Троїцький районний суд Луганської області
Троїцький районний суд Луганської області
Справа № 2-3662/12
Провадження №2-в/433/50/18
Іменем України
21.11.2018 року Троїцький районний суд Луганської області області в складі:
головуючого судді - Суського О.І.,
за участю секретаря судового засідання - Яковлєвої В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Троїцьке питання, ініційоване Верховним Судом у складі судді Касаційного цивільного суду Кратом В.І. про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання квартири приватною власністю, виключення її з опису та зняття арешту , -
31 жовтня 2018 року до Троїцького районного суду Луганської області з Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли копії матеріалів касаційного провадження у цивільній справі №2-3662/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання квартири приватною власністю, виключення її з опису та зняття арешту для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.
Згідно копії ухвали суду від 04 жовтня 2018 року, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 23 травня 2014 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі, однак в частині витребування матеріалів справи ухвала суду виконана не була у зв'язку з тим, що Жовтневий районний суд м.Луганська знаходиться на території проведення антитерористичної операції.
Касаційну скаргу із доданими до неї матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду, однак відсутність матеріалів судової справи унеможливлює її розгляд.
Заінтересовані особи в судове засідання не з'явились. Про дату, місце та час судового засідання повідомлялись завчасно, належним чином. Причину неявки суду не повідомили.
Згідно ст.488, 489 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться в порядку, встановленому цим Кодексом. Втрачене провадження може бути відновлене за заявою учасників справи або за ініціативою суду.
Частиною 3 ст. 493 ЦПК України передбачено, що розгляд заяви про відновлення втраченого судового провадження здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом, протягом тридцяти днів з дня надходження заяви до суду.
Відповідно до вимог статті 493 ЦПК України, при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги:
1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо);
2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів;
3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи;
4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи;
5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень;
6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі;
7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.
Згідно ч.1,2 ст. 494 ЦПК України, на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.
Згідно положень статті 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку із проведенням антитерористичної операції», Указу Президента України № 405/2014, яким було введено в дію рішення Ради національної безпеки та оборони від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України», Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», а також розпорядження Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02 вересня 2014 року «Про визначення територіальної підсудності справ», у зв'язку із проведенням на території міста Луганська антитерористичної операції, справи підсудні Жовтневому районному суду міста Луганська, юридично були передані Троїцькому районному суду Луганської області.
Згідно інформації Троїцького районного суду Луганської області від 12.11.2018 року, цивільна справа № 2-3663/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання квартири приватною власністю, виключення її з опису та зняття арешту до Троїцького районного суду Луганської області з Жовтневого районного суду м.Луганськ не передавалась. В Автоматизованій системі документообігу Д-3 Жовтневого районного суду м.Луганськ процесуальні документи у зазначеній справі відсутні (а.с.21).
До матеріалів касаційного провадження були додані копія рішення Жовтневого районного суду м.Луганська від 28 листопада 2013 року, яким були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1, копія рішення Апеляційного суду Луганської області від 15 квітня 2014 року, відповідно до якого була частково задоволена апеляційна скарга ОСОБА_2, рішення Жовтневого районного суду м.Луганська від 28 листопада 2013 року змінене в частині визнання квартири №4 в будинку №3 на кв.ОСОБА_4 у місті Луганську приватною власністю ОСОБА_1, скасоване та ухвалене нове рішення яким у задоволенні позову відмовлено, в іншій частині рішення залишене без змін (а.с.7-11).
