Справа № 428/10078/18
Провадження № 2-о/428/682/2018
29 серпня 2018 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Посохова І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Колядінцевої П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за заявою адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про встановлення факту народження особи, заінтересована особа - Сєвєродонецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, -
Адвокат ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до Сєвєродонецького міського суду із заявою про встановлення факту народження особи, заінтересована особа - Сєвєродонецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, в якій зазначила, що 23.11.2015 року в м. Луганськ у заявника ОСОБА_2 народилась дитина чоловічої статі. На підтвердження даного факту було видано медичне свідоцтво про народження № 297 від 23.11.2015 року. В серпні 2018 року заявник звернулась до Сєвєродонецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо реєстрації народження дитини, але їй було відмовлено у зв'язку з тим, що відсутні підстави для державної реєстрації народження та видачі свідоцтва про народження українського зразка відповідно до законодавства України. Встановлення факту народження дитини необхідно заявнику для здійснення реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження дитини. Просила суд встановити факт народження громадянкою України ОСОБА_2 дитини чоловічої статі, яка народилась 23.11.2015 року у м. Луганськ, Україна.
Представник заявника ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі.
Представник заінтересованої особи - Сєвєродонецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.
Згідно з копією паспорта громадянки України серії ЕН № 751541, виданого Жовтневим РВ ГУ МВС України в Луганській області 13.01.2010 року, ОСОБА_2 народилась 10 квітня 1983 року у м. Луганськ, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
З матеріалів доданих до заяви вбачається, що заявник ОСОБА_2, відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, має право на звернення до суду з даною заявою, що підтверджується належними та достатніми доказами, наявними в матеріалах справи.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з копією медичного свідоцтва про народження № 297 від 23.11.2015 року, виданого «Державною установою «Луганський перинатальний центр» Луганської народної республіки», ОСОБА_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, 23.11.2015 року о 06-45 год. народила у м. Луганську хлопчика. Вказаний документ складений на бланку Медична документація Форми первинної облікової документації № 103/у, затвердженому наказом «Міністерства охорони здоров'я Луганської народної республіки» 28.08.2015 року № 591 та підписаний лікарем.
Згідно з копією повторного свідоцтва про народження серії І-ВВ № 042122, виданого 13.07.2018 року «Жовтневим відділом запису актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції Міністерства юстиції «Луганської Народної Республіки», ОСОБА_3 (російською) народився 23 листопада 2015 року у м. Луганськ «Луганської Народної Республіки», про що складено відповідний актовий запис № 638.
Згідно з листом Сєвєродонецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області № 5716/17.10-138 від 02.08.2018 року, заявнику ОСОБА_2 було відмовлено у проведенні державної реєстрації народження на підставі пред'явлених документів, та зазначено, що рішення суду про встановлення факту народження є єдиною підставою для державної реєстрації народження особи на підставі медичних документів, оформлених медичними закладами на території непідконтрольній українській владі.
Суд враховує, що м. Луганськ станом на час розгляду даної справи знаходиться на тимчасово окупованій території України і відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014 року м. Луганськ входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Вказана обставина позбавляє заявника можливості зареєструвати факт народження свого сина у встановленому Законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 СК України батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх спілкування.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» органами державної реєстрації актів цивільного стану є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.
Аналізуючи наведені норми, суд доходить висновку, що медичне свідоцтво про народження та свідоцтво про народження слід вважати не легітимними документами, адже вони видані органами, які знаходяться на тимчасово окупованій території, що створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, а, отже, будь-які видані такими органами документи є недійсними та такими, що не створюють жодних правових наслідків.
Враховуючи вищевикладені обставини та письмові докази, судом встановлено, що громадянка України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, 23 листопада 2015 року у місті Луганськ народила дитину чоловічої статі, матір'ю якої є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянка України. При цьому, органи державної реєстрації актів цивільного стану на території України, яка підконтрольна органам влади України, не можуть зареєструвати факт її народження, адже медичне свідоцтво про народження та свідоцтво про народження видані установами «Луганської народної республіки», які створені у порядку, не передбаченому законом.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави-члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки розуміє, що можливості збору доказів щодо факту народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності, право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що обставини, викладені представником заявника у заяві в обґрунтування своїх вимог є достовірними, підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають і вважаються судом доведеними, у зв'язку з чим заява адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про встановлення факту народження особи підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 317, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання цього рішення.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 294, 315-319, 430 ЦПК України, суд -
Заяву адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про встановлення факту народження особи, заінтересована особа - Сєвєродонецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, задовольнити.
Встановити факт народження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянкою України, яка проживає за адресою: Україна, АДРЕСА_1, дитини чоловічої статі, яка народилася 23 листопада 2015 року у місті Луганськ, Україна, матір'ю якої є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянка України.
Відповідно до ч. 4 ст. 317, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання цього рішення.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
- заявник: ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1;
- представник заявника ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3;
- заінтересована особа: Сєвєродонецький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, місцезнаходження: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, будинок 32-а, код ЄДРПОУ 217580008.
Суддя І. С. Посохов