Справа № 760/19608/17 Суддя (судді) першої інстанції: Коробенко С.В.
29 листопада 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Губської О.А., Пилипенко О.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства оборони України на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року винесене за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії щодо виплати одноразової грошової допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 листопада 2016 року він отримав ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 29 листопада 2016 року.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року адміністративний позов задоволено частково:
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач - ОСОБА_1 , оскаржує його в апеляційному порядку та просить суд змінити рішення суду першої інстанції та викласти третій абзац резолютивної частини судового рішення у наступній редакції: Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, що становить 290 000 грн.».
Також з апеляційної скаргою на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року звернувся відповідач - Міністерство оборони України, який просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 проходив військову службу та був звільнений з військової служби.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААА № 157807 від 26 листопада 2015 року позивачу вперше за наслідками огляду встановлено ІІІ групу інвалідності з 26 червня 2013 року, причина інвалідності - поранення (контузія), захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Як вбачається з довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААА № 441813 від 29 листопада 2016 року ОСОБА_2 за наслідками повторного огляду встановлено ІІ групу інвалідності з 25 листопада 2016 року, причина інвалідності - поранення (контузія), захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 1839 від 21 травня 2016 року) поранення, травма, контузія та захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно з довідкою Сватівського районного військового комісаріату Луганської області від 21 грудня 2016 року ОСОБА_2 брав участь у бойових діях під час військової служби в Республіці Афганістан з 07 липня 1988 року по 15 лютого 1989 року.
ОСОБА_2 звернувся до Луганського військового комісаріату та Міністерства оборони України із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги по інвалідності, до якою було додано передбачені законодавством документи (а.с. 67).
Однак, за результатами розгляду зазначених вище документів отримав лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 06 червня 2017 року № 248/3/6/1801, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з неподанням до Луганського обласного військового комісаріату документу, що свідчить про причини та обставини поранення.
Вважаючи дії відповідачів щодо не розгляду його заяви протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності не було розглянуто у встановленому порядку.
Перевіряючи наведений висновок суду першої інстанції, колегії суддів виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державною і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно зі ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі по тексту - Порядок № 975).
Згідно з п. 2 Порядку № 975 допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з п.11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; - документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Як вбачається з довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААА № 441813 від 29 листопада 2016 року позивачу за наслідками повторного огляду встановлено ІІ групу інвалідності з 25 листопада 2016 року, причина інвалідності - поранення (контузія), захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 1839 від 21 травня 2016 року) поранення, травма, контузія та захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
На підставі вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що вище вказані докази, засвідчили в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
Відповідно, колегія суддів вважає, що до заяви про виплату одноразової допомоги позивачем було додано всі передбачені Порядком № 975 документи.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року у справі 2-а-1626/12/1370, де зазначено, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що порядок отримання особою зазначеної допомоги та її розмір регламентуються законодавством, чинним на момент виникнення в неї такого права.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом України в постановах від 18 листопада 2014 року та від 21 квітня 2015 року у справах №№ 21-446а14, 21-183а13.
Крім того, наведена правова позиція щодо дії закону в часі викладена в рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, у п. 2 якого зазначено, що до подій, факту застосовується той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце.
Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що питання про можливість призначення позивачу одноразово грошової допомоги повинне вирішуватись Міністерством оборони України з урахуванням вимог законодавства, чинного станом на момент встановлення позивачу відповідної групи інвалідності.
Пунктом 12 Порядку № 975 передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови (п. 13 порядку).
Водночас, всупереч встановленому законом обов'язку Міністерства оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги останнім не було прийнято ні рішення про призначення одноразової грошової допомоги, а ні рішення про відмову в такому призначенні.
Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачами докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
При цьому, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги позивача стосовно наявності правових підстав для зміни судового рішення та зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності, враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у у постанові від 18 березня 2014 року (справа №21-11а14).
У вищезазначеному судовому рішенні Верховний Суд України вказав, що оскільки звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідач не розглядав, та відповідного рішення не приймав, то суд повинен був зобов'язати останнього розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.
Посилання апеляційної скарги відповідача на інші обставини. як на підставу для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, колегія суддів відхиляє, оскільки такі підстави не були вказані у листі Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 06 червня 2017 року № 248/3/6/1801, а згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, що містяться в рішенні Солом'янського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 3 ст. 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг віднесені до категорії справ незначної складності.
За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.Є. Пилипенко
О.А. Губська
Повний текст постанови складено 29 листопада 2018 року.
v