Київський районний суд м. Одеси
м. Одеса, вул.Варненська, 3б, 65080, (0482) 718-99-43
Справа №2-4511/201 Op.
17 листопада 2010 року Київський районний суд м. Одеси у складі: головуючого - судді Гниличенко М.В.
при секретарі - Марковій О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, 3-тя особа Київський РВ УМВС України в Одеській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6 про вселення, суд -
Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять визнати ОСОБА_7 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою №8 будинку №58 корпус 2 по вул. Шишкіна в м. Одесі та зняти його з реєстраційного обліку по вказаній квартирі.
У позовній заяві позивачі обґрунтовують свої вимоги тим, що відповідно ордеру у 1987 році на ім»я відповідача ОСОБА_7 на сім»ю із п»яти чоловік була надана трикімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1. У квартиру вселились та були поставлені на реєстраційний облік ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_7 - чоловік та їх діти - ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_2. В кінці 2000 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 фактично припинили шлюбні відносини, при цьому ОСОБА_7 забрав свої особисті речі та в квартирі з того часу не проживає. Позивачі зазначають, що за весь час відповідач не цікавиться квартирою, не несе витрат по сплаті за комунальні послуги, не приймає заходів по збереженню житла, проведенню ремонту, у зв'язку з чим позивачі несуть додаткові витрати, та змушені звернутись з даним позовом до суду.
Відповідач ОСОБА_7 подав зустрічний позов, яким просить вселити його до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням, а саме вказаною квартирою.
Зустрічний позов ОСОБА_7 обґрунтовує тим, що в 1987 році був виданий ордер, на підставі якого він разом зі своєю сім'єю вселився до квартири №8 будинку №58, корпус 2 по вул. Шишкіна в м. Одесі. Однак, у зв'язку з погіршенням сімейних відносин з дружиною ОСОБА_1, остання почала чинити перешкоди у користуванні вказаною квартирою, а саме змінила замки вхідних дверей, добровільно не пускала до квартири, він був змушений тривалий час проживати в іншому місці. Неодноразові спроби вирішити конфлікт мирним шляхом до позитивного результату не призвели, внаслідок чого ОСОБА_7 був змушений звернутися до суду з позовом про вселення та усунення перешкод.
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, який діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позові та просили суд його задовольнити, зустрічну позовну заяву не визнали, пояснивши суду
Позивачка ОСОБА_2, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала та визнала факт, що відповідач дійсно з 2000 року не проживає у спірній квартирі, однак посилаючись на родинні почуття доньки до батька, вона не заперечувала проти вселення батька у квартиру, тобто фактично визнала його право на вселення та проживання у квартирі.
Представник третьої особи Київського РВ у судовому засіданні просила первісний позов задовольнити, а у зустрічному позові про вселення відмовити.
Суд, заслухавши пояснення позивачів, відповідача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні первісного та зустрічного позовів слід відмовити.
В судовому засіданні встановлено, що 23 квітня 1987 року на підставі рішення виконкому Іллічівської районної ради народних депутатів м. Одеси від 17 квітня 1987 року №297 було видано ордер на ім'я ОСОБА_7 на право заняття ним та членами його сім'ї, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28). У подальшому у сім»ї народилось два онука - ОСОБА_5 та ОСОБА_3, які теж зареєстровані по квартирі.
На підставі довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку № 183 від 29.03.2010 року в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані 7 осіб - сторони по справі. Вказана квартира є неприватизованою.(а.с.10,40).
На підставі рішення Київського районного суду м.Одеси від 03 вересня 2010 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було розірвано.
Із пояснень ОСОБА_1 вбачається, що відповідач фактично з 2000 року в квартирі не проживає та місце проживання його невідомо, однак фактично на протязі десяти років позивачка не зверталась до суду з позовом про розірвання шлюбу, про стягнення аліментів або з позовом про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Відповідач ОСОБА_7 суду пояснив, що окрім спірної квартири будь-якого іншого житла в м.Одеси або Одеській області він немає, тривалий час знімав житло, наступного часу проживає у підсобному приміщенні-горищі, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 32. Крім того, зазначив, що між ним та його дружиною була домовленість, що він не буде пред»являти претензій до житла, а вона не буде пред»являти матеріальних претензій та залишить його реєстрацію по квартирі.
Відповідно ст.З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд вважає, якщо право відповідача було порушено, він повинен був надати суду докази про порушення його права користування квартирою, однак відповідач не доказав, що його право порушено, не надав суду доказів, які б свідчили, що позивачі перешкоджають його вселенню та проживанню в квартирі, відповідач не звертався до міліції, або житлових органів з приводу порушення його житлових прав. Зокрема, донька відповідача - ОСОБА_2, яка діяла від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, не заперечувала проти вселення батька у квартиру, тобто фактично визнала його право на вселення та проживання у квартирі.
Відповідно ч.1 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Вислухавши пояснення сторін та надані ними докази, суд вважає, що сторони у судовому засіданні не довели ті обставини, на які вони посилались як на підставу своїх вимог або заперечень.
Зокрема, позивачі в обґрунтування своїх позовних вимог надали суду тільки довідку медичної установи «Міська лікарня № 8» від 13.04.2010 року з якої вбачається, що відповідач у 2009-2010 році не звертався до лікарні за медичною допомогою та акти сусідів про не проживання відповідача у квартирі, однак суд вважає, що медична довідка не є вичерпним та основним доказом, який би свідчив про не проживання особи в квартирі, тим більш особа могла і не хворіти в даний період, а одних актів суд вважає недостатньо для прийняття рішення про позбавлення особи житла, та визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Вимоги зустрічного позову, суд вважає також недоведеними, оскільки на підтвердження своїх вимог ОСОБА_7 не надав жодного доказу, що йому дійсно перешкоджають у користуванні житловим приміщенням, так як він не звертався до правоохоронних органів з метою захисту його порушених житлових прав, якщо такі порушення існували в дійсності.
Таким чином, обидві позови не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, не ґрунтуються на доказах, в основу рішення не можуть бути покладені тільки пояснення сторін, тому суд відмовляє сторонам у задоволенні первісного та зустрічного позовів у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 71, 72 ЖК України, ст. ст. З, 60, 213-215, 218, 223 ЦПК України,
суд-
У позовних вимогах ОСОБА_1, ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, 3-тя особа Київський РВ УМВС України в Одеській області про визнання ОСОБА_7 таким, що втратила право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_3 - відмовити.
У позовних вимогах ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6 про вселення в квартиру АДРЕСА_3 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: М.В.Гниличенко