Справа № 487/4571/18
Провадження № 2/487/2043/18
(ЗАОЧНЕ)
28.11.2018 року м.Миколаїв
Заводський районний суд м.Миколаєва у складі Головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Батишевої Г.Ю.., представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному порядку в приміщенні суду м.Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 опіки та піклування Миколаївської міської ради в інтересах малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
ОСОБА_2 опіки та піклування виконкому Миколаївської міської Ради, діючи в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, звернулися до суду зпозовом до ОСОБА_6, про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/2 частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 16.07.2018 року та до повноліття дітей, шляхом перерахування на їх особисті рахунки.
У заяві вказали, що відповідач є одинокою матір'ю малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. При цьому тривалий час нехтує виконанням своїх обов'язків по вихованню та утриманню дітей.
Діти проживають у антисанітарних умовах, внаслідок неналежного догляду часто хворіють як на загальні захворювання так і на педикульоз.
Старша донька ОСОБА_3, яка є ученицею ЗОШ №25, на уроки приходить не підготовленою, без необхідного шкільного приладдя. За станом свого розвитку дитині було рекомендовано відвідування корекційних занять у психолога та вчителя логопеда, однак матір до порад вчителів не прислуховується, внаслідок чого дитина соціально неадаптована. З січня 2018 року взагалі перестала відвідувати школу, та як наслідок, повністю не засвоїла шкільну програму 1 та 2 класів.
Сім'ю було взято під соціальний супровід Миколаївським міським центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. При цьому, у відповідачки спостерігався нестабільний рівень мотивації до вирішення існуючих проблем, рекомендації фахівців ОСОБА_6 виконувала частково, на консультації з психологом жодного разу не з'явилася.
Враховуючи, що подальше перебування дітей разом з матір'ю може загрожувати здоров'ю, та негативно вплинути на їх розвиток, з урахуванням ст.ст.150,170 СімейногоКодексу України, просили відібрати малолітніх дітей від матері без позбавлення батьківських прав..
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала у повному обсязі, підтвердила викладені у заяві фактичні обставини
Відповідач до судового засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
З відома представника позивача суд постановив рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, дослідивши надані письмові докази, судом встановлено наступні фактичні обставини та витікаючі з них спірні правовідносини.
Матір'ю малолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, є ОСОБА_6, що підтверджується копіями свідоцтв про народження НОМЕР_2 від 18.02.2010 року, НОМЕР_3 від 04.10.2013 року та НОМЕР_4 від 20.12.2016 року, відповідно..
Відповідно до витягів з Державного реєстру актів цивільного стану №00019143513 від 01.12.2017 року, №00019143618 від 01.12.2017 року та №00202257328 від 31.05.2018 року відомості про батьків дітей внесено відповідно до ст..135 СК України.
Судом встановлено, що малолітні дітипроживають разом з відповідачкою за адресою АДРЕСА_1, у неналежних умовах. Згідно актів обстеження умов проживання від 03.04.2018 року та 18.05.2018 року санітарно-гігієнічні умови проживання дітей потребують покращення, оскільки у квартирі є таргани, житло потребує ремонту та прибирання, 18.05.2018 року діти були з явними ознаками захворювання, у дітей обмежений запас їжі.
Згідно до акту, складеного 17.09.2018 року адміністрацією ЗОШ №25 м.Миколаєва ОСОБА_3 у вересні 2018 року до навчання не приступила. Комісією від адміністрації школи, 11.09.2018 року було здійснено вихід за адресою проживання дитини, однак ОСОБА_6 була відсутня, з'ясувати причину відсутності дитини у школі не виявилося можливим.
ОСОБА_3 перестала відвідувати школу у січні 2018 року, за інформацією ЗОШ №25, з метою повернення дитини до навчання вчителі школи, практичний психолог, соціальний педагог неодноразово відвідували сім'ю, проводили роз'яснювальну роботу з матір'ю дитини, яка злісно ухиляється від виконання батьківських обов'язків.
Відповідно до психолого-педагогічної характеристики наданої МЗШ №25, ОСОБА_3, за час навчання зарекомендувала себе як нестаранна учениця, не знає букв, не вміє читати, відсутні навички списування з друкованого тексту. У дитини відсутня мотивація до навчання, дівчинка повільно включається в роботу, довго не вміє зосереджено працювати, До школи часто приходила непідготовлена та без необхідного шкільного приладдя..
Як зазначила у судовому засіданні, допитана у якості свідка практичний психолог ОСОБА_7, вищезазначене є наслідком неналежного відношення ОСОБА_6 до виконання своїх батьківських обов'язків, яка не приділяє уваги навчанню та виховання доньки, не виконує рекомендації вчителів, та зазначеними діями, порушуючи конституційне право дитини на освіту.
Згідно до інформації наданої «Центром первинної медико-санітарної допомоги №3» від 30.10.2017 року №1203/01-12 , від 06.02.2018 року №172/01-12, від 04.06.2018 року №705/01-12, малолітні діти часто хворіють, сім'я соціально дезадаптована, адміністрацією медичного закладу ініціювалося питання про прийняття мір щодо визначення місця проживання дітей.
Допитана у судовому засіданні у якості свідка дільничий педіатр ОСОБА_8, зазначала, що ОСОБА_6 не у повній мірі свідомо та відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків, зокрема по забезпеченню їх здорового розвитку та лікування.
За повідомленням ММЦ Соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді №281 від 16.02.2018 року Сім'я ОСОБА_6 перебувала під соціальним супроводом з 16.08.20916 року до 19.09.2017 року. Фахівцями центру з відповідачкою неодноразово проводилися соціально-педагогічні консультації щодо необхідності створення належних умов проживання для виховання та гармонійного розвитку дітей. Проведена психолого-педагогічна робота щодо підвищення рівня батьківського потенціалу, покращення санітарно-гігієнічних умов проживання, своєчасного відвідування лікаря-педіатра, приділення більшої уваги дозвіллю дітей, підтримки позитивного психоемоційного мікроклімату в сім'ї. При цьому, у відповідачки спостерігався нестабільний рівень мотивації до вирішення існуючих проблем, рекомендації фахівців ОСОБА_6 виконувала частково, на консультації з психологом жодного разу не з'явилася.
Відповідно до ст..3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою ВРУ № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, визначено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особистості необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розумінні. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним зокрема, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2009 року в справі «Савіни проти України», визначено, що під час розгляду справи суд повинен з'ясовувати, чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів; чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини; чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження та чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки; чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я; чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки); чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Встановлені фактичні обставини справи, на думку суду, свідчать про свідоме нехтування ОСОБА_6 виконанням своїх обов'язків, зазначених положеннями ст..150 СК України по забезпеченню необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, здобуття ними освіти, що негативно впливає на фізичний та психологічний розвиток малолітніх, як складову виховання; відповідач не приділяє дітям уваги в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення.
Згідно ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
Згідно з п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» в якому наголошено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя,зокрема:не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Враховуючи всі зібрані у справі докази, досліджені в судовому засіданні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов про відібрання дітей від матері без позбавлення батьківських прав підлягає задоволенню, оскільки зазначене рішення відповідає найкращим інтересам дітей.
Відповідно до ст..170 ч.4 СК України - при задоволені позову про відібрання дитини матері, суд вирішує питання про стягнення аліментів на дитину.
Згідно ст.ст.180-182 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. На виконання цього обов'язку за рішенням суду можуть стягуватися аліменти, розмір яких визначається з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, платника аліментів, наявності у останнього інших утриманців та інших обставин, що мають істотне значення. З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе стягнути з відповідачки аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей у розмірі ? частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину), починаючи з 16.07.2018 року та до повноліття найстаршої дитини, шляхом перерахування на їх особисті рахунки.
Відповідно до вимог ст.. 141 ЦПК України, з дотриманням положення ст.4 Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн..
Керуючись ст.ст. 10,18,23,76,279,258,259,263-265,280,352,354 ЦПК України,суд, -
Позов ОСОБА_2 опіки та піклування Миколаївської міської ради в інтересах - малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - задовольнити.
Відібрати дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 від матері ОСОБА_9 без позбавлення батьківських прав.
Стягнути з ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, щомісячно у розмірі ? частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину), починаючи з 16.07.2018 року та до повноліття найстаршої дитини, шляхом перерахування на їх особисті рахунки.
Стягнути з ОСОБА_6 судовий збір в дохід держави в розмірі 704,80 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо чи через Заводський районний суд м.Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач ОСОБА_2 опіки та піклування виконкому Миколаївської міської Ради, місце знаходження ву.Адміральська, 20 м.Миколаїв.
Відповідач ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1.
Повне рішення складено 30.11.2018 року.
СУДДЯ: І.О. ПРИТУЛЯК