і м е н е м У к р а їн и
22 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 804/1938/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року
у справі №804/1938/18
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області Державної судової адміністрації України
про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування наказу № 11-ОС від 19.02.2018 р., поновлення на посаді, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
"16" березня 2018 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в якому просила
- визнати дії в.о. голови Самарського районного суду м. Дніпропетровська Зайченко С.В. щодо видання наказу № 11-ОС від 19.02.2018р. про відрахування зі штату суддю ОСОБА_1 з 19 лютого 2018 року у зв'язку з припиненням повноважень, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя Україні від 31 жовтня 2017 року № 3505/0/15-17 "Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська" та листа Вищої ради правосуддя України від 16 листопада 20 Г року №22933/0/9-17 "Про видання наказу головою суду стосовно судді ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 125 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" - протиправними;
- визнати незаконним та скасувати наказ №11- ОС від 19.02.2018 р., винесений в.о. голови Самарського районного суду М.Дніпропетровська Зайченко С.В. про відрахування зі штату суддю ОСОБА_1 з 19 лютого 2018 року у зв'язку з припиненням повноважень, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя України від 31 жовтня 2017 року № 3505/0/15-17 "Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська" та листа Вищої ради правосуддя України від 16 листопада 2017 року №22933/0/9-17 "Про видання наказу головою суду стосовно судді ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 125 Закону України "Про судоустрій і статус суддів";
- зарахувати ОСОБА_1 до штату Самарського районного суду М.Дніпропетровська з дати незаконного відрахування та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нездійснення нарахування у зв'язку з винесеним наказом про звільнення судді ОСОБА_1 суддівської винагороди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік", Законом України "Про державний бюджет України на 2018 рік" за період з січня 2017 року по 19 лютого 2018 року;
- зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу у розмірі 32 000,00 грн. за період з січня 2017 року по грудень 2017 року включно та суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу у розмірі 37 230,00 грн. з січня 2018 року по 19 лютого 2018 року включно.
Позовні вимоги обгрунтовані протиправністю та необгрунтованістю спірного наказу про звільнення. Позивач зазначає, що наказ про звільнення винесено без наявності законодавчо визначених підстав. Крім того, в момент звільнення позивач була вагітною, а отже звільнення є незаконним.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 р. у справі № 804/1938/18 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіальнеого управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області Державно судова адміністрація України про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування наказу № 11-ОС від 19.02.2018 р., поновлення на посаді, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Судом встановлено, що позивач працювала на посаді судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська. Наприкінці 2014 року закінчився п'ятирічний строк повноважень позивача. В жовтні 2017 року ВККС відмовило у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Самарського районного суду. У зв'язку з припиненням повноважень, спірним наказом позивача відраховано зі штату суду. Судом встановлено, що судовим рішенням, яке набрало законної сили відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо скасування висновку ВККС про відмову у внесенні подання до Президента України про призначення позивача на посаду судді безстроково. На підставі дослідження встановлених по справі обставин, суд дійшов висновку, що з огляду на чинність рішення Вищої ради правосуддя щодо відмови у внесенні подання до президента, наказ в.о. голови самарського районного суду є правомірним та обґрунтованим. Судом відхилено посилання позивача на порушення вимог трудового законодавства, оскільки на суддю, не розповсюджуються норми трудового законодавства. Щодо вимог про перерахунок та виплату суддівської винагороди, судом зазначено, що оскільки позивач не пройшла кваліфікаційне оцінювання, то відповідно виплата суддівсько винагороди розрахована виходячи з розміру мінімальної заробітної плати є правомірним.
Наведене обумовило прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 р. у справі № 804/1938/18, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що оскільки спеціальними нормами не врегульовані питання звільнення вагітних жинок, то в даному випадку повинні застосовуватись норми трудового законодавства. Скаржник вказує на те, що відмова у задоволенні вимоги про перерахунок суддівської винагороди порушує гарантії суддівської незалежності.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
До судового засідання не з'явились представники сторін. ОСОБА_1 до суду надіслано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області надіслано клопотання про розгляд прави без участі представника відповідача та третьої особи.
З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи,
Указом Президента України від 21.12.2009 року № 1085/2009 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська строком на п'ять років. Указом Президента України від 02.04.2011 року № 345/2011 ОСОБА_1 переведено на роботу на посаді судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська у межах п'ятирічного строку.
21.12.2014 року закінчився строк повноважень судді ОСОБА_1
31.10.2017 року Вища рада правосуддя за результатами розгляду ВККС матеріалів про обрання ОСОБА_1 на посаду судді Самарського районного суду м.Дніпропетровська безстроково та висновку члена Вищої ради правосуддя, дійшла висновку про існування обґрунтованих обставин, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади, у зв'язку із призначенням ОСОБА_1 на посаду судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська, та відмовила у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська, про що оформлено відповідне рішення № 3505/0/15-17 від 31.10.2017 року.
Листом від 16.11.2017 р. № 22933/0/9-17 з вимогою про направлення відповідного наказу стосовно судді ОСОБА_1, прийнятого відповідно до вимог ст.125 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", вказане рішення Вищої ради правосуддя направлено до Самарського районного суду міста Дніпропетровська.
Самарським районним судом міста Дніпропетровська 22.11.2017 р. отримано копію рішення Вищої ради правосуддя від 31.10.2017 р. № 3505/0/15-17 про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська, разом з листом від 16.11.2017 р. №22933/0/9-17.
12 січня 2018 року на адресу Самарського районного суду міста Дніпропетровська надійшов лист Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області № 72/18 від 12.01.2018 р. (за вх.№ 870/18), в якому зазначено, що виходячи з норм Закону України "Про вищу раду правосуддя", рішення Вищої ради правосуддя набуває чинності після його ухвалення. Отже, на думку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 звільнена з посади судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська 31.10.2017 року.
23.01.2018 року на адресу Самарського районного суду міста Дніпропетровська надійшов лист Вищої ради правосуддя від 17.01.2018 р. №1321/0/9-18 з посиланням на виконання вимог ст.125 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Наказом в.о. голови Самарського районного суду м. Дніпропетровська Зайченко С.В. від 19.02.2018 р. № 11-ос суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату Самарського районного суду м. Дніпропетровська з 19.02.2018 р., у зв'язку із припиненням повноважень, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя України від 31.10.2017 р. №3505/0/15-17 "Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська" та листа Вищої ради правосуддя України від 16.11.2017 р. № 22933/0/9-17 "Про видання наказу головою суду стосовно судді ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.125 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Вважаючи спірний наказ таким, що суперечить вимогам чинного трудового законодавства, позивач звернулась до суду.
Відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи наказ про відрахування позивача із штату суду, діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, на виконання рішення Вищої ради правосуддя України.
Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне.
Правовий статус судді та гарантії здійснення професійної діяльності регулюється винятково Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", незалежність судді забезпечується, зокрема, особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень.
Відповідно до підпункту 2 пункту 16-1 розділу XV "Перехідних положень" Конституції України повноваження суддів, призначених на посаду строком на п'ять років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді в порядку, визначеному законом.
Статтею 128 Конституції України передбачено, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом.
Згідно з пунктом 1 частини 19 статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Вища рада правосуддя може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав, зокрема, наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням.
Відповідно до статті 125 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв'язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ.
З наведеного вбачається, що відповідач, отримавши рішення Вищої ради правосуддя України від 31.10.2017 р. №3505/0/15-17, прийнявши спірний наказ діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.
Доводи щодо оскарження даного рішення, колегією суддів не приймаються, оскільки Рішенням Верховного Суду від 29.01.2018 року у справі № 800/521/17 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним і скасування рішення Вищої ради правосуддя від 31 жовтня 2017 року №3505/0/15-17 "Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська" відмовлено. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі №800/521/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що в.о. голови Самарського районного суду м. Дніпропетровська Зайченко С.В. правомірно видав наказ від 19.02.2018 р. № 11-ос про відрахування зі штату Самарського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1, як то передбачено ст.125 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", тому дії в.о. голови Самарського районного суду м.Дніпропетровська Зайченко С.В. з видання такого наказу є правомірними, а спірний наказ є таким, що скасуванню не підлягає.
Посилання скаржника на необхідність застосування норм загального трудового законодавства в частині заборони звільнення вагітних жінок, колегія суддів відхиляє, оскільки за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі. Разом з тим, з огляду на особливий статус судді, правове регулювання організації праці суддів визначається приписами Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а не положеннями КЗпП України.
Щодо позовних вимог стосовно перерахунку та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди з розрахунку посадового окладу у розмірі 32000,00 грн. за період з січня 2017 року по грудень 2017 року включно та суддівської винагороди з розрахунку посадового окладу у розмірі 37230,00 грн. з січня 2018 року по 19 лютого 2018 року включно, колегія суддів зазначає наступне.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Згідно зі статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VII від 02.06.2016 суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 22 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VII від 02.06.2016 встановлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з пунктом 23 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010.
Частиною 3 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено, що у 2017 році мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня становить 3200 гривень.
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016 мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
Таким чином, розмір посадового окладу судді місцевого суду до проходження кваліфікаційного оцінювання становить 16000 гривень. Судом встановлено, позивачем не заперечується, що кваліфікаційне оцінювання остатній не проходив.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області при нарахуванні позивачу посадового окладу у розмірі 16000,00 грн. діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено лише розмір мінімальної заробітної плати, що має враховуватися при нарахуванні суддівської винагороди.
Вказаний закон не вносить зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів в частині розміру суддівської винагороди, її розмір становить 10 мінімальних заробітних плат, що спростовує доводи заявника апеляційної скарги, що розмір суддівської винагороди змінено іншим законом, який не регулює питання статусу суддів.
Відповідна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20 квітня 2018 року в адміністративній справі № П/811/638/17, яка є обов'язковою до застосування.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в повному обсягу встановлено обставини по справі та надано вірну оцінку встановленим по справі обставинам, вірно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин. Доводи апеляційної скарги, що повністю повторюють заперечення на вимоги адміністративного позову, повністю розглянуті та спростовані судом першої інстанції, свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи не знайшли. В межах доводів апеляційної скарги підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 р. у справі № 804/1938/18 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 р. у справі № 804/1938/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко