Справа № 521/12618/18
Провадження № 2-а/521/265/18
28 листопада 2018 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді: Мирончук Н.В.,
при секретарі судового засідання: Власової В.В.,
за участі сторін:
позивача - не прибув,
відповідача -Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії EAA № 466027 від 02 липня 2018 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено стягнення, у виді штрафу в розмірі 510 грн.
В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на таке.
30 червня 2018 року близько 16:20 він припаркував свій власний автомобіль на узбіччі дороги по вулиці Гаршина, 1, в м.Одесі, де не було жодних знаків про заборону паркування.
На думку позивача, у такому стані його автомобіль не заважав ні пішоходам, ні іншим автомобілям, які рухалися по вказаній вулиці.
Коли він повернувся за своїм автомобілем, то не знайшов його на залишеному місці.
Як з'ясувалось пізніше, його автомобіль 30 червня 2018 року в 16:32 був евакуйований на спеціальний майданчик в м.Одесі.
На думку позивача, після цього, в порушення ст. 258 КУпАП, в управлінні патрульної поліції на вул. Академіка Корольова, 5, інспектор управління патрульної поліції в Одеській області, 02 липня 2018р. склав відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серії ЕАА № 466027.
У постанові вказано, що він здійснив зупинку та стоянку, «чим суттєво заважала
руху іншим учасникам дорожнього руху, чим порушив п.15.10. В. ПДР «Порушення стоянки, стоянка на тротуарах, де для руху залишається менше 2 м.» та на підставі ч. 3 ст. 122 КУпАП, на нього було накладено адміністративне стягнення, у вигляді штрафу, в сумі 510 гривень.
Посилаючись на норми законодавства, позивач вказав, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху складена за відсутності доказів, не містить відомостей про: технічний засіб, яким зроблено фото або відеозапис, відсутні покази свідків.
Також, позивач вказує, що в постанові не описано, яким чином його автомобіль суттєво заважав руху іншим учасникам дорожнього руху.
Крім того, у постанові не вказані свідки, яким його автомобіль суттєво заважав рухатись.
Оскільки, таких відомостей у постанові немає, тому, на думку позивача, його автомобіль нікому рухатись не заважав.
Позивач вважає, що підстави для затримання його автомобіля та складання постанови відносно нього є надуманими та незаконними.
Тобто, позивач висловив незгоду з процедурою розгляду справи, оскільки вважає, що обмежено його права на захист, щодо допиту свідків та дослідження інших відомостей, які мають суттєве значення для всебічного і об'єктивного встановлення всіх обставин справи та винесення законного рішення.
Тому позивач звернувся з зазначеним позовом до суду.
Позивач надав до суду заяву про підтримання позовних вимог та просив позов задовольнити, справу розглянути без його участі.
Відповідач у судове засідання не прибув, хоча судом неодноразово відкладався розгляд справи та три рази справа призначалась до розгляду, незважаючи на те, що законом передбачено по даній категорії справ скорочені терміни розгляду справ, але відповідач своїм правом не скористався.
Так, судом справа була призначена до розгляду на 11 жовтня 2018 року.
Відповідач - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, отримав копію позову, додатки до нього та ухвалу суду - 10.09.2018 року, про що свідчить повідомлення про вручення вказаного, відповідачу.(а.с.27).
Проте, в призначений до розгляду час, 11 жовтня 2018 року, до суду не прибув.
Поштою до канцелярії суду було надано відповідачем відзив та додатки до нього.(а.с.29-39).
Електронною поштою, в день слухання справи представником відповідача - Оніщенко К.С., було до суду направлено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. (а.с.42)
У зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання в призначений день і час, та необхідністю вивчення оригіналів матеріалів адміністративної справи у судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи на 06 листопада 2018 року.
Проте, Відповідач - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, не прибув у судове засідання.
У зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання в призначений день і час, та необхідністю вивчення у судовому засіданні, оригіналів матеріалів адміністративної справи, судом було відкладено розгляд справи на 28 листопада 2018 року
Відповідач - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, 19.11.2018 року отримав повістку (про слухання справи - 28 листопада 2018 року), про що свідчить повідомлення про вручення вказаного, відповідачу.(а.с.61).
Проте, в призначений до розгляду час, відповідач до суду не прибув.