За таких обставин суд приходить до висновку, що зібрані матеріали справи є належними та достатніми для часткового відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі №2-3662/12 в частині рішення Жовтневого районного суду м.Луганська від 28 листопада 2013 року, а також в частині рішення Апеляційного суду Луганської області від 15 квітня 2014 року, і вважає, що відновлення повних текстів рішень суду буде відповідати заявленій меті.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 488-495 ЦПК України,суд,
Відновити втрачене судове провадження в цивільній справі №2-3662/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання квартири приватною власністю, виключення її з опису та зняття арешту в частині:
1) рішення Жовтневого районного суду м.Луганська від 28 листопада 2013 року:
«Справа № 2-3662/12
28 листопада 2013 року Жовтневий районний суд м. Луганська в складі
головуючого судді : Осіпенко Л.М.,
при секретарі: Федосенко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання квартири приватною власністю, виключення її з опису та зняття арешту, -
Позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказала, що в межах виконавчого провадження за виконавчим написом №842, вчиненим приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5 22 квітня 2005 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ ОСОБА_6 21 червня 2009 року проведено опис майна. При цьому складено Акт АА №485045 опису та арешту 1/2 частки квартири №4 в будинку №3 на кв. ОСОБА_4 в м. Луганську, яка, на думку державного виконавця, належала боржнику ОСОБА_3.Ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 21 квітня 2000 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 накладено арешт на квартиру №4 в будинку №3 на кв. ОСОБА_4 в м. Луганську. На підставі зазначеної ухвали суду постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції ОСОБА_8 від 23.05.2000 року також було накладено арешт на квартиру, розташовану за адресою : м. Луганськ, кв. ОСОБА_4АДРЕСА_1. Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС ОСОБА_9 25 липня 2007 року на спірну квартиру також накладено арешт. Підставою для арешту квартири стало рішення Жовтневого районного суду без номеру від 18.06.2001 року про належність відповідачу ОСОБА_3 1/2 частки квартири за вказаною адресою.
Зазначене рішення оскаржене позивачкою в апеляційний суд Луганської області і на час звернення до суду апеляційну скарга не була розглянута. Позивачка вважає, що всі перелічені постанови та ухвали про арешт квартири №4 в будинку №3 на кв. ОСОБА_4 в м. Луганську повинні бути скасовані, а 1/2 частка зазначеної квартири - виключена з опису, оскільки спірна квартира не є спільним майном позивачки і боржника ОСОБА_3. Заявою про уточнення позовних вимог позивачка просила визнати квартиру №4 в будинку №3 на кв. ОСОБА_4 в м. Луганську своєю приватною власністю, і скасувати арешти на квартиру.
В судовому засідання ОСОБА_1 та її представник підтримали позовні вимоги і надали пояснення, відповідні змісту позовних заяв.
Представник Жовтневого відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ ОСОБА_10, яка діяла на підставі довіреності від 10.04.2005 року, позов не визнала та надала суду письмові заперечення. В своїх запереченнях повідомляла про хід виконання виконавчого напису № 842 від 22.04.2005 року, виданого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_11 про стягнення на користь ОСОБА_12 з ОСОБА_3 81075,75 грн. Зазначила, що на запит державного виконавця МКП БТІ м. Луганська надало відповідь, за якою боржнику ОСОБА_3належить на праві власності 1/2 частка квартири №4 в будинку №3 на кв. ОСОБА_4 в м. Луганську на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 18.06.2010 року. Копії зазначеного рішення суду не надала. В судовому засіданні позов не визнала, підтримала позицію, викладену в запереченнях. За довіреністю від 27.07.2013 року до участі у справі допущено представників Жовтневого ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_13 та ОСОБА_14.
Відповідач ОСОБА_12 помер 12 листопада 2012 року, в зв'язку з чим ухвалою суду 04.12.2012 року провадження у справі було зупинене до вирішення питання про правонаступництво у спірних правовідносинах після померлого відповідача ОСОБА_12 1.1.
Ухвалою суду від 19 червня 2013 року провадження у справі відновлене. До участі у справі в якості правонаступника відповідача ОСОБА_12 залучено ОСОБА_2, спадкоємця померлого за заповітом, який проживав зі спадкодавцем на час його смерті.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, в судовому засіданні надав пояснення, в яких зазначив, що вважає позов необгрунтованим, оскільки спірна квартира була куплена ОСОБА_1 під час шлюбу з ОСОБА_3 і тому є спільним майном подружжя.
Відповідач ОСОБА_3 до суду не з'явився. Був повідомлений про час та місце розгляду справи за останнім відомим місцем проживання.
Заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи , суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 4 березня 1983 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_3. Рішенням Артемівського районного суду м. Луганськ за позовом ОСОБА_1 8 липня 2001 року шлюб розірвано. Як вбачається з рішення(а.с.21), судом встановлено, що з квітня 1999 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 припинили шлюбні відносини.
ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: м.Луганськ, кв. ОСОБА_4АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу , укладеного 28 липня 1999 року між ОСОБА_15 як продавцем квартири та ОСОБА_1 як її покупцем і посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_16. 29.07.1999 року право приватної власності ОСОБА_1 на квартиру зареєстроване в ДКП БТІ в реєстровій книзі № 294 за реєстровим номером 48 512.
