Головуючий І інстанції: Єгупенко В.В.
20 листопада 2018 р. Справа № 820/4428/18
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.
суддів - Донець Л.О. , Сіренко О.І.
за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 оборони України, Харківського обласного військового комісаріату про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
06 червня 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, яким просить:
- визнати протиправною відмову відповідача ОСОБА_1 оборони України (подалі - відповідач 1, МО України) в призначенні йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (подалі - Закон № 2011-XII в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин);
- скасувати рішення Комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (подалі - Комісія) про відмову в призначені такої допомоги, оформлене пунктом 22 протоколу № 12 від 02.02.2018 року;
- зобов'язати МО України прийняти рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону № 2011-XII у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (подалі - Порядок № 975 в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), у зв'язку із встановленням Ш групи інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісару для видання наказу про виплату такої допомоги;
- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат (подалі - ХОВК) повторно направити його документи щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - МО України.
Одночасно позивач просить зобов'язати МО України подати звіт про виконання судового рішення.
Позивач вказує на протиправність оскаржуваного ним рішення відповідача, вважаючи, що він має право на призначення йому одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Вимога відповідача щодо необхідності надання ним документа про причини та обставини поранення є протиправною.
У відзиві на позовну заяву МО України зазначає про обґрунтованість прийнятого рішення, оскільки позивачем не був наданий повний необхідний пакет документів, зокрема документ, що б свідчив про причини та обставини його поранення. Вказує, що ЦВЛК не має повноважень на встановлення того факту, що військовослужбовець під час отримання поранення не був в стані алкогольного/наркотичного сп'яніння, не спричинив собі тілесні ушкодження навмисно, тощо. Вимога позивача про зобов'язання МО України прийняти рішення певного змісту є втручанням в його дискреційні повноваження.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Так, судовим рішенням визнана протиправною відмова МО України в призначені позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону № 2011-XII. Скасовано рішення Комісії від 02.02.2018 року, оформлене п. 22 протоколу № 12, про відмову в призначені позивачу означеної допомоги. Відповідач зобов'язаний прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону № 2011-XII, і Порядком № 975 в розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. ХОВК зобов'язаний повторно направити документи позивача до МО України щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги. В задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.
Судове рішення вмотивовано тим, що оскільки позивач отримав інвалідність внаслідок поранень та контузії, пов'язаних з виконанням умов вій1ськової служби в Збройних Силах СРСР при перебуванні в країнах, де велись бойові дії - він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону № 2011-XII, Порядку № 975, оскільки законодавством передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців ЗС України та встановлено обов'язок саме МО України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконання обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального завдання. МО України не надано до суду доказів наявності підстав, встановлених ст. 16-4 Закону № 2011-XII для відмови позивачу у призначені і виплаті одноразової грошової допомоги.
Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі МО України просить скасувати рішення Харківського адміністративного суду від 22 червня 2018 року та прийняти нове судове рішення про повну відмову в задоволені вимог ОСОБА_2
Аргументи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, аналогічні по своїй суті аргументам, наведеним МО України у відзиві на адміністративний позов позивача.
Відзив на апеляційну скаргу МО України не надійшов.
Переглянувши судове рішення, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено та учасниками справи не спростовуються наступні обставини, - позивач ОСОБА_2 проходив строкову військову службу в Збройних Силах СРСР у період часу з 19.04.1986 року по 18.05.1988 року. У зв'язку з пораненнями, отриманими при виконанні обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, рішенням МСЕК від 05.03.2018 року позивачу повторно (первинно - 31.03.2015 року) встановлена третя група інвалідності на строк до 27.02.2020 року (а.с. 10-12, 9).
26.09.2017 року ОСОБА_2 звернувся із заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону № 2011-XII.
02.02.2018 року Комісія, розглянувши питання призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону № 2011-XII, дослідивши подані документи, дійшла висновку про відмову ОСОБА_2 в призначені такої допомоги (а.с. 9).
Прийняте рішення вмотивовано тим, що ОСОБА_2 не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, висновки спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи та ЦВЛК МО України не є документами, що свідчать про обставини поранення.
Спірні відносини між сторонами в справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Згідно приписів статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Статтею 1 Закону № 2011-XII визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною 2 ст. 16 Закону № 2011-XII в редакції чинній на час встановлення позивачу інвалідності вперше, встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п. 4 - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
При цьому розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності третьої групи становить суму 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону).
За таких обставин позивач має право на призначення йому одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу PCP. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.
Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.
Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.
Законом України «Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року» ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року.
Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу PCP та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.
Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу PCP, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, в якій він проживає.
Так, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, закріплене у статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку № 975.
Враховуючи, що позивач отримав інвалідність внаслідок поранень та контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби в Збройних Силах СРСР при перебуванні в країнах, де велись бойові дії - він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному постановою KM України № 975 від 25.12.2013 року, оскільки законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України та встановлено обов'язок саме ОСОБА_1 оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання.
Частиною 1 статті 16-4 Закону №2011-XII встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням тієї обставини, що ОСОБА_1 оборони України приймаючи оскаржуване рішення діяло всупереч приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною відмову ОСОБА_1 оборони України в призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та скасування рішення Комісії ОСОБА_1 оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, оформлене пунктом 12 протоколу № 15 від 02.02.2018 року.
Також колегія суддів погоджується із висновком суду про необхідність зобов'язання ОСОБА_1 оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, у зв'язку з встановленням йому третьої групи інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Положеннями Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві № 975 передбачено, що питання подання висновку про виплату одноразової грошової допомоги за формою (додаток 13 Наказу № 530) розпорядникові бюджетних коштів, тобто ОСОБА_1 оборони України в даному випадку, належить саме до повноважень Харківського обласного військового комісаріату, а отже, стосується його прав та обов'язків. Відповідно рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги можливо прийняти на підставі наданих позивачем документів та висновку Харківського обласного військового комісаріату згідно приписів п. 13 Порядку № 975.
Колегія суддів, погоджуючись із висновком суду першої інстанції, вважає, що для належного захисту прав позивача необхідно зобов'язати ХОВК повторно подати висновок за формою додаток 13 Наказу № 530 та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів МО України про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги з дотриманням вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", Порядку затвердженим постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року та Наказу МО України № 530 від 14.08.2014 року.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання МО України надіслати рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги ХОВК для видання наказу про виплату такої допомоги, колегія суддів зазначає наступне.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Так, лише після прийняття МО України відповідного рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, у МО України виникає обов'язок щодо надіслання ХОВК вказаного рішення. В свою чергу, після настання вказаних обставин у ХОВК виникають підстави для вчинення певних дій на виконання рішення про призначення одноразової грошової допомоги.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що на час розгляду даної справи по суті права позивача в даній частині спірних правовідносин відповідачами не порушено.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання МО України надіслати рішення про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги ХОВК для видання наказу про виплату такої допомоги.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін (п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ч. 4 ст. 229, 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 оборони України залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5
Постанова у повному обсязі складена і підписана 30 листопада 2018 року.