У зв'язку з тим, що по справі надмірно затягнуті строки розгляду, тоді як дана категорія справ розглядається в короткі терміни, суд не вбачає підстав для чергового перенесення розгляду справи із-за неявки в судове засідання відповідача.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, прийшов до наступного.
30 червня 2018 року близько 16:20 позивач припаркував свій власний автомобіль, д н НОМЕР_1 на узбіччі дороги по вулиці Гаршина, 1, в м. Одесі.
02 липня 2018 року в управлінні патрульної поліції на вул. Академіка Корольова, 5, в м.Одесі інспектор управління патрульної поліції в Одеській області, капітаном поліції батальйону №4 роти №4 Управління патрульної поліції в Одеській області Свідерко Андрієм Івановичем винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серії ЕАА № 466027.(а.с.4).
Відповідно до п. 6, 7 вказаної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за те, що останній 30.06.2018 року о 16:32 здійснив в м. Одесі по вулиці Гаршина, 1, «зупинку та стоянку, чим суттєво заважала руху іншим учасникам дорожнього руху, чим порушив п.15.10. в. ПДР»: «Порушення стоянки, стоянка на тротуарах, де для руху пішоходів залишається менше 2 м.».
Законом України «Про дорожній рух» встановлюється єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Так, згідно до ч.1 ст. 52-3 вказаного Закону, до повноважень Національної поліції належить забезпечення безпеки дорожнього руху.
Порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, визначено главою 22 КУпАП.
Статтею 279 КУпАП передбачено, що розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Також, відповідно до п. 9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Згідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Крім того, Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Також, п.9 Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбачено, що до постанови додаються докази.
Проте, згідно до Постанови, серії EAA № 466027 від 02 липня 2018 року, у п.9 : «До постанови додається …», інспектором управління патрульної поліції в Одеській області, капітаном поліції батальйону №4 роти №4 Управління патрульної поліції в Одеській області Свідерко А. І., не зазначено жодного доказу.
Крім того, у спірній постанові не вказано технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис порушення.
Також, пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім, доводів.
Проте, виходячи з доказів, вивчених у судовому засіданні, у спірній постанові не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та не зазначено мотивів відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім, доводів.
Щодо тимчасового затримання транспортного засобу, суд зазначає про таке.
Згідно до ксерокопії Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, наданої поштою представником відповідача (поганої якості виконання), 30 червня 2018 року о 17:20 ( час може бути інший, достеменно не відомо, оскільки в місці, де в Акті вказано час, вбачаються на ксерокопії виправлення, які в самому Акті не оговорені), поліцейським 1 роти 2 батальону УПП в м.Одесі Петріченко В.О. складено вказаний Акт, номер його зазначено, але важко прочитати, оскільки рукописний текст Акту вчинено нерозбірливим почерком, прочитати який не вбачається за можливе.
В зазначеному Акті від 30.05.2018 року, вказано, що в присутності свідків по прізвищу ОСОБА_2 , адреса яких не зазначені, поліцейський здійснив огляд та тимчасове затримання транспортного засобу АUDI, д. н. НОМЕР_2 на спеціальний майданчик, на підставі ст. 265-2 КУпАП, «у зв'язку з ст.122 ч.3, п.п. 15.10.В». У складеному Акті вказано, що власник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До Акта додаються пояснення свідків.(а.с.35).
В указаному акті є два підписи в графі: свідки, але прізвища біля нерозбірливих підписів не вказано, як і не долучено тих пояснень свідків, про які зазначено в самому акті. В графі: транспортний засіб на тимчасове зберігання прийняв: відсутнє жодне зазначення стосовно того кому саме було передано той транспортний засіб.
Представником відповідача поштою також надано до суду ксерокопію пояснення, відповідно до якого, капрал поліції Поліщук П.В. відібрав пояснення у свідка ОСОБА_3 , який мешкає по АДРЕСА_1 , в якому вказано, що автомобіль АUDI, д. н. « НОМЕР_3 » здійснив зупинку та стоянку на тротуарі, не залишивши для пішоходів 2 метри, тому він здійснив виклик на номер «102», щоб евакуювали це авто. (а.с.36).
Також, поштою до суду було надано тим же представником відповідача, ксерокопії двох видів фотознімків.
