21 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3960/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Спаскіна О.А.
суддів: Любчич Л.В. , Сіренко О.І.
за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 (суддя Горшкова О.О., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004) по справі № 820/3960/18
за позовом ОСОБА_1
до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2018р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправним рішення Змїівського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Змїівського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Харківської області щодо відмови у нарахуванні та виплати ОСОБА_1 при призначенні пенсії грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню в розмірі 10 місячних пенсій, станом на день її призначення.
Зобов'язано Змїівське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Харківської області здійснити нарахування та виплату грошової допомоги ОСОБА_1, яка не підлягає оподаткуванню в розмірі 10 місячних пенсій, станом на день її призначення. Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що оскільки Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ”, Дочірнє підприємство санаторій „Ялинка” не відносяться до установ державної або комунальної форми власності і як наслідок не відносяться до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (ПКМУ від 04.11.1993 р. № 909), (із змінами, внесеними згідно з ПКМУ №1436 (1436-2002-п) від 26.09.2002 р.), тому відсутні правові підстави для зарахування періоду роботи з 01.01.1981 по 03.09.1981, з 30.07.1982 по 23.11.1982 р. та з 16.09.1964р. по 27.02.1995р., як таких, що дають право на виплату одноразової грошової допомоги.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зокрема, позивач просить суд розглянути справу без його участі.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Крім того, клопотав про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 19.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України України Харківської області про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХУ “Прикінцевих положень” Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За результатами розгляду вказаної заяви Зміївським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області прийнято рішення від 22.02.2018 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пунктів “е”-“ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (а.с.14).
Зазначене рішення було направлено на адресу позивача супровідним листом від 03.04.2018 року № 2914-02/50 (а.с. 13).
Із змісту вказаного рішення про відмову позивачу в призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій вбачається, що періоди роботи позивача з 01.01.1981 по 03.09.1981, з 30.07.1982 по 23.11.1982р. та з 16.09.1984р. по 27.02.1995р. у Закритому акціонерному товаристві лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ”, Дочірньому підприємстві санаторій „Ялинка”на посаді лікаря - терапевта, лікаря - отоларинголога, заступника головного лікаря, заступника директора по медичній роботі не зараховано до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, а також на виплату грошової допомоги згідно п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „УКРПРОФОЗДОРОВНИЦЯ”, Дочірнє підприємство санаторій „Ялинка” не відносяться до установ державної або комунальної форми власності і як наслідок не відносяться до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (ПКМУ від 04.11.1993 р. № 909), (із змінами, внесеними згідно з ПКМУ №1436 (1436-2002-п) від 26.09.2002 р.). Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятого ним рішення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні відносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення».
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 04 листопада 1993 року № 909 було затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Так, пунктом 2 вказаного переліку (Охорона здоров'я) до закладів і установ охорони здоров'я та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років віднесено:
- лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. Посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад);
- аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії. Посади провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборанти;
- медико-соціальні експертні комісії, бюро судово-медичної експертизи. Посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад).
Відповідно до положень ст.ст. 4, 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я № 2802-ХІ1 закладом охорони здоров'я є юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення. Безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я. Заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами, організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих працівників.
Відповідно до примітки 2 цього переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до попереднього чинного законодавства, зараховується в стаж для призначення пенсії за вислугою років.
До затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, на території України та Української PCP діяв порядок, передбачений постановою Ради Міністрів СРСР № 1397 від 17.12.1959 «Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я та сільського господарства».
Відповідно до розділу II Порядку № 1397, робота на посаді лікаря в лікувально - профілактичних закладах, закладах охорони здоров'я, материнства та дитинства, санітарно - профілактичних закладів включена до переліку закладів, організацій та посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугою років.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я» № 385 від 28 жовтня 2002 року (далі - Наказ №385) затверджено переліки закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад і посад молодших спеціалістів із фармацевтичною освітою в закладах охорони здоров'я. ,
Відповідно до Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом міністерства охорони здоров'я від 28.10.2002 року № 385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2002 року № 392/7130 (із наступними змінами), до санаторно-курортних закладів належать санаторії та санаторії- профілакторії. Саме робота в цих закладах незалежно від їхньої відомчої належності і форми власності дає право на пенсію за вислугу років.
З трудової книжки позивача встановлено, що ОСОБА_1 працював лікарем - терапевтом в будинку відпочинку ім.Орджонікідзе з 01.01.1981р. по 03.09.1981р.; лікарем-терапевтом в будинку відпочинку ім.Орджонікідзе з 30.07.1982р. по 23.11.1982р.; лікарем-отоларингологом в Готвальдовській ЦРЛ з 01.12.1982р. по 15.09.1984р.: лікарем-терапевтом в будинку відпочинку ім.Орджонікідзе з 16.09.1984р.; з 01.03.1985 року переведений на посаду лікаря - терапевта в санаторій "Ялинка", де працював до 21.10.1991 року; з 21.10.1991 року по 15.03.1194 року працював на посаді заступника головного лікарня по медичній частині в санаторії "Ялинка"; з 15.03.1994 року по 27.02.1995 року працював на посаді директора по медичній роботі санаторію "Ялинка".
Відповідно до листа ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофздоровниця" ДП Санаторій "Ялинка" № 11 від 16.04.2018 року (а.с. 15), в 1981 році будинок відпочинку імені Орджонікідзе відносився до Харківської територіальної ради по управлінню курортами профспілок. В результаті реконструкції на його базі створено з 01.04.1985р. санаторій «Ялинка» Харківської територіальної ради по управлінню курортами профспілок. Будинок відпочинку імені Орджонікідзе Харківської територіальної ради по управлінню курортами профспілок перейменовано в Зміївське об'єднання санаторно-курортних закладів та закладів відпочинку закритого акціонерного товариства “Укрпрофоздоровниця” на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 125 від 25.01.96 року.
Зміївське об'єднання санаторно-курортних закладів та закладів відпочинку закритого акціонерного товариства “Укрпрофооздоровниця” перейменовано в філію Харківського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства “Укрпрофоздоровниця” санаторій “Ялинка” на підставі наказу по оздоровниці №112 від 30.05.02 р.
Харківське дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства “Укрпрофоздоровниця” санаторій “Ялинка” реорганізовано в дочірнє підприємство «Санаторій “Ялинка” закритого акціонерного товариства “Укрпрофоздоровниця” на підставі наказу № 7 від 17.03.2003 р.
Колегія суддів зазначає, що оскільки ОСОБА_1 звільнився з санаторію «Ялинка» 27.02.1995 р., а станом на час звільнення ця установа та посада позивача відносилась до переліку, затвердженого ПКМУ від 04.11.1993 р. № 909, тому позивач має право на право на пенсію за вислугу років.
Доводи апеляційної скарги про те, що установи, в яких працював позивач не відноситься до переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (ПКМУ від 04.11.1993 р. № 909), (із змінами, внесеними згідно з ПКМУ №1436 (1436-2002-п) від 26.09.2002 р.) є безпідставними через суб'єктивне помилкове тлумачення положень діючого законодавства
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведено, що в спірний період він працювала на посадах, які віднесені до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, а страховий стаж позивача становить більше 35 років 8 місяців 3 дні, тобто більше 35 років, що надає правову можливість на застосування до нього п. 7-1 розділу XV прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до звернення до відповідача не отримував пенсію, а тому має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2018р. по справі № 820/3960/18 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2018р. по справі № 820/3960/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4
Повний текст постанови складений та підписаний: 30.11.2018.