Іменем України
29 листопада 2018 року
Київ
справа №537/5071/16-а
адміністративне провадження №К/9901/23158/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Білоуса О.В.,
суддів - Шарапи В.М., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління патрульної поліції в місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції на постанову Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 14 листопада 2016 року (головуючий суддя - Хіневич В.І.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року (головуючий суддя - Яковенко М.М., судді - Лях О.П., Подобайло З.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 1 УПП в місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора роти № 1 УПП в місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції (далі - УПП у місті Кременчуці ДПП) про скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому просив:
- скасувати постанову від 03 жовтня 2016 року серії АР № 152221 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03 жовтня 2016 року о 23 год.20 хв. у місті Кременчуці за адресою вулиця Велика набережна, 63, рухаючись на автомобілі «ГАЗ АС-6», номерний знак «НОМЕР_1» був зупинений інспектором Онищенком М.О. В подальшому, інспектором винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення підпункту 9.2 Правил дорожнього руху України. У вказаній постанові зазначено, що позивач рухаючись, за вказаною адресою перед поворотом направо не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку руху. Позивач вважає вказану постанову безпідставною та винесеною з порушенням порядку притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки Правил дорожнього руху не порушував. ОСОБА_1 зазначив, що рухався по єдиній у тому місці дорозі відповідно до її конфігурації, напрямку руху не змінював та не вчиняв жодних маневрів, які б зобов'язували його вмикати світловий покажчик повороту. При цьому, дорожній знак, який на думку інспектора зобов'язує позивача увімкнути світловий покажчик правого повороту є попереджувальним знаком, який інформує водіїв про зміну конфігурації дороги, а саме її заокруглення праворуч. Крім того, позивач зазначив, що розгляд справи відповідачем відбувся з порушенням вимог, встановлених статтею 268 КУпАП.
Постановою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 14 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними дії інспектора роти № 1 УПП у місті Кременчуці ДПП лейтенанта поліції Онищенка М.О.;
- визнано протиправною та скасовано постанову від 03 жовтня 2016 року серії АР № 152221 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за частиною другою статті 122 КУпАП.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, УПП у місті Кременчуці ДПП звернулося з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваної постанови є помилковими, оскільки позивачем допущено порушення правил дорожнього руху, за яке частиною другою статті 122 КУпАП, передбачена відповідальність. УПП у місті Кременчуці ДПП зазначає, що відповідно до підпункту 9.2 (б) Правил дорожнього руху України, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед початком руху і зупинкою, перед перестроюванням, поворотом або розворотом. На вулиці Велика Набережна ,63 у місті Кременчуці перед поворотом праворуч у напрямку вулиці Флотської, встановлено дорожній знак 1.1 «Небезпечний поворот праворуч». Отже, враховуючи вимоги пункту 9.2 (б) Правил дорожнього руху України, водій зобов'язаний перед поворотом подавати сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку. Також скаржник зазначає, що позивач у судовому засіданні не заперечував наявність знаку 1.1 «Небезпечний поворот праворуч» на вказаній ділянці дороги та підтвердив, що світловий покажчик правого повороту не вмикав.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Вказану справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Шарапи В.М., Желтобрюх І.Л.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 03 жовтня 2016 року відповідачем, стосовно позивача, винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 152221, якою його визнано винним за частиною другою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
У постанові зазначено, що 03 жовтня 2016 року о 23 год. 20 хв. у місті Кременчуці, по вулиці Велика набережна, 63, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ГАЗ АС-6», номерний знак «НОМЕР_1», перед поворотом направо не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив підпункт 9.2 Правил Дорожнього Руху України.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився також суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивача притягнено до адміністративної відповідальності безпідставно. Суди зазначали, що дорожній знак 1.1 «Небезпечний поворот праворуч» є попереджувальним знаком, який попереджає водіїв про зміну конфігурації дороги праворуч та не пов'язаний із зміною руху самим водієм. Таким чином, у позивача відсутній обов'язок вмикати світловий покажчик повороту на ділянці дороги де встановлено такий дорожній знак.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Підпунктом 8.4. «а» ПДР України визначено, що попереджувальні знаки інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду.
Відповідно до підпункту 1.1 пункту 33.1 «Попереджувальні знаки» розділу 33 ПДР України - «Небезпечний поворот праворуч», дорожній знак 1.1 "Небезпечний поворот праворуч" попереджає про заокруглення дороги радіусом менше 500 м поза населеними пунктами і менше 150 м - у населених пунктах або про заокруглення з обмеженою оглядовістю.
Відповідно до пункту 9.2 ПДР України, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою та перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Частиною другою статті 122 КУпАП встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно пункту 1.10 ПДР України, дорожні умови - сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан. Дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.
Відповідно до пункту 9.4. ПДР України, подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.
Маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з'їзд з проїзної частини, рух заднім ходом (пункт 1.10 ПДР України).
З аналізу зазначеного слідує, що заокругленість дороги про яку інформує водіїв дорожній знак 1.1 "Небезпечний поворот праворуч" є одним із елементів дорожніх умов та на відміну від маневрів не залежить від дій водія, оскільки є геометричним параметром дороги.
При цьому, обов'язок вмикати світловий покажчик повороту виникає лише у випадку вчинення водієм маневрів, тобто перед початком руху, перестроюванням, поворотом праворуч чи ліворуч, розворотом, з'їздом з проїзної частини, рухом заднім ходом.
Вказаний попереджувальний сигнал необхідний для інформування інших водіїв про зміну напрямку руху та надання їм можливості скоригувати свої дії (вибрати безпечну швидкість, перестроїтись в іншу смугу руху, тощо) з урахування відповідного маневру водія, який подає попереджувальний сигнал.
При цьому, такий геометричний параметр дороги як заокругленість, є незмінною та передбачуваною дорожньою умовою, яку водії зобов'язані враховувати в незалежності від дій інших водіїв.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, відповідачем не надано.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення пункту 9.2 ПДР України, у зв'язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові від 03 жовтня 2016 року серії АР № 15222.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Доводи касаційної скарги про те, що пункт 9.2 ПДР України зобов'язує водія вмикати світловий покажчик повороту у місцях де встановлений дорожній знак 1.1 "Небезпечний поворот праворуч", є суб'єктивним трактуванням відповідача норм Правил дорожнього руху, а тому не можуть розцінюватись судом як беззаперечний аргумент щодо правомірності винесеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
За приписами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості перевіряти правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, інакше, аніж на підставі встановлених ними фактичних обставин справи. При цьому будь-яких обставин, які б свідчили про допущення судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права, що дозволяли б суду вийти за межі доводів касаційної скарги та слугували обов'язковою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, Верховним Судом не встановлено.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 14 листопада 2016 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Управління патрульної поліції в місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а постанову Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 14 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді В.М.Шарапа
І.Л.Желтобрюх