ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 листопада 2018 року № 826/18401/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
простягнення податкового боргу в розмірі 227 152 грн. 54 коп.
представники сторін:позивача - Мельник А.А.; відповідача - ОСОБА_3,
24.11.2016 Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач), в якому просить стягнути із відповідача податковий борг із податку на доходи фізичних осіб в сумі 226 954 грн. 84 коп. та податковий борг із військового збору в сумі 197 грн. 70 коп.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивачем складено Акт № 4591/26-5217-01 від 11.09.2015, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0076131701 від 30.09.2015 на суму 163 271 грн. 80 коп. основного платежу та 40 987 грн. 95 коп. штрафних (фінансових) санкцій; податкове повідомлення-рішення було отримано відповідачем особисто 05.10.2015 і в судовому порядку не оскаржувалось; згодом на адресу відповідача було направлено податкову вимогу № 15012-23 від 16.11.2015 на суму 224 977 грн. 85 коп. та рішення про опис майна у податкову заставу № 198/26-52-23-31 від 16.11.2015; вказані документи були отримані відповідачем особисто 26.11.2015; станом на день звернення із позовом відповідач податкову вимогу не виконав, заборгованість не сплатив. Крім того, відповідачем було подано декларацію про майновий стан і доходи від 09.02.2016 № 1600012593, де зазначено суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті самостійно, в розмірі 1 976 грн. 99 коп. та військовий збір в розмірі 197 грн. 70 коп.
Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Федорчуку А.Б.
28.11.2016 ухвалою суду було відкрито скорочене провадження в адміністративній справі № 826/18401/16.
29.11.2016 до суду надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких відповідач зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 0069011701 від 11.09.2015, винесене за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки від 11.09.2015, оскаржене ним в судовому порядку; за позовом відповідача було відкрито провадження у адміністративній справі № 826/27059/15; постановою у справі № 826/27059/15 від 22.11.2016 податкове повідомлення-рішення № 0069011701 від 11.09.2015 скасовано; ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 рішення суду першої інстанції залишено без змін; при зверненні платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання рішенням законної сили.
Ухвалою від 24.05.2017 суд вийшов із скороченого провадження та призначив розгляд справи у судовому засіданні 29.08.2017.
В письмових поясненнях, що надійшли до суду 31.08.2017, представник відповідача зазначив, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.04.2017 у справі № К/800/6020/17 відмовлено у відкритті касаційного провадження з перегляду постанови Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/27059/15 від 22.11.2016 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/27059/15 від 14.02.2017; отже сума грошового зобов'язання є неузгодженою, а відтак у відповідача відсутній податковий борг.
На підставі розпорядження керівника апарату суду № 6703 від 10.10.2017 справу № 826/18401/16 передано на повторний автоматичний розподіл. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової прави від 11.10.2017 справу № 826/18401/16 передано на розгляд судді Пащенку К.С.
Ухвалою від 31.10.2017 суддя Пащенко К.С. прийняв справу до свого провадження та призначив до судового розгляду у судовому засіданні 19.12.2017.
В судовому засіданні 19.12.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги; представник відповідача в судове засідання не прибув. Суд ухвалив відкласти розгляд справи на 01.02.2018.
В судовому засіданні 01.02.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечував проти позову. Заслухавши представників сторін суд оголосив перерву в судовому засіданні до 27.02.2018.
27.02.2018 суд дослідив докази по справі. Крім того, представники сторін звернулися до суду із клопотанням про розгляд справи в письмовому провадженні.
Заслухавши в судовому засіданні представників сторін та зважаючи на заявлене клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві як платник податків та платник соціального внеску.
ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання відповідачем вимог чинного законодавства з питання повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.
Перевіркою встановлено порушення відповідачем:
- п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, а саме: завищення валових витрат та заниження чистого доходу у 2013 році на загальну суму 105 950 грн. 00 коп. та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 17 046 грн. 76 коп.; заниження доходу у 2014 році на суму 110 600 грн. 00 коп. та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 149 082 грн. 30 коп.;
- ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: не перерахування до бюджету соціального внеску у сумі 43 367 грн. 40 коп. у 2013 році, 86 219 грн. 76 коп. у 2014 році;
- п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України, а саме: не подання декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік.
За результатами перевірки складено Акт № 4591/26-5217-01 від 11.09.2015 та винесено податкове повідомлення-рішення № 0076131701 від 30.09.2015 на суму 163 271 грн. 80 коп. за основним платежем та 40 987 грн. 95 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вказане податкове повідомлення-рішення було надіслано рекомендованим листом на адресу відповідача: 02217, АДРЕСА_1, та отримано відповідачем особисто 05.10.2015, про що свідчить підпис відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 30).
16.11.2015 позивачем оформлено податкову вимогу форми «Ф» № 15012-23, відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 15.11.2015 становить 163 269 грн. 23 коп. за основним платежем, 40 987 грн. 95 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями та 20 720 грн. 67 коп. пені.
16.11.2015 позивачем оформлено рішення № 198/26-52-23-31 про опис майна у податкову заставу.
Податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу були надіслані рекомендованим листом на адресу відповідача: 02217, АДРЕСА_1, та отримані відповідачем особисто 26.11.2015, про що свідчить підпис відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 34).
24.11.2016 позивач звернувся із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно із п.п. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Строки сплати податкового зобов'язання встановлені ст. 57 ПК України, відповідно до п. 57.3 якої у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Як встановлено в абзаці четвертому п. 56.18 ст. 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З аналізу наведених положень слідує, що у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, визначених контролюючим органом грошових зобов'язань та не оскарження у зазначений строк відповідного рішення контролюючого органу, такі податкові зобов'язання вважаються узгодженими.
Як вже зазначалось, матеріали справи підтверджують, що податкове повідомлення- рішення було надіслано рекомендованим листом на адресу відповідача: 02217, АДРЕСА_1, та отримано відповідачем особисто 05.10.2015, про що свідчить підпис відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення.
Доказів оскарження вказаного податкового повідомлення рішення в судовому порядку відповідачем не надано.
У зв'язку із наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
В даному випадку, як встановлено вище судом, станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду та станом на момент розгляду даної справи, спірні грошові зобов'язання вважаються узгодженими.
У той же час, зазначені грошові зобов'язання не сплачені у встановлений строк, що підтверджується обліковими даними, та, відповідно, набули статусу податкового боргу, який не сплачений станом на час звернення до суду та розгляду справи.
Слід зазначити, що позивачем у відповідності з вимогами п. 95.2 ст. 95 ПК України виставлено відповідачу податкову вимогу. Доказів оскарження та скасування зазначеної податкової вимоги та визначеної у ній суми податкового боргу відповідачем не надано.
З наведеного у сукупності вбачається дотримання позивачем вимог п. 95.2 ст. 95 ПК України, а відтак і дотримання встановленої ПК України процедури, яка передує зверненню до суду із позовом про стягнення податкового боргу.
Враховуючи вищенаведене у сукупності та те, що зазначене рішення позивача не виконано відповідачем у добровільному порядку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення із відповідача 163 269 грн. 23 коп. за основним платежем, 40 987 грн. 95 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями та 20 720 грн. 67 коп. пені а є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог про стягнення 1 976 грн. 99 коп. податку на доходи фізичних осіб та 197 грн. 70 коп. військового збору, задекларованих відповідачем самостійно та відображених в податковій декларації про майновий стан і доходи від 09.02.2016 № 1600012593, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 179.1 ст. 179 ПК України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію).
Пунктом 54.1 ст.54 ПК України визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації, що подається контролюючому органу і така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з п.179.7 ст.179 ПК України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Як вже зазначалось вище, сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом, є податковим боргом (п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).
Згідно з п.п.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Станом на 2016 рік, умови, строки, порядок формування, надіслання (вручення) та форма податкових вимог були передбачені ПК України та Порядком направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №576 (надалі - Порядок).
Статтею 59 ПК України та Порядком визначено, що податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів ДФС та надсилаються (вручаються) платнику не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (тобто 1 серпня 2016 року - для податкових зобов'язань з ПДФО та військового збору, визначених у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2015 рік).
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Натомість позивачем не надано доказів надсилання (вручення) відповідачу податкової вимоги щодо сплати останнім податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1 976 грн. 99 коп. та податкового боргу з військового збору в розмірі 197 грн. 70 коп.
За таких обставин у задоволенні позовних вимог в цій частині має бути відмовлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В порушення наведеної норми відповідачем не надано належних доказів оскарження податкового повідомлення-рішення № 0076131701 від 30.09.2015 та/або податкової вимоги № 15012-23 від 16.11.2015. Надані відповідачем судові рішення у справі № 826/27059/15 не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки в них мова йде про скасування зовсім іншого податкового повідомлення-рішення.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для часткового задоволення останніх.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4, адреса: 02217, АДРЕСА_2) податковий борг в сумі 224 977 грн. (двісті