і м е н е м У к р а їн и
29 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 326/833/18(2-а/326/13/2018)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Чабаненко С.В. ,
суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,
за участю секретаря судового засідання Сколишева О.В.
Перекладача - Шерстюк Л.В.
Представник відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 18 червня 2018 року у справі №326/833/18(2-а/326/13/2018) за позовом Приморського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області до ОСОБА_3 про примусове видворення іноземця та затримання з метою забезпечення видворення за межі України,-
Приморським РС УДМС України в Запорізькій області до суду подано адміністративний позов про примусове видворення за межі України громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Республіки Вірменія, паспорт НОМЕР_1, виданий 11.12.2007 відділенням 012, терміном дії до 11.12.2017, у зв'язку з невиконання відповідачем в добровільному порядку рішення про примусове повернення з України від 12.03.2015. Шляхом уточнення позовних вимог позивач також просив затримати відповідача з метою забезпечення видворення за межі України з подальшим поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 18.06.2018 адміністративний позов Приморського РС УДМС України в Запорізькій області задоволений. Примусово видворений з території України громадянин Вірменії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Республіки Вірменія, паспорт НОМЕР_1, виданий 11.12.2007 відділенням 012, терміном дії до 11.12.2017. Затриманий громадянин Вірменії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою забезпечення видворення за межі території України з подальшим поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, не більше як на шість місяців.
В апеляційній скарзі на рішення суду відповідачем зазначено про порушення судом вимог матеріального та процесуального законодавства. Зокрема, судом не взято до уваги, що позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом з пропуском строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України. Крім того, відповідача не було забезпечено правовою допомогою, а також допомогою перекладача, оскільки українською мовою він достатньо не володіє. Також судом не було враховано, що відповідач має двох неповнолітніх дітей, які народилися в Україні, є громадянами України. Судом не було залучено до участі у справі третьою особою орган опіки та піклування, та ухвалюючи рішення суд не врахував інтереси неповнолітніх дітей, в тому числі щодо їх матеріального забезпечення у разі примусового видворення відповідача з території України. Таким чином, суд порушив вимоги Конвенції про права дитини, зокрема вимоги щодо заборони розлучення дітей з батьками без їх згоди, крім випадків розлучення в інтересах дитини. З урахуванням наведеного, відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні представники позивача заперечили щодо доводів апеляційної скарги, та просили залишити без змін рішення суду першої інстанції з огляду на те, що рішення Приморського РС УДМС України в Запорізькій області від 12.03.2015 про примусове повернення за межі України, з яким відповідач був ознайомлений в день його прийняття, не оскаржив та в термін до 12.04.2015 зобов'язався покинути територію України, проте рішення добровільно не виконав. На території України відповідач проживає з 06.09.2008. 31.03.2010 р. УГІРФО ГУМВС України в Харківській області щодо відповідача було прийняте рішення про примусове видворення з обмеженням терміну перебування на території України до 15.04.2010, проте рішення про видворення відповідачем виконане не було та останній разом зі своєю родиною переїхав до АДРЕСА_2. Отже відповідач набув статусу нелегальний мігрант, добровільно не покинув територію України, не вжив будь-яких заходів для отримання дозволу на імміграцію в Україну та протягом тривалого часу ухиляється від виконання рішення про примусове повернення без поважних причин. Також представниками позивача було зазначено, що повторно відповідач був виявлений працівниками Приморського РВ 17.03.2018 на території Приморського району в с. Лозанівка та до нього повторно були вжиті заходи адміністративного впливу. Отже, після повторного виявлення відповідача 17.03.2018 позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом у строк, встановлений п.1ч.2 ст.122 КАС України.
Відповідачем до суду подані клопотання щодо розгляду справи у його присутності, у зв'язку з чим колегія суддів ухвалила розглянути справу в режимі відеоконференії, за участю перекладача та захисника відповідача.
Перевіривши підстави апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, вирішуючи позовну заяву щодо примусового видворення за межі України громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, судом першої інстанції було встановлено, та підтверджено наявними у справі доказами, що останній прибув на територію України по паспортному документу серії НОМЕР_1, виданий 11.12.2007, дійсний до 11.12.2017 (а.с.8-9).
Рішенням № 1 від 12 березня 2015 року Приморського РС УДМС України в Запорізькій області вирішено примусово повернути за межі України громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язано його покинути територію України у термін до 12 квітня 2015 року. ОСОБА_3 був ознайомлений з даним рішенням 12.03.2015 та зобов'язався залишити територію України не пізніше 12.04.2015 (а.с.6). У паспорті на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 було зроблено відповідні записи про примусове повернення та про видворення від 31.03.2010 (а.с.10).
03.03.2015 відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Приморським РС УДМС України в Запорізькій області було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 КУпАП, яке полягає у тому, що він з 2012 року проживає без реєстрації в порушення встановлених термінів перебування іноземців (а.с. 13), та постановою від 03.03.2015 на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. (а.с.14).
Згідно з рапортом пом. чергового Приморського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області Михайлова Є.І., 22.02.2018 о 17.24 надійшло повідомлення засобами телефонного зв'язку до РУ про те, що 22.02.2018 о 17.00 годині за адресою: АДРЕСА_1 був виявлений ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який незаконно перебуває на території України (а.с. 17).
17.03.2018 відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Приморським РС УДМС України в Запорізькій області було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, яке полягає в тому, що він проживає без документів на право проживання в Україні та ухиляється від виїзду з території України, не виконуючи рішення про примусове повернення з України (а.с.21), та в цей же день винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. (а.с.22).
Враховуючи, що у відповідача відсутні законі підстави для перебування на території України, оскільки термін перебування його на території України закінчився, у добровільному порядку відповідач не виконав рішення про його примусове повернення та не покинув територію України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статей 9, 29 Загальної декларації прав людини (1948р.) та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966р.) ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
Статтею 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950р., ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997р., задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України врегульовано Законом України № 3773-VI від 22.09.2011 «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Статтею 26 даного Закону передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. (ч.ч.1 - 2 ст. 26 Закону № 3773-VI)
Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. (ч.5 ст. 26 Закону № 3773-VI)
Примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту". (ч.8 ст. 26 Закону № 3773-VI)
У відповідності до ч.1 ст. 30 Закону № 3773-VI, Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Позов про примусове видворення не подається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України.
Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в'їзд в Україну строком на п'ять років. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення та додається до строку заборони в'їзду в Україну, який особа мала до цього.
Згідно ч.3 ст. 30 Закону № 3773-VI, Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
У відповідності до ч.8 наведеної норми Закону № 3773-VI, положення цієї статті не застосовуються до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Відповідно до ст. 31 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні або видані чи передані до країн:
де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;
де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;
де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;
де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Виходячи зі змісту наведених норм Закону № 3773-VI, вбачається, що підставою для прийняття рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства можуть слугувати лише такі обставини: - прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; - ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
В даному випадку відповідачем з квітня 2015 року не виконане рішення № 1 від 12 березня 2015 року Приморського РС УДМС України в Запорізькій області про примусове повернення за межі України.
Дане рішення відповідачеві вручено в день його прийняття, що підтверджено підписом відповідача; роз'яснено право на його оскарження, а також право на отримання правової допомоги. В свою чергу, відповідач не оскаржив рішення про примусове повернення за межі України та не виконав його у добровільному порядку у строк, визначений цим рішенням - до 12.04.2015.
Таким чином, з квітня 2015 року відповідач ухиляється від виконання рішення про примусове повернення за межі України. З даного періоду часу місце перебування відповідача не було відоме, у зв'язку з чим Приморським РС УДМС України в Запорізькій області вживались заходи щодо його виявлення та видворення в примусовому порядку, що підтверджено відповідними рапортами та зверненнями до органів Державної прикордонної служби України, ГУ (У) ДМС України в областях, містах Києві та Севастополі, пояснень цивільної дружини відповідача - ОСОБА_7, та лише 22.02.2018 відповідача було виявлено в ході проведення профілактичних заходів, направлених на виявлення порушень іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування на території держави по вул. Дружби у м. Приморську працівниками Приморського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області.
17.03.2018 у відношенні ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, та відповідно до наведеної норми винесено постанову від 17.03.2018 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
08.06.2018 позивач звернувся до суду з позовом про примусове видворення громадянина Вірменії ОСОБА_3
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України, а також з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені ст. ст. 288-289 КАС України та наведеними нормами строк звернення до суду з відповідними адміністративними позовами не визначений.
Загальною нормою, а саме ч. 2 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Порядок дій посадових осіб Державної міграційної служби України, її територіальних органів і територіальних підрозділів, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, їх ідентифікації і вжиття заходів з безпосереднього примусового повернення, поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, а також під час прийняття рішень про продовження строку затримання визначено Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.05.2012 за № 806/21119).
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 1 розділу ІІІ даної Інструкції, у разі виявлення підстав, передбачених ч. 1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», органи ДМС, органи охорони державного кордону та органи СБУ залежно від обставин виявлення/затримання іноземця невідкладно готують позовну заяву до адміністративного суду.
Отже, враховуючи те, що ОСОБА_3 ухилявся від виконання рішення органу ДМС про примусове повернення, у зв'язку з чим позивачем з травня 2015 року вживались заходи з метою його виявлення та затримання, колегія суддів дійшла висновку щодо необґрунтованості тверджень відповідача про порушення позивачем строків звернення до суду.
З приводу доводів відповідача, наведених в апеляційній скарзі, щодо неможливості його видворення у зв'язку з тим, що на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, які народились в Україні та є громадянами України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до доданих до апеляційної скарги доказів (копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_2, серії НОМЕР_3) відповідач є батьком двох неповнолітніх дітей 2001 та 2002 року народження, які народилися в Україні та з 2017 року є громадянами України.
Дана обставина під час прийняття органом ДМС рішення про примусове повернення була врахована та заборона подальшого в'їзду на територію України даним рішенням встановлена не була. Тобто відповідач був зобов'язаний покинути територію України у строк до 12.04.2015 без заборони подальшого в'їзду на територію України.
Стаття 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» містить поняття - возз'єднання сім'ї. Так, возз'єднання сім'ї - в'їзд та тимчасове або постійне проживання в Україні членів сім'ї іноземця або особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та можуть підтвердити відповідними документами наявність достатнього фінансового забезпечення для утримання членів сім'ї в Україні, з метою спільного проживання сім'ї незалежно від того, коли виникли сімейні відносини - до чи після прибуття іноземця або особи без громадянства до України.
Відповідно до ч. 14 ст.4 цього Закону, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію. Згідно ч. 15. наведеної норми, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, зазначеними у частинах другій - тринадцятій цієї статті, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України, на період, зазначений в частинах другій - тринадцятій цієї статті.
З урахуванням положень ст. 5 зазначеного Закону, посвідка на постійне проживання та посвідка на тимчасове проживання видається, зокрема, на підставі відповідної заяви іноземця або особи без громадянства, паспортного документу іноземця або особи без громадянства з відповідною довгостроковою візою та копією сторінки паспортного документа з такою візою, крім випадків, якщо особа не зобов'язана отримувати таку візу відповідно до цього Закону, інших законів України або міжнародних договорів України.
Отже, наведені норми Закону передбачають право для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України з метою воз'єднання сім'ї за наявності посвідки на тимчасове проживання.
Як зазначалось, за період перебування в Україні відповідачем не було отримано посвідки на тимчасове проживання, в тому числі з підстав, наведених у ст. 4 зазначеного Закону, з відповідними заявами до органів ДМС відповідач не звертався.
Крім того, термін дії паспортного документа відповідача сплинув 11.12.2017, що унеможливлює оформлення документів для легального проживання на території України.
Таким чином, відповідач, у зв'язку з порушенням терміну перебування на території України набув статусу нелегального мігранта. Наявність у нього неповнолітніх дітей не є підставою, яка забороняє примусове видворення, як це визначено у ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також не звільняє іноземця або особу без громадянства від обов'язку отримання документів, які надають право на проживання в Україні, а також дотримання законодавства, яким врегульовано порядок перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач підлягає примусовому видворенню за межі України у зв'язку з порушенням правил перебування на території України, а також невиконанням рішення у добровільному порядку про примусове повернення з України.
Також колегією суддів перевірено дотримання судом приписів законодавства, яким врегульовано затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства, в тому числі, затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
З огляду на встановлені судом обставини, які беззаперечно підтверджують ухилення відповідача від примусового повернення, що дає підстави вважати, що особа також ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, а також закінчення терміну дії паспортного документа, що також потребує оформлення документа, що дає право на виїзд з України, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість судового рішення у відповідній частині.
Доводи відповідача щодо порушення норм процесуального законодавства, зокрема незабезпечення перекладача, незалучення третьої особи, колегія суддів розцінює критично, оскільки згідно технічного запису судового засідання в суді першої інстанції відповідачем відповідних клопотань не заявлялось. Крім того, відповідач надавав пояснення російською мовою, якою він вільно володіє, та не заперечував щодо розгляду справи без залучення перекладача з російської мови на українську. Отже, відповідно до змісту ч. 2 ст. 317 КАС України, наведені підстави не є такими, що свідчать про неправильне вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 288, 289, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення
Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 18 червня 2018 року у справі №326/833/18(2-а/326/13/2018) - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 - 329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак
суддя І.В. Юрко