КК України настає, якщо показання є неправдивими, тобто повністю або частково не відповідають дійсності.
Неправдиві показання свідка полягають у повідомлені недостовірних відомостей про факти та обставини, що мають значення для вирішення кримінальної справи.
Отже вирішуючи питання про визнання потерпілим, слідчий, особа, що проводить дізнання і суддя (суд) встановлюють наявність певних знак у особи, для визнання її потерпілою.
Обов'язково для визнання особи, яка постраждала від злочину, потерпілим необхідно встановити факт заподіяння шкоди. Тому особа повинна визнаватись потерпілою після встановлення достатніх даних, що свідчать про завдання їй шкоди.
Злочини з формальним складом це такі злочини, для наявності об'єктивної сторони яких закон вимагає встановлення лише діяння (дії або бездіяльності). Наслідки цих злочинів хоча і можуть іноді наставати, але перебувають за межами складу злочину. Вони не включаються до об'єктивної сторони складу як обов'язкова ознака і їх встановлення на кваліфікацію злочину не впливає.
Оскільки склад злочину передбачений ст. 384 ч.2 КК України не передбачає автоматичне спричинення будь-якої шкоди фізичній особі, а документи надані ОСОБА_4 не встановлюють достатніх даних, які б свідчили про завдання йому будь-якої шкоди, слідчий суддя вважає, що слідчим Малиновського ВП на законних підставах відмовлено ОСОБА_4 у визнанні його потерпілим по вказаному кримінальному провадженню.
Таким чином доводи викладені в скарзі, а також матеріали кримінального провадження не дають слідчому судді підстав для висновку про порушення слідчим норм матеріального чи процесуального права при винесені постанови від 12.11.2018 року.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 376 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_4 , на рішення слідчого СВ Малиновського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 від 12 листопада 2018 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 жовтня 2018 року за номером 12018170470003539,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1