Що це за ксерокопії, хто саме та коли їх зробив, яким чином вони долучені до матеріалів справи, якщо про них в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності не зазначено жодним чином, відповідачем не вказано. Проте, внизу цих знімків значиться текст наступного змісту: «SHOT ON M1 A1 M1 DUAL CAMERA 2018/6/30 17:15»
Що значить вказаний текст, також представником відповідача жодним чином не зазначено та не надано роз'яснень відносно цих текстів.
Відповідно до ч.2 ст. 52-3 Закону України «Про дорожній рух», національна поліція здійснює контроль за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі, виконанням установлених Кабінетом Міністрів України правил паркування транспортних засобів у частині забезпечення безпеки дорожнього руху на майданчиках для паркування, а у випадках та порядку, визначених законом, тимчасово затримує і доставляє транспортний засіб, у тому числі з використанням спеціальних транспортних засобів (коли розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), на спеціальні майданчики чи стоянки для тимчасового зберігання, відповідно до закону тимчасово вилучає посвідчення водія.
Проте, належних доказів того, що зупинка та стоянка автомобіля позивача, «суттєво заважала руху іншим учасникам дорожнього руху», відповідачем, під час розгляду справи, до суду не було надано.
Між тим, у відповідності до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача.
Також, відповідно до ст. 276 КУпАП - справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частина 3 статті 258 КУпАП вказує на те, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.
Згідно ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих кcерокопій фотознімків з місця події, наданих відповідачем, автомобіль позивача було припарковано на краю узбіччя, яке примикає до проїзної частини.
При цьому, автомобіль було розташовано таким чином, що він не створював перешкоди для руху пішоходів та інших учасників руху.
Крім того, як вбачається, з тих же наданих кcерокопій фотознімків з місця події, наданих відповідачем та позивачем - ксерокопії роздруківки з «google», тротуар містить додаткову розмітку для тротуару вздовж паркану будинку, шириною біля 2 м., за яким слідує зелена зона, на якій ростуть зелені насадження, а після зеленої зони розміщено узбіччя, на якому було залишено позивачем автомобіль на стоянку.
Наразі, з ксерокопій фотознімків неможливо встановити ширину узбіччя, де була здійснена стоянка автомобіля та чи залишалась частина узбіччя менше 2м., оскільки представники відповідача при евакуації автомобілю не здійснили заміри тротуару, зеленої зони та узбіччя.
Крім того, на зазначеному місці не встановлено жодного знаку, що забороняв би чи обмежував стоянку автомобіля.
Відтак, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП не підтверджено.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Згідно до ст. 251 КУпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд враховує те, що відповідач не надав до суду належні докази з місця події, згідно яких, можливо було б підтвердити факт порушення правил дорожнього руху позивачем по справі.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Також, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до вимог ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно п. 53 Рішення ЄСПЛ по справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03); суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, закон покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Проте, Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.
Отже, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, що в свою чергу свідчить про неправомірність оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, виходячи з обставин, встановлених у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП проводився без дотримання норм, передбачених ст. 268, 279, 280 КУпАП, що не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, чим було порушено право позивача на належний розгляд його справи.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з конституційного принципу презумпції невинуватості, суд має тлумачити недостатньо обґрунтовані обставини на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Крім того, враховуючи вимоги ч.2 ст. 77 КАС України, з огляду на встановлені судом обставини та визначені відповідно до них правовідносини, приймаючи до уваги той факт, що будь-які відомості, які б спростовували зазначені позивачем обставини, у суду відсутні, а відповідачем не доведено факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, яке в свою чергу стало підставою для кваліфікації дій позивача за спірною постановою за ч.3 ст.122 КУпАП, суд вважає, що задоволення позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених норм права, враховуючи те, що відповідачем по справі не надано доказів щодо правомірності свого рішення, за таких обставин, адміністративний позов підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 77, 90, 139, 241-246, 250; п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України; ст. ст. 251, 258, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії EAА № 466027 від 02 липня 2018 року, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено стягнення, у виді штрафу, в розмірі 510 грн., - скасувати.
Судові витрати у справі віднести за рахунок держави.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 286, 295, 297 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 28 листопада 2018 року.
Суддя Н.В. Мирончук