Справа № 810/885/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.
28 листопада 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьмишиної О.М.,
суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,
за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року у справі за позовом прокурора - заступника керівника Києво - Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Ірпінської міської ради Київської області, Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання незаконними дій, -
Прокурор - заступник керівника Києво - Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся в суд із позовом до Ірпінської міської ради Київської області (далі - відповідач 1), Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області (далі - відповідач 2), у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 № 3013/43-VII від 30.11.2017 «Про затвердження гр. ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється з веденням особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1»; визнати незаконними дії відповідача 2 щодо прийняття рішення № 38708289 від 13.12.2017 про проведення державної реєстрації змін цільового призначення земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2 загальною площею 3,0000, що знаходиться по АДРЕСА_1 з веденням особистого селянського господарства на для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку та скасування рішення № 38708289 від 13.12.2017 про державну реєстрацію змін до права власності.
В обгрунутвання позовних вимог посилається на те, що спірна земельна ділянка відповідно до існуючих у встановленому законом порядку меж м. Ірпіня знаходиться за межами м. Ірпеня, тому в Ірпінської міської ради Київської області були відсутні будь-які правові повноваження на прийняття рішення по зміні її цільового призначення. Також, вказує на те, що на даний час діє мораторій на зміну цільового призначення земельних ділянок, до яких зокрема відноситься спірна земельна ділянка, тому зміна цільового призначення відбулася в порушення п. 15 «Перехідних положень» Земельного кодексу України. Окрім того, в позові зазначено, що спірна земельна ділянка відноситься до заплавних меліорованих земель Загальнодержавної осушувально - зволожувальної системи м. Ірпінь та повинна була бути списана згідно з «Порядком списання основних меліоративних фондів і переведення зрошуваних земель в богарні і осушених в не меліоровані угіддя», погодженим 18.09.1993 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення умотивоване тим, що дії щодо затвердження гр. ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється з веденням особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 є правомірним та таким, що було винесено в межах повноважень відповідача 1, тому позов в цій частині є необґрунтованим, а інші позовні є похідним від попередньої вимоги і тому у цій частині позов задоволенню також не підлягає.
Не погоджуючись із судовим рішенням, Перший заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тими ж доводами, що і позовна заява.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції установлено, що рішенням Ірпінської міської ради Київської області № 3013/43-VII від 30.11.2017 «Про затвердження гр. ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється з веденням особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1» затверджено проект землеустрою третій особі щодо відведення земельної ділянки приватної власності площею 3,0000 (кадастровий номер НОМЕР_2), цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1.
У подальшому, на підставі даного рішення, відповідачем 2 було прийнято рішення № 38708289 від 13.12.2017 про проведення державної реєстрації змін цільового призначення земельної ділянки за кадатровим номером НОМЕР_2 загальною площею 3,0000, що знаходиться по АДРЕСА_1 з веденням особистого селянського господарства на для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку та скасування рішення № 38708289 від 13.12.2017 про державну реєстрацію змін до права власності.
Уважаючи вказані рішення протиправними, Прокурор - заступник керівника Києво - Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся в суд із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно ст.ст. 3 та 4 цього кодексу земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.
Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Статтею 10 Закону України від 21.05.1997 «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97) визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом та погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому ст. 186- 1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.
За положеннями ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Згідно із ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Відповідно до ч. 4 ст. 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Згідно із ч. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах 1- 3 цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Частиною 4 ст. 24 Закону України від 17.02.2011 «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.
Отже, із змісту вищенаведених норм убачається, що власник земельної ділянки, яка розташована в межах населеного пункту, при необхідності зміни цільового призначення, має звернутися до міської ради із відповідною заявою за місцем розташуванням земельної ділянки.
Пункт 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що до виключної компетенції місцевих рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.
Звертаючись із даним позовом прокурор наполягає на тому, що спірна земельна ділянка відповідно до існуючих у встановленому законом порядку меж м. Ірпіня знаходиться за межами м. Ірпеня, тому в Ірпінської міської ради Київської області були відсутні будь-які правові повноваження на прийняття рішення по зміні її цільового призначення.
Колегія суддів погоджується із висновками місцевого суду щодо безпідставності таких доводів, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Державним класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України ДК 014-96 місту обласного підпорядкування Київської області Ірпінь присвоєно код НОМЕР_2.
Тимчасовими методичними вказівками щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення державного земельного кадастру, схваленими Протоколом НТР Держкомзему України від 26.01.1998 № 1 визначено, що компактне об'єднання земельних ділянок у населеному пункті є кадастровим кварталом.
У зв'язку з прийняттям постанови Верховною Радою України від 18.12.1990 № 563-12 «Про земельну реформу» була проведена інвентаризація земель та складена Індексна кадастрова карта м. Ірпінь Київської області.
Відповідно до даної індексної карти (КОАТУУ НОМЕР_2) всі землі, які зазначені в індексній карті знаходяться на території населеного пункту м. Ірпінь.
Тобто, саме кадастровий номер підтверджує факт реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі із інформацією про її власника, цільове призначення землі, межі.
Стаття 17 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначає склад відомостей Державного земельного кадастру про кадастрове зонування земель в межах території України: номери кадастрових зон та кварталів; опис меж кадастрових зон та квартал і площа кадастрових зон та кварталів; підстави встановлення меж кадастрових зон та кварталів. Порядок здійснення кадастрового зонування земель в межах території України визначається Порядком ведення Державного земельного кадастру.
Статтею 18 Закону України «Про державний земельний кадастр» встановлено, що документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є: індексні кадастрові карти (плани) України, Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст; індексні кадастрові карти (плани) кадастрової зони, кадастрового кварталу; кадастрові карти (плани) Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст, інші тематичні карти (плани), перелік яких встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.
Відповідно п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці під час проведення її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки.
Кадастровий номер земельної ділянки має чотирьохрівневу ієрархічну структуру, в якій перші десять знаків - це код одиниці адміністративно-територіального устрою України, наступні два - це номер кадастрової зони, наступні три - номер кадастрового кварталу в межах відповідної кадастрової зони, а останніх чотири знаки - порядковий номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (позиційна структура кадастрового номера має наступний вид; ХХХХХХХХХХ:ХХ:ХХХ:ХХХХ).
Так, судом установлено, що перші десять цифр, кадастрового номеру спірної земельної ділянки є - НОМЕР_2, що означає розташування такої земельної ділянки саме в межах адміністративно-територіальної одиниці - міста обласного підпорядкування Київської області Ірпінь.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про основи містобудування» встановлено, що до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
На підтвердження правомірності прийнятого рішення, а також наявності у відповідача 1 достатніх повноважень для його прийняття, Ірпінська міська рада Київської області надала до суду такі архівні документи: копію Рішення № 791 виконкому Київської обласної Ради депутатів трудящих від 28.10.1968; копію Додатку до рішення виконкому Київської обласної Ради депутатів трудящих від 28.10.968 № 791 «Список міських і селищних Рад депутатів трудящих по яких установлені адміністративні межі»; копію звіту виконавчого комітету Ірпінської міської ради депутатів трудящих заступнику Голови виконкому обласної ради депутатів трудящих Шкуро А.М. від 01.07.1968 № 586; копію Матеріалів по опису адміністративних меж міських (селищних) Рад Київської області Київського обласного управління сільського господарства від 1968 року.
Окрім того, судовими рішеннями у справах №367/6388/16 та №810/4343/17, які набрали законної сили, установлено факт розташування вищевказаної земельної ділянки в межах міста Ірпеня
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах території міста Ірпеня і відноситься до земель, які підпорядковані Ірпінській міській раді Київської області. Відтак, доводи апелянта про те, що спірна земельна знаходиться поза межами населеного пункту м. Ірпінь, та відповідно поза компетенцією Ірпінської міської ради Київської області, є необґрунтованими.
Щодо посилань прокурора на порушення п. 15 «Перехідних положень» Земельного кодексу України при прийнятті спірного рішення та зміні цільового призначення земельної ділянки колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно з п. 15 «Перехідних положень» Земельного кодексу України до набуття чинності законом «Про обіг земель сільськогосподарського призначення», а також щонайменше до 1 січня до 2019-го, заборонено:
- внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств;
- купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;
- купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 не підпадає під дію вказаного мораторію, позаяк не відноситься до земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) та не мала цільового призначення «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» (01.01).
Матеріалами справи підтверджується, що вищевказана земельна ділянка, на момент прийняття оскаржуваних рішень, знаходилася у приватній власності ОСОБА_5, а також мала цільове призначення «Для ведення особистого селянського господарства» (01.03) та з 20.03.2017 перебуває у приватній власності ОСОБА_3, що не спростовується учасниками справи.
Отже, оскільки ОСОБА_6 придбала у власність, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.12.2008 № 2637 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3, яка згодом була розподілена на окремі земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, серед яких, зокрема, і земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2, зміна її цільового призначення відбулася у передбачений чинним законодавством України спосіб.
Відтак, покликання скаржника на порушення п. 15 «Перехідних положень» Земельного кодексу України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Також, судова колегія не приймає до уваги твердження прокурора щодо того, що спірна земельна ділянка перебуває в зоні садибної та котежної забудови (Ж- 1п), у зв'язку з чим оспорювань рішення суперечить вимогам Генерального плану міста Ірпінь, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
За частиною 2 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до ч. 1. ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
Відповідно до п. 4.1 ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території», детальний план розробляється з метою: уточнення планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини території населеного пункту або території за його межами; формування принципів планувальної організації забудови; виявлення та уточнення територіальних ресурсів для всіх видів функціонального використання території; визначення параметрів забудови окремих земельних ділянок; уточнення містобудівних умов та обмежень згідно з планом зонування у разі його наявності; забезпечення комплексності забудови території.
На основі аналізу існуючої забудови міста, перспективи функціонально- планувального розвитку, який передбачений генеральним планом, виділено функціональні типи території, що поділяються на планувальні елементи - територіальні зони.
Відповідно до «Плану зонування території (зонінг) м. Ірпінь Київської області» зазначена територія відноситься до територіальної зони перспективної забудови Ж-1п.
До зони відноситься квартали сформованої та перспективної забудови. Зона формується на територіях, на яких за містобудівною документацією передбачено забудову (на сьогодні ділянки мають інший вид використання) або передбачені резервні території під забудову.
Використання території зони, розміщення підприємств і установ здійснюється відповідно до вимог ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».
Частиною 5 ст. 20 Земельного Кодексу України визначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Отже, земельна ділянка може використовуватися у будь-який спосіб, який відповідає категорії земельної ділянки. Віднесення земель України до конкретної категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень.
Ураховуючи, що зазначена територія відноситься до територіальної житлової зони перспективної забудови, земельна ділянка може використовуватися власником або користувачем для забудови у будь-який спосіб, що відповідає категорії земельної ділянки.
Також, не заслуговують на увагу доводи прокурора щодо того, що спірна земельна ділянка відноситься до заплавних меліорованих земель загальнодержавної осушувально-зволожувальної системи річки Ірпінь. Позаяк, вказаний факт не спростовує правомірності прийняття відповідачами оскаржуваних рішень.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Кузьмишина
суддя О.Є. Пилипенко
суддяС.Б. Шелест
(Повний текст постанови складений 30 листопада 2018 року).