Відповідно до змісту договору купівлі-продажу квартири (а.с.11), чоловік відчужувача квартири ОСОБА_15 ОСОБА_17 надав свою згоду на продаж дружиною квартири за вказаною адресою, про що в тексті договору міститься відповідна заява ОСОБА_18 Натомість, ОСОБА_3 при посвідченні договору купівлі-продажу квартири присутнім не був та своєї згоди на купівлю квартири не надавав.
Водночас, за інформацією, отриманою ОСОБА_1від МКП БТІ м. Луганська на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 18.06.2001 року ? частка частка квартири №4 в будинку №3 на кв. ОСОБА_4 в м. Луганську належить ОСОБА_3. Право власності ОСОБА_3 в МКП БТІ не зареєстроване(а.с.15).
Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 18.06.2001 року, ухвалене за поданням Жовтневого ВДВС м. Луганська про визначення частки у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_1Є та ОСОБА_3, на яку може бути-звернено стягнення за рішенням суду про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу, скасоване ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області від 13 липня 2010 року. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. На цей час питання не розглянуте і провадження у справі призупинене.
Статтями 10,11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
Зазначений принцип полягає в прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Сторони зобов'язані самостійно визначити коло фактів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень і довести обставини, якими обгрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.
Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб,їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів.
Спірні правовідносини виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України та Сімейним кодексом України, але спір не розв'язано дотепер, - отже, правовідносини не припинили свого існування до цього часу. За приписом п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України , положення діючого Цивільного кодекса України застосовуються до тих прав і обов'язків, що продовжують існувати після набрання ним чинності. Водночас, положення Цивільного Кодексу УРСР та Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР мають бути проаналізовані судом з огляду на оцінку обгрунтованості заявлених позовних вимог.
ОСОБА_1 заявлені вимоги про визнання спірної квартири її особистою приватною власністю.
Суд приходить до висновку про обгрунтованість цієї вимоги виходячи з наступного
Шлюбні відносини ОСОБА_1Є та ОСОБА_3 припинено в квітні 1999 року, тобто до придбання позивачкою спірної квартири. Ці обставини, встановлені судовим рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 8 червня 2001 року, що набрало законної сили, відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України не потребують доказування при розгляді іншої цивільної справи, в якій беруть участь зазначені особи.
28 липня 1999 року ОСОБА_19 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: м.Луганськ, кв.Дімітрова 6.35, кв.49. згідно з яким вони продали зазначену квартиру ОСОБА_20 і отримали від неї до підписання договору вартість зазначеної квартири. Під час продажу квартири вартість належної йому 1/2 частки квартири ОСОБА_3 отримав до підписання договору, як то зазначено в п. 4 договору купівлі-продажу. Правочин купівлі-продажу квартири № 49 в будинку №35 на кв. Дімітрова в м. Луганську як в цілому, так і в частині отримання
ОСОБА_3 грошових коштів ніким не оспорений і є належним доказом отримання відповідачем вартості своєї частки квартири та припинення права спільної власності ОСОБА_1 і ОСОБА_3. Можливість розподілу спільного майна подружжя як під час шлюбу, так і після його розірвання передбачена ч.2 ст.29 Кп ШС УРСР. Припинення права спільної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 а квартиру № 49 в будинку №35 на кв. Дімітрова в м. Луганську не суперечить,закону, що діяв на час вчинення правочину і відповідає вимогам діючого законодавства, а саме ст..69 ЦК України. Дружина та чоловік мають право на поділ майна,що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір купівлі-продажу. який припинив право власності ОСОБА_1та ОСОБА_3 на квартиру № 49 в будинку №35 на кв. Дімітрова в м. Луганську, фактично є розподілом їх спільного майна.
Іншого спільного майна, окрім проданої квартири, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 А А не мали. В купівлі квартири №4 в будинку №3 на кв. ОСОБА_4 в м. Луганську ОСОБА_3 участі не приймав, своєї згоди на купівлю квартири не висловив.
Як вбачається з довідки, наданої Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ізумруд»(а.с.14), в квартирі №4 будинку №3 на кв. ОСОБА_4 в м. Луганську з правом на житло мешкають позивачка та її донька ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вони зареєстровані за вказаною адресою з 1999 року. Право власності ОСОБА_3 в спірній квартирі не зареєстроване (а.р.,17). Шлюб позивачки з ОСОБА_3 припинено за рішенням Артемівського районного суду від 08 червня 2001 року згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 3 липня 2001 року відділом РАЦС Жовтневого районного управління юстиції (а.с.20). За цей час право власності ОСОБА_1 колишній чоловік не оспорив та вимог щодо визнання за ним права на спірну квартиру не заявив. Відповідно до ст. 72 СК України, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. З часу припинення шлюбу з 03.07.2001року ОСОБА_3 з будь-якими вимогами щодо квартири №4 в будинку №3 на кв. ОСОБА_4 в м. Луганську не звертався .
Відповідно до ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Відсутність реєстрації права власності свідчить про відсутність права власності на об'єкт нерухомого майна. Як вбачається з реєстраційного напису на договорі купівлі-продажу квартири №4 в будинку №3 на кв. ОСОБА_4 в м. Луганську, квартира за вказаною адресою зареєстрована за ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Доказів, що спростовують зазначені факти, відповідачами не надано. Посилання представника Жовтневого відділу держаної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції ОСОБА_10 на належність ОСОБА_3 права власності на 1/2 частку квартири №4 в буд.3 на кв. ОСОБА_4 в м. Луганську на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 18.06.2010 року (а.с.95-96) не знайшли свого підтвердження. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що спірна квартира є приватною власністю ОСОБА_1.
Підлягають задоволенню також і інші позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно виключення з опису 1/2 частки квартири №4 в будинку№3 на кв.ОСОБА_4 в м. Луганську та зняття арештів із зазначеної квартири.
Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Звернення стягнення на майно, що не належить боржникові, суперечить як Закону України «Про виконавче провадження», так і цивільному законодавству України. Згідно з ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає,що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
ОСОБА_1Є є власником квартири №4 в будинку №3 на кв. ОСОБА_4 в м. Луганську. Тому стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь стягувача, за нотаріальним написом ОСОБА_2 не може відбуватися за рахунок квартири ОСОБА_1 ........-
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22,29 КпШС УРСР, ст.ст.69,72 СК і України,ст.182 ЦК України, ст.ст.52,60 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 10,11,57,60,61,209,212-214 ЦПК У країни,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати квартиру №4 в будинку №3 на кв.ОСОБА_4 в м. Луганську приватною власністю ОСОБА_1.
Виключити квартиру №4 в будинку №3 на кв. ОСОБА_4 в м. Луганськ з опису, складеного державним виконавцем Фандєєвою Іриною Сергіївною 21 липня 2009 року в рамках виконавчого провадження за виконавчим написом №842 за актом опису АА №485045.
Зняти арешт, накладений державним виконавцем Фандєєвою Іриною Сергіївною 21 липня 2009 року на квартиру №4 в будинку №3 на кв. ОСОБА_4 в м. Луганську,
Зняти арешт, накладений ухвалою Жовтневого районного суду від 21 квітня 2000 року на квартиру №4 в будинку №3 на кв.ОСОБА_4 в м. Луганську.
Зняти арешт, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції ОСОБА_8 23.05.2000 року на квартиру №4 в будинку №3 на кв. ОСОБА_4 в м. Луганську на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Луганську від 21 квітня 2000 року.
Зняти арешт, накладений на квартиру №4 в будинку №3 на кв. ОСОБА_4 в м. Луганську постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби ОСОБА_22 від 25 липня 2007 року на підставі рішення Жовтневого районного суду від 18.06.2001 року про належність ОСОБА_3 1/2 частки квартири №4 в будинку №3 на кв. ОСОБА_4 в м. Луганську.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Жовтневий районний суд міста Луганська шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя»;
2) рішення Апеляційного суду Луганської області від 15 квітня 2014 року:
«Справа №2-3662/12
Провадження №22ц/782/1411/14
15 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного . Луганської області у складі:
головуючого: Заіки В.В.
судців: Дмитрієвої Л.Д., Медведева А.М.
при секретарі: Івасенко І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 28 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання квартири приватною власністю, виключення її з опису та зняття арешту, -
В вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, і ОСОБА_3, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського МУЮ про визнання квартири приватною власністю, виключення її з опису та зняття з арешту, який згодом уточнювала. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що в межах виконавчого провадження за виконавчим написом №842, вчиненим приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5 22 квітня 2005 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ ОСОБА_6 21 липня 2009 року проведений опис майна. При цьому складено акт АА №485045 опису та арешту 1/2 частки квартири №4 в будинку №3 на кварталі ОСОБА_4 в м. Луганську. Постановами державних виконавців Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ від 23.04.2000 року та від 25.07.2014 року накладено арешт на квартиру №4 в будинку №3 на кварталі ОСОБА_4 в м. Луганську. Позивачка просила визнати квартиру №4 в будинку №3 на кв. ОСОБА_4, м. Луганськ своєю приватною власність та скасувати арешти на квартиру.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 28 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Визнано квартиру №4 в будинку №3 кварталі ОСОБА_4, м. Луганськ приватною власністю ОСОБА_4. Виключено №4 в будинку №3 кварталі ОСОБА_4, м. Луганськ з опису, складеного державним виконавцем Фандєєвою І.С. 11 липня 2009 року в рамках виконавчого провадження за виконавчим написом №842 за актом опису АА №485045. Знято арешт, накладений державним виконавцем Фандєєвою І.С. 21 липня 2009 року на №4 в будинку №3 кварталі ОСОБА_4, м. Луганську. Знято арешт, накладений ухвалою Жовтневого районного суду від 21 квітня 2000 року на квартиру №4 в будинку №3 на кварталі ОСОБА_4, м. Луганську. Знято арешт, накладений постановою державного виконавця ВДВС Жовтневого МУЮ ОСОБА_8 23 травня 2000 року на квартиру №4 в будинку №3 на кварталі ОСОБА_4 в м. Луганську на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Луганська від 21 квітня 2000 року. Знято арешт, накладений на квартиру №4 в будинку №3 на кварталі ОСОБА_4 з м Луганську постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС ОСОБА_22 від 25 липня 2007 року на підставі рішення Жовтневого районного суду від 18 червня 2001 року про належність ОСОБА_3 ? частки квартири №4 в будинку №3 на кварталі ОСОБА_4 в м.Луганську.
В апеляційній скарзі ОСОБА_23 просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 28 листопада 2013 року та постановити нове рішення яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга піддягає частковому задоволенню наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися з позовом про визнання права власності на це майно і пре з ниття з нього арешту.
Судом встановлені наступні обставини.
В межах виконавчого провадження за виконавчим написом №842, вчиненим приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5 22 квітня 2005 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ ОСОБА_6 21 червня 2009 року проведено опис майна 1/2 частки квартири №4 в будинку №3 на кварталі ОСОБА_4 в м. Луганську.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 21 квітня 2000 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 також накладено арешт на 1/2 частку вказаної квартири, на виконання якої державним виконавцем 23 травня 2000 року була винесе відповідна постанова.
Також постановою державного виконавця на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 18 червня 2001 року був накладений арешт на 1/2 частку вказаної квартири, як таку, що належить ОСОБА_3.
Виходячи з положень ч.1 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно, що полягає в його арешті, вилучені та примусовій реалізації допускається, якщо таке майно належить боржнику.
З матеріалів справи вбачається, що право власності на квартиру №4 в будинку №3 кварталі ОСОБА_4 у м. Луганську на підставі договору купівлі-продажу від 28 липня 1999 року належить ОСОБА_1 (а.с. 11).
Ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області від 13 липня 2010 року рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 18 червня 2001 року, яким визначено частку у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Інших доказів, які свідчать про наявність у ОСОБА_3 права власності вказану квартиру, матеріали справи не містять, а тому підстави для звернення стягнення квартиру №4 в будинку №3 на кварталі ОСОБА_4 у м. Луганську шляхом його арешту відсутні.
З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що рішення в частині виключення квартири з опису та зняття з арешту відповідає вимогам закону.
Згідно договору купівлі-продажу квартири №4 в будинку №3 на кварталі ОСОБА_4 м. Луганську від 28 липня 1999 року власником квартири є ОСОБА_1.
Відповідно до ст. 128 ЦК України ( в редакції від 01 січня 1964 року, що діяв на час укладення договору) право власності у набувача майна по договору виникає у момент передачі речі, якщо інше не передбачене законом або договором.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору продавець передав а покупець прийняв продане майно, а тому на час ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_1 вже набула право власності на квартиру.
Таким чином підстав для захисту її права в цій частині позовних вимог судов колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 28 листопада 2013 року змінити, в частині визнання квартири №4 в будинку №3 на кв. ОСОБА_4 в місті Луганську приватною власністю ОСОБА_1, скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволені позову відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді»
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в 15-денний строк з дня її складення до Луганського апеляційного суду через Троїцький районний суд Луганської області із урахуванням п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року).
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: О.І.Суський