Іменем України
29 листопада 2018 року
Київ
справа №808/2400/16
адміністративне провадження №К/9901/17542/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т. Г.,
суддів - Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №808/2400/16
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, третя особа: Державна казначейська служба України, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року (прийняту у складі: головуючого судді Нечипуренка О.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Сафронової С.В., суддів: Поплавського В.Ю., Чепурнова Д.В.)
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо відмови виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою роботи суддею Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області на підставі частини 1 статті 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" №2453-VI від 07 липня 2010 року, який діяв на момент виникнення права на відставку та на момент реалізації такого права; зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області виплатити вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою роботи суддею Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області на підставі частини 1 статті 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" №2453-VI від 07 липня 2010 року, який діяв на момент виникнення права на відставку та на момент реалізації такого права.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що станом на час подання позивачем заяви про відставку, у березні 2014 року, його стаж роботи на посаді судді складав 30 років, 03 дні. Частиною 1 статті 109 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачалось, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Частиною 1 статті 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" встановлювалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. У зв'язку із чим, позивач вважає, що приписи частини 1 статті 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є похідними від положень частини 1 статті 109 цього Закону. У зв'язку із чим є неправомірною відмова Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області у виплаті позивачу вихідної допомоги із посиланням на положення Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", яким виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів". Зазначає, що частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 22 серпня 2016 року Запорізький окружний адміністративний суд вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
4. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача, тобто станом на 16 липня 2015 року. Оскільки на день припинення повноважень ОСОБА_1 як судді стаття 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, яка передбачала виплату вихідної допомоги суддям, була виключена, то вимоги позивача про зобов'язання нарахувати та виплатити таку допомогу не ґрунтуються на законі.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 15 листопада 2016 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року - без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 13 січня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1.
У касаційній скарзі касатор просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року. Прийняти нове судове рішення яким задовольнити адміністративний позов.
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року.
9. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області надало до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
10. Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області надав до суду відзив на касаційну скаргу.
11. 07 лютого 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
12. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивача у справі):
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
ОСОБА_1 зазначає, що вирішуючи спір суди попередніх інстанцій не застосували норми Конституції України як норми прямої дії, не врахували практику Європейського суду з прав людини.
13. Доводи, викладені у запереченнях на касаційну скаргу (Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області та Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області)
Відповідачі посилаються на те, що визначальною умовою для виплати вихідної допомоги є дата виходу позивача у відставку 12 листопада 2015 року і станом на цю дату стаття 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка регламентувала виплату вихідної допомоги, виключена.
Суддя набуває право на виплату вихідної допомоги з моменту виходу у відставку, а не з моменту призначення судді на посаду чи набуття права на відставку.
На момент подання позивачем заяви про відставку та на час виходу у відставку чинним законодавством України не було передбачено право на виплату вихідної допомоги, а тому, враховуючи конституційний принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі, у відповідача не було правових підстав для виплати такої допомоги.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 до 22 лютого 2016 року працював на посаді судді Мелітопольського міського суду Запорізької області, а в подальшому - на посаді судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.
15. 13 березня 2014 року позивач подав до Вищої ради юстиції заяву про відставку у зв'язку з наявністю необхідного стажу роботи, встановленого Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
16. 13 березня 2014 року позивач звернувся до Вищої ради юстиції та до Верховної Ради України із заявами про звільнення його у відставку за вислугою років, що підтверджується рішенням Вищої ради юстиції України від 24 вересня 2015 року №664/0/15-15 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, у зв'язку з поданням заяви про відставку".
17. Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 788-VІІІ "Про звільнення суддів" суддю ОСОБА_1 звільнено з посади судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у зв'язку із поданням заяви про відставку.
18. 22 лютого 2016 року позивача було виключено зі складу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, що підтверджується наказом №06-к голови суду Фоміна В.А.
19. У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Державної судової адміністрації України із заявою про виплату йому вихідної допомоги.
20. Листом від 30 грудня 2015 року №Б1599-15-1613/15 Державна судова адміністрація України повідомила позивача про відсутність правових підстав для нарахування та виплати йому вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням у відставку. Відмова мотивована посиланням на Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що надавала судді право на вихідну допомогу при виході у відставку.
21. Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо виплати вихідної допомоги судді, позивач звернувся із даним позовом до суду.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
22. Конституція України.
22.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)
23.1. Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
23.2. Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
24. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону №2453-VI від 07 липня 2010 року (чинній на момент перебування позивача на посаді судді).
24.1. Стаття 136. Судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
25. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
25.1. Стаття 109. Суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, має право подати заяву про відставку.
Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.
У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.
Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.
25.2. Стаття 100. Суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.
25.3. Стаття 111. порядок розгляду питання та прийняття ВРУ рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, встановлюється цим Законом та Регламентом Верховної Ради України.
Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.
26. Закон України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" №1166-VII від 27 березня 2014 року.
26.1. Пунктом 28 розділу II виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
V.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
28. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволені позовних вимог.
29. Положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади.
30. Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
31. Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому - у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).
32. У постанові Верховного Суду України №21-635а15 від 16.11.2015 року суд дійшов висновку, що статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
33. Разом з тим, в контексті встановлених обставин у справі та їх значення для вирішення спірних правовідносин колегія суддів Верховного Суду вважає за доцільне звернути увагу на правову позицію Конституційного Суду України, викладену в рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013, відповідно до якої вихідна допомога є разовою формою матеріальної допомоги при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків.
34. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим Парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.
35. Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», який набрав чинності 01 квітня 2014 року, було внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме - виключено статтю 136 даного Закону, що закріплювала право судді, який вийшов у відставку, на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
36. У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
37. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України.
38. Аналізуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини у справі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що повноваження позивача на посаді судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області припинилися 12 листопада 2015 року у зв'язку із прийняттям постанови Верховної Ради України №788-VІІІ від 12 листопада 2015 року "Про звільнення суддів". Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача.
39. Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року №788-VІІІ "Про звільнення суддів" суддю ОСОБА_1 звільнено з посади судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у зв'язку із поданням заяви про відставку.
40. Враховуючи, що на момент винесення постанови Верховної Ради України №788-VІІІ про звільнення позивача із посади судді норми статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які гарантували виплату суддям вихідної допомоги у разі виходу у відставку, були виключені, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про відсутність підстав для виплати позивачу такої допомоги.
41. Посилання позивача на те, очікувана вихідна допомога, яка була гарантована державою у статті 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" в редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді та під час її перебування на цій посаді, відповідно до практики Європейського суду з прав людини є правомірними (законними) очікуваннями в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції , колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
42. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини однією з визначальних обставин, за яких легітимні очікування можуть охоронятися статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є законодавче закріплення права особи на отримання спірного майна (коштів, соціальних виплат тощо) або коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Разом з тим, не можна вважати законним очікування, коли у національному законодавстві існує неоднозначність у тлумаченні норми права та з приводу цього існує судовий спір.
43. Враховуючи те, що на момент звільнення позивача з посади судді, у національному законодавстві не існувало норми, яка передбачала виплату вихідної допомоги, підстави стверджувати про порушення статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - відсутні.
44. Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
45. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
46. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі №808/2400/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді О. В. Білоус
І. Л. Желтобрюх