і м е н е м У к р а їн и
27 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 808/56/17
Суддя І інстанції -Садовий І.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.06.2016 №665-1301, №664-1301, №666-1301 про нарахування сум земельного податку з фізичних осіб.
В обґрунтування позову посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення рішення є безпідставними, оскільки він не є ані власником, ані користувачем земельних ділянок як це передбачено діючим законодавством, а тому нарахування земельного податку контролюючим органом є безпідставним.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року позов задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що позивач як власник нежитлових приміщень у багатоквартирному жилому будинку відповідно до п. 287.8 ст. 287 ПК України є платником земельного податку і відсутність факту реєстрації права власності чи користування земельними ділянками не звільняє останнього від такого обов'язку.
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач та його представник просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, представник контролюючого органу не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником нежилих приміщень: АДРЕСА_1 (загальною площею 134,90 кв.м.); АДРЕСА_2 (загальною площею 56,10 кв.м.), АДРЕСА_3 (загальною площею 166,20 кв.м.), що підтвреджується витягом іформаційною довідкою з Державного реєстру речових на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 76-81).
Враховуючи наявність у позивача наявних нежилих приміщень, податковим органом було визначено суми податкових зобов'язань з земельного податку за 2016 рік, у зв'язку з чим прийнято податкові повідомлення-рішення:
№665-1301 від 23.06.2016, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у сумі 2146,11 грн. (а.с.8);
№664-1301 від 23.06.2016, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у сумі 5109,05 грн.(а.с.9);
№666-1301 від 23.06.2016, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у сумі 6161,95 грн. (а.с.10).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що , платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична або юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права., оскільки ОСОБА_1 не є ані власником, ані користувачем земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_3; АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, а тому податкові повідомлення-рішення були прийняті необґрунтовано.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
За правилами пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Відповідно до статей 125, 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV.
Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.
Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок, що власник нежилого приміщення у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Фізична особа - власник нежилого приміщення у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру земельного податку.
Відповідно до ст.20 цього ж Закону за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Нарахування земельного податку відбувалося на підставі витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться у користуванні позивача, з урахуванням прибудинкової території (а.с.195-197) .
Оскільки ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень, за земельні ділянки під якими нараховано земельний податок, незважаючи на те, що він не зареєстрував право власності чи користування земельними ділянками під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Зазначені обставини справи свідчать про правомірність нарахування позивачу сум земельного податку, які зазначені у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 315, ст.ст. 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 28 листопада 2018 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Мельник