Іменем України
29 листопада 2018 року
Київ
справа №826/12149/16
адміністративне провадження №К/9901/39844/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2016 (суддя - Федорчук А.Б.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 (колегія суддів: головуючий суддя - Федотов І.В., судді - Ісаєнко Ю.А., Оксененко О.М.)
у справі 826/12149/16
за позовом ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про скасування податкового повідомлення-рішення,
У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ДПІ) про скасування податкового-повідомлення рішення від 07.06.2016 № 117-1305.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Крім того позивач вказав, що ДПІ невірно визначено середньоринкову вартість його автомобіля, оскільки Мінекономрозвитку офіційно не оприлюднило розрахунки середньоринкової вартості легкових автомобілів за 2015 рік та два квартали 2016 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що автомобіль позивача, згідно з пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України), є об'єктом оподаткування транспортним податком, тому, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених законом.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
11.04.2017 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження.
Відповідач не скористався своїм правом подати заперечення або відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
16.03.2018 касаційну скаргу з матеріалами справи передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017, що діє з 15.12.2017) (далі - КАС України).
Пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 341 КАС України).
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач є власником автомобіля Land Rover Range Rover Sport, 2012 року випуску, об'єм двигуна 2993 куб. см, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого 05.02.2013, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2.
07.06.2016 ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25 000 гривень за 2016 рік на підставі п. 267.6 ст. 267 ПК України.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що автомобіль позивача підпадає під визначення об'єкта оподаткування транспортним податком відповідно до пп. 267.2.1 ПК України.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів з огляду на наступне.
01.01.2015 набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким було введено, шляхом викладення в новій редакції статті 267 ПК України, новий податок - транспортний. Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 вказаної статті, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Приписи пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Базою оподаткування, у відповідності до пп.267.3.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
При цьому, згідно з п. 267.4 ст. 267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України закріплено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно з пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Тобто, із набранням 01.01.2015 чинності вказаними положеннями ПК України власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більше 3 000 куб. см є платниками транспортного податку.
Законом України від 24.12.2015 № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон № 909-VIII) внесено зміни до ст. 267 ПК України "Транспортний податок", які набрали чинності з 01.01.2016.
Зокрема, положення пп. 267.2.1 п. 267.2 викладено в редакції, відповідно до якої об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Тобто, об'єктом оподаткування транспортним податком на момент виникнення спірних правовідносин були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до ст. 10 ПК України, транспортний податок належить до місцевих податків.
Місцеві податки і збори у м. Києві встановлені рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629. З метою приведення вказаного рішення у відповідність із вимогами пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України Київська міська рада прийняла рішення від 11.02.2016 № 103/103, яким внесла зміни, у тому числі до п. 2 Положення про транспортний податок, яким визнаний об'єкт оподаткування транспортним податком. Відповідно до вказаного пункту, у редакції, що діє з 19.02.2016, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Таким чином, на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення транспортний податок у м. Києві був установлений у порядку, визначеному ПК України, з урахуванням особливостей, передбачених п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році».
Перевіряючи обґрунтованість доводів представника позивача про те, що автомобіль Land Rover Range Rover Sport, 2012 року випуску, об'єм двигуна 2993 куб. см, не є об'єктом оподаткування транспортним податком, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.
Відповідно до Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, Міністерство є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. На його офіційному веб-сайті розміщена інформація про середньоринкову вартість легкових автомобілів.
Згідно з цієї інформацію, наданою податковим органом на вимогу суду апеляційної інстанції, вартість автомобіля, що перебуває у власності позивача, становить понад 1071782,68 грн. Відтак, такий автомобіль у 2016 році належав до об'єктів оподаткування транспортним податком.
При цьому як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, положеннями пп. 267.6.10 п. 267.6 ст. 267 ПК України передбачено право фізичних осіб-платників податку звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Між тим, позивач не звертався із письмовою заявою для проведення звірки розрахунку, здійсненого податковим органом, зокрема, щодо показників, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля, та, відповідно, правомірності віднесення транспортного засобу, який зареєстрований за позивачем, до об'єкту оподаткування транспортним податком, тому посилання позивача на те, що середньоринкова вартість його автомобіля не перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Щодо посилання позивача на положення пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки Законом № 909-VIII змінено лише визначення об'єкта оподаткування транспортним податком, а не запроваджено транспортний податок як такий.
Разом з тим, пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 909-VIII визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Тобто, в даному випадку не встановлюється новий податок та не змінюється його ставка, а лише змінюються вимоги до об'єкта оподаткування таким податком, що зумовлено внесенням змін до ПК України, та якими має бути запроваджено механізм справляння та порядок сплати транспортного податку, встановленого ПК України, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому пп. 12.3.4 п. 12.3.4 ст. 12 ПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що нарахування відповідачем податкових зобов'язань з транспортного податку в даному випадку є правомірним.
З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ПК України. Відтак, підстави для задоволення адміністративного позову та скасування вказаного рішення податкового органу відсутні.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
З урахуванням того, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд, відповідно до вимог ст. 350 КАС України, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова