Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"27" листопада 2018 р. м. Рівне Справа № 918/640/18
Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши матеріали позовної заяви від 01.10.2018 р.
за позовом Моторно (транспортне) страхове бюро України
до відповідача Військової частини НОМЕР_1
про стягнення 12 676,62 грн. суми сплаченого страхового відшкодування
Секретар судового засідання : Сідлецька Ю.Р.
Представники сторін :
від позивача : Чекалюк О.А.
від відповідача : Ревко А.Ю.
Судове засідання 27.11.2018 р. проводилося у режимі відеоконференції, забезпечив яку Солом'янський районний суд міста Києва.
Моторно (транспортне) страхове бюро України звернулося в Господарський суд Рівненської області із позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування 12 676,62 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що Моторно (транспортне) страхове бюро України відшкодувало шкоду з фонду захисту потерпілих в розмірі 12 676,62 грн., завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю двох транспортних засобів. Під час скоєння ДТП, винуватець перебував у трудових відносинах з Військовою частиною НОМЕР_1 .
Ухвалою від 05.10.2018 р. розгляд справи призначено на 30.10.2018 р. за правилами спрощеного позовного провадження.
У подальшому розгляд справи відкладався на 27.11.2018 р.
26 листопада 2018 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач позовні вимоги не визнає. Зокрема зазначає, що на момент скоєння ДТП громадянин ОСОБА_1 являвся матеріально-відповідальною особою за ввірене йому майно - автомобіль "ЗІЛ" 131 №5277 Н9. Вказаний громадянин є учасником бойових дій, а тому звільняється від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. На переконання відповідача, відшкодування збитків від ДТП, винуватцем якої є учасник бойових дій, проводить МТСБУ у порядку, визначеному законодавством. Тому представник відповідача вважає, що військова частина у даному випадку не є належним відповідачем.
27.11.2018 р. у засіданні суду представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задоволити. У свою чергу представник відповідача просив у позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів слідує, що ОСОБА_1 30 вересня 2015 року о 09 год.45 хв. в м. Запоріжжя на а/д Харків-Сімферополь вул. Богуна, з боку вул.Мокрянська, керував автомобілем ЗІЛ 131 д.н. НОМЕР_2 та при зміні напрямку руху не впевнився в безпеці та скоїв зіткнення з автомобілем ЗАЗ 1102 д/н НОМЕР_3 (водій ОСОБА_2 ), який рухався в попутному напрямку по тій смузі на яку він перестроювався, внаслідок чого автомобіль ЗАЗ 1102 викинуло на зустрічну смугу та скоїв зіткнення з автомобілем Хонда Цівік д/н НОМЕР_4 , який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП автомобілі пошкоджено, водій автомобіля ЗАЗ1102 ОСОБА_2 отримав легкі тілесні ушкодження.
У зв'язку з вказаними обставинами постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 23 листопада 2015 року у справі №559/2703/15-п, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та обрано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 (триста сорок) грн. в дохід держави.
Згідно довідки взвод з ОСП №1 "Запоріжжя-Південь" роти ДПС УДАІ ГУМВС України №73446549 про дорожньо-транспортну пригоду військова техніка ЗИЛ 131 номерний знак НОМЕР_2 належить військовій частині НОМЕР_1 .
В подальшому, ОСОБА_2 звернувся до Моторного (транспортне) страхового бюро України з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та з заявою про відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
У зв'язку з вищенаведеним 27 січня 2016 року Моторно (транспортним) страховим бюро України, відповідно до статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", приймаючи до уваги довідку №1 від 27 січня 2016 року про розмір відшкодування шкоди, видано наказ №597 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_3 в сумі 11 944,62 грн.
Згідно платіжного доручення №597рв від 28 січня 2016 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) перерахувало на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 11 944,62 грн., також згідно платіжного доручення №713рв від 28 січня 2016 року МТСБУ перерахувало ТОВ "Експерт сервіс авто" 732,00 грн. за послуги аварійного комісара згідно рахунку №713 від 08 листопада 2015 року.
Згідно статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з врахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно положень статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння зокрема транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що станом на момент виникнення ДТП, договір цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу марки ЗІЛ 131 д.н. НОМЕР_2 не укладався.
За умовами статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Пунктом 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться: перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо та завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу. Якщо шкода завдана працівником в робочий час, але діями, які не пов'язані з виконанням трудових (службових) обов'язків, роботодавець відповідальності нести не буде. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.01.2015р. у справі №6-229цс14 та від 21.09.2016р. у справі №6-933цс16.
Як слідує з матеріалів справи, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 був водієм військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, проходив службу, та керував транспортним засобом, що належить військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України.
Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" закріплено обов'язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень п.21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Проте, як встановлено, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника (військової частини) транспортного "ЗІЛ 131", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована не була.
Судом відхиляються покликання представника відповідача на той факт, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та, що військова частина не є належним відповідачем, оскільки згідно ст.13.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.
З аналізу наведеної статті Закону випливає, що згаданий громадянин не зобов'язаний обов'язково страхувати цивільно-правову відповідальність стосовно власного транспортного засобу, що належить йому на праві власності.
У даному ж спорі, громадянин ОСОБА_1 керував не власним ТЗ, а таким, що належить військовій частині, з якою він перебуває у трудових відносинах.
Відтак, Військова частина НОМЕР_1 є належним відповідачем у даній справі та повинна нести відповідальність за наслідками ДТП, що описана вище.
Оскільки відповідачем не доведено факт того, що шкоду водієм транспортного засобу "ЗІЛ 131", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, та не надано доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь позивача, вимоги останнього щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі виплаченого відшкодування є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, судом визнаються обґрунтованими, доведеними належними та достатніми доказами витрати, понесені у зв'язку з визначенням розміру матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого транспортного засобу. Тому позовні вимоги в частині заявлених витрат у розмірі 732,00 грн. також підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку що позовні вимоги Моторно (транспортне) страхове бюро України до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості в сумі 12 676,62 грн. є законними обґрунтованими, та такими що підлягають до задоволення.
Судові витрати згідно положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України (02000, м.Київ-2, бульв.Русанівський, а/с 272, код ЄДРПОУ 21647131) - 12 676 грн. (дванадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 62 коп. суми сплаченого страхового відшкодування та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "30" листопада 2018 року
Суддя Бережнюк В.В.