і м е н е м У к р а їн и
27 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 808/1050/18
Суддя І інстанції - Стрельнікова Н.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційні скарги Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області та Служби у справах дітей Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність відповідача яка полягає у неналежному розгляді звернення позивача від 13.12.2017 та письмового звернення від 22.02.2018;
-зобов'язати відповідача розглянути звернення позивача від 13.12.2017 та письмове звернення від 22.02.2018 та вжити заходів в межах повноважень Служби у справах дітей.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що має дитину ОСОБА_2, мати якої - ОСОБА_3 постійно створює перешкоди у спілкуванні з дитиною. У зв'язку з чим позивач вимушений звертатися до відповідних органів з метою захисту своїх прав. Так, Рішенням Комісії з питань захисту прав дитини від 31.10.2016 №3 рекомендовано ОСОБА_3 сприяти у спілкуванні дитини з батьком за допомогою технічних засобів відео зв'язку та встановлений певний графік для спілкування. Крім того, рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 09.11.2017 по цивільній справі №314/810/17 (провадження №2/314/580/2017) визначено графік для спілкуванні позивача з дитиною. Однак, всі спроби позивача поспілкуватися з дитиною залишаються безрезультатними. Позивач звернувся до Служби у справах дітей Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області із письмовими заявами від 13.12.2017 та від 22.02.2018 про здійснення детальної перевірки по протиправній поведінці ОСОБА_3. Однак, на вказані заяви позивач отримав відповіді без вчинення якихось реальних дій по викладеним в заявах обставинах. Вважає таку бездіяльність протиправною, просить позов задовольнити.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Служби у справах дітей Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області яка полягає у неналежному розгляді звернення ОСОБА_1 від 13.12.2017 та письмового звернення від 22.02.2018.
Зобов'язано Службу у справах дітей Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області розглянути звернення ОСОБА_1 від 13.12.2017 та письмове звернення від 22.02.2018. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду Служби у справах дітей Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області подали на неї апеляційні скарги в якій просять скасувати вищевказане постанову та закрити провадження у справі. Вказують на те, що відповідач взагалі не допускав бездіяльності стосовно розгляду звернень позивача, крім того вказаний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки він витікає із сімейних правовідносин щодо участі батьків у вихованні дитини.
В письмовому відзиві на апеляційні скарги представник позивача просив залишити їх без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції, інші сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Розглядаючи дану справу та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.
Проте з таким висновком вірно не погодилась колегія суддів апеляційного суду.
Так, судом першої інстанції встановлено, що спірні правовідносини у справі виникли між громадянином з однієї сторони та суб'єктом владних повноважень - з іншої. Але при цьому судом не були враховані положення ст. 4 КАС України, де в пункті 1 дається визначення адміністративної справи та публічно правового спору, та частини 1 ст. 19 ЦПК України, у відповідності з якою розгляд справ, що виникають із сімейних відносин, здійснюється в порядку цивільного судочинства.
Пунктом 1 ч.1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Натомість, однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства..
Таким чином, аналіз змісту статті 19 ЦПК України та статті 19 КАС України дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосувати виключно формальний критерій - встановлення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
У своїх зверненнях від 13.12.2017 року та від 22.02.2018 року позивач ОСОБА_1 просить вчинити дії (застосувати методи впливу) на виконання рішення комісії з питань захисту прав дитини, Вільнянської РДА Запорізької області № 3 від 31.10.2016 року «Про участь ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_2».
В той же час за змістом статей 158, 159 Сімейного кодексу України висновок органу опіки та піклування щодо участі батьків у вихованні дитини не є рішенням суб'єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності, а є одним із доказів у цивільній справі оцінка якому повинна бути надана під час розгляду у цивільної справи.
Оскільки предметом спору в даному випадку є дії відповідача з приводу участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_2 , оцінка яким надається під час розгляду цивільної справи, спір, який виник між сторонами, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Зазначений спір не є адміністративним, оскільки заявлені у справі вимоги випливають із сімейних відносин.
Визначена ст. 19 КАС України компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статями 238, 240 цього Кодексу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням вимог процесуального права, а тому підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст. 238, ч.1 ст. 319, ст.ст. 321,322 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області та Служби у справах дітей Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року - скасувати, провадження в адміністративній справі - закрити.
Роз'яснити позивачу його право на звернення із вказаним позовом до загального місцевого суду в порядку цивільного судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 28 листопада 2018 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.В. Мельник
суддя С.В. Сафронова