Іменем України
28 листопада 2018 року
Київ
справа №2а-3177/11/1370
адміністративне провадження №К/9901/41489/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Мартинюка В.Я. від 17 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Попка Я.С., суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П. від 03 жовтня 2017 року у справі за позовом Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до ОСОБА_2, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Львівській області, про стягнення податку,
Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова (правонаступник якої Залізнична об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області; далі - позивач/Інспекція) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач/ОСОБА_2.), в якому просила стягнути податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 24610,00 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначала, що відповідач при першій реєстрації транспортного засобу не сплатив податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника у судовому порядку.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з того, що державній реєстрації транспортного засобу передує обов'язкова процедура сплати відповідних платежів, відсутність документів про сплату податку з власників транспортних засобів є умовою, за якою перша реєстрація в Україні транспортних засобів не може бути здійснена, й, до того ж, дії по проведенню державної реєстрації транспортного засобу на ім'я ОСОБА_2 визнані в судовому порядку протиправними та скасовано реєстрацію автомобіля. За наведеного дійшли висновку, що підстави для стягнення з відповідача податку з власників транспортних засобів та задоволення вимог Інспекції відсутні.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалась на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, оскільки відповідач при реєстрації транспортного засобу не сплатив у встановленому розмірі податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, доказом чого є відсутність надходження суми податку на єдиний казначейський рахунок державного бюджету, що свідчить про невиконання обов'язку зі сплати такого.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У визначені ухвалою строки письмові заперечення на касаційну скаргу не надходили.
В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Львівський відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи Державтоінспекції при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області листом від 31 серпня 2010 року за вих. №9/2074 «Щодо надання інформації про проведення першої реєстрації автомобілів ввезених на територію України» повідомив ДПА у Львівській області про те, що за громадянином ОСОБА_2 25 лютого 2010 року зареєстровано автомобіль марки Фольксваген, 2001 року випуску.
Проте кошти від ОСОБА_2 на суму 24610 грн. в рахунок сплати податку з власників транспортних засобів на рахунок місцевого бюджету не надходили.
В подальшому позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості по податку з власників транспортних засобів.
Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для стягнення з відповідача сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів з огляду на наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податок з власників транспортних засобів, самохідних машин і механізмів, порядок його обчислення і сплати встановлювався чинним на момент виникнення спірних правовідносин Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11 грудня 1991 року №1963-ХІІ (далі - Закон №1963-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону №1963-ХІІ платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
За змістом частин другої, третьої статті 3 Закону №1963-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу. Податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва та Севастополя.
Частина перша статті 5 Закону №1963-XII встановлює строки сплати податку, зокрема, фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.
Фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами (частина четверта статті 5 цього Закону).
У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться (частина шоста статті 5 Закону №1963-XII).
Стаття 6 цього Закону встановлює порядок обчислення і сплати податку, зокрема частини шоста та восьма цієї статті передбачає, що у разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.
Як передбачено статтею 7 Закону №1963-XII, у разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом. Недоїмки із сплати податку, а також суми штрафів, пеня стягуються з платників податку згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №1388), державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
З огляду на зміст наведених положень законодавства, касаційний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що державній реєстрації транспортного засобу передує обов'язкова процедура сплати відповідних платежів. При цьому відсутність документів про сплату податку з власників транспортних засобів є умовою, за якої перша реєстрація в Україні транспортних засобів не може бути здійснена.
У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі №2а-5299/11/1370, яка набрала законної сили, визнано протиправними дії ДАІ ГУМВС у Львівській області щодо реєстрації транспортного засобу автомобіля марки VOLKSWAGEN зареєстрованого 25 лютого 2010 року за ОСОБА_2 та скасовано державну реєстрацію такого транспортного засобу.
У зв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з приписами частини першої статті 72 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Тобто законна сила судового рішення - це така його властивість, яка робить рішення загальнообов'язковим для виконання та поширюється на всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадових чи службових осіб та громадян. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Враховуючи наведене, зміст встановлених фактичних обставин, касаційний суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про необґрунтованість заявлених Інспекцією позовних вимог в силу відсутності юридичного факту реєстрації транспортного засобу, з яким Закон №1963-ХІІ пов'язує виникнення в особи податкового обов'язку зі сплати податку, а тому вважає, що рішення судів прийняті за правильного застосування відповідних норм матеріального права.
За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Наведені ж у касаційній скарзі доводи Інспекції не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм при вирішенні даного спору.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду