Справа № 419/2903/18
Провадження № 2/419/615/2018
28 листопада 2018 року Новоайдарський районний суд Луганської області
у складі: головуючого судді - Мартинюка В. Б.,
за участю: секретаря - Московченко О. В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новоайдарського РВ ДВС ГТУЮ у Луганській області про зняття арешту з нерухомого майна та зняття заборони на його відчуження,-
ОСОБА_1 звернувся до Новоайдарського районного суду Луганської області з позовною заявою до Новоайдарського РВ ДВС ГТУЮ у Луганській області про зняття арешту з нерухомого майна та зняття заборони на його відчуження.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що не має можливості вільно розпоряджатися своїм майном, оскільки стало відомо, що постановою ВДВС ОСОБА_2 РУЮ від 21.10.2013 р. № ВП № 37907017 накладено арешт на все його нерухоме майно. Підставою для накладення арешту стала постанова про арешт майна від 21.10.2013 р., видана на підставі вимоги УПФУ у ОСОБА_2 районі від 06.03.2013 р. №ф-304у щодо сплати недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. 21.08.2018 р. позивачем сплачено борг у сумі 9081 грн.
Згідно довідки ОСОБА_2 РВДВС ГТУЮ у Луганській області №3846/16.2141 від 18.07.2018 р., станом на 18.07.2018 р. у Новоайдарському РВ ДВС ГТУЮ у Луганській області відсутні на примусовому виконанні виконавчі документи про стягнення зі ОСОБА_1, РНОКПП:НОМЕР_1 боргів на користь юридичних та фізичних осіб.
ОСОБА_2 РВДВС ГТУЮ у Луганській області №4860/16.2141 від 21.09.2018 р. ОСОБА_1 повідомлено, що зняти арешт відділ не має змоги, оскільки станом на теперішній час на виконанні не перебуває ВП № 37907017, згідно якого накладено арешт на все майно боржника. Дане виконавче провадження закінчене, шляхом винесення державним виконавцем постанови про повернення ВД стягувачеві, арешт з майна боржника не було знято, оскільки згідно ЗУ «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документу стягувачу без виконання арешт з майна не знімається.
Існування заборони відчуження на майно порушує законні права на власність позивача та чинить перешкоди у його здійсненні, що стало причиною для звернення до суду з дійсним позовом.
У зв'язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду з позовом про зняття арешту з нерухомого майна та зняття заборони на його відчуження.
Позивач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача Новоайдарського РВ ДВС ГТУЮ у Луганській області ОСОБА_3 у підготовче судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, повідомив, що дійсно станом на 28.11.2018 р. на виконанні відсутні будь-які виконавчі провадження про стягнення заборгованості зі ОСОБА_1
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, судом, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судовим розглядом встановлено, що постановою ВДВС ОСОБА_2 РУЮ від 21.10.2013 р. № ВП № 37907017 накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (а.с.6).
Проте, відповідно до квитанції №65 від 21.08.2018 р. ОСОБА_1 сплатив борг у сумі 9081 грн. (а.с.12).
Згідно довідки ОСОБА_2 РВДВС ГТУЮ у Луганській області №3846/16.2141 від 18.07.2018 р., станом на 18.07.2018 р. у Новоайдарському РВ ДВС ГТУЮ у Луганській області відсутні на примусовому виконанні виконавчі документи про стягнення зі ОСОБА_1, РНОКПП:НОМЕР_1 боргів на користь юридичних та фізичних осіб (а.с.14).
ОСОБА_2 РВДВС ГТУЮ у Луганській області №4860/16.2141 від 21.09.2018 р. ОСОБА_1 повідомлено, що зняти арешт відділ не має змоги, оскільки станом на теперішній час на виконанні не перебуває ВП № 37907017, згідно якого накладено арешт на все майно боржника. Дане виконавче провадження закінчене, шляхом винесення державним виконавцем постанови про повернення ВД стягувачеві, арешт з майна боржника не було знято, оскільки згідно ЗУ «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документу стягувачу без виконання арешт з майна не знімається (а.с.7).
Водночас, у зв'язку з тим, що на належне ОСОБА_1 майно накладено арешт на підставі вищевказаної постанови державного виконавця, він не має можливості розпоряджатися цим майном.
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи те, що інших способів зняття арешту з вказаного нерухомого майна та захисту прав позивача ОСОБА_1 немає, відповідач проти позову не заперечує, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову.
Відповідно до змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.
Згідно із положеннями ст. ст. 317, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У відповідності до ч.5 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження», арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Наявність вказаної заборони порушує права позивача розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, що дає підстави позивачу в порядку, передбаченому статтею 391 ЦК України, вимагати усунення будь-яких порушень в здійсненні ними права користування і розпорядження своїм майном.
Згідно з частиною другою статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За викладеного, суд вважає, що, з огляду на сукупність встановлених обставин справи, тривалість накладеної заборони, неможливість зняти заборону відчуження іншим шляхом, крім судового, позов є таким, що підлягає задоволенню.
На підставі ст. ст. 56, 59 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. ст. 317, 321, 391 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 12-13, 30, 62, 77-78, 81-82, 89, 200, 211, 223, 206, 247, 259, 264-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Новоайдарського РВ ДВС ГТУЮ у Луганській області про зняття арешту з нерухомого майна та зняття заборони на його відчуження - задовольнити.
Зняти арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що накладений постановою ОСОБА_2 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 21.10.2013 р., виконавче провадження №37907017 та зняти заборону на його відчуження.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: В. Б. Мартинюк