30 листопада 2018 року
Київ
справа №215/5543/17(2-а/215/99/18)
провадження №К/9901/66417/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до КЗ «Криворізька міська поліклініка № 5» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та визнання права,
21 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернувсь з указаною скаргою до суду касаційної інстанції.
26 листопада 2018 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
З матеріалів касаційної скарги й ухвалених у цій справі судових рішень убачається таке.
Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалою від 21 травня 2018 року відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору. Продовжив ОСОБА_2 строк для усунення недоліків вказаних в ухвалі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року.
Позивач оскаржив указану ухвалу в апеляційному порядку.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 вересня 2018 року, надавши оцінку клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 травня 2018 року залишив без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині необхідності надання документу про сплату судового збору.
Оскільки у встановлений судом строк, недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2018 скаржником не усунуто, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 травня 2018 року повернуто.
Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, позивач оскаржив її в касаційному порядку.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке.
Так, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із невиконання апелянтом вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору.
За змістом пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк, вона повертається позивачеві.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Щодо доводів автора касаційної скарги в частині незгоди з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для звільнення апелянта від сплати судового збору, Верховний Суд зазначає таке.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин.
При цьому в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.
Суд, що вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого свого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є прерогативою відповідного суду.
Постановлення судом ухвали про звільнення від сплати судового збору в певному судовому провадженні не створює пільг щодо його сплати на інших стадіях судового провадження чи в інших судових провадженнях.
Щодо доводів автора касаційної скарги в частині неотримання ним копії ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху, Верховний Суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 251 КАС України (у чинній редакції) днем вручення судового рішення є день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В той же час, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Отже, скаржник вважається належним чином повідомленим про залишення апеляційної скарги без руху.
Враховуючи наведене та беручи до уваги, що суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про прийняття апеляційної скарги надав оцінку клопотанню апелянта про звільнення від сплати судового збору, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про наявність порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої цієї ж статті у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року у справі № 215/5543/17 (2-а/215/99/18) за позовом ОСОБА_2 до КЗ «Криворізька міська поліклініка № 5» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та визнання права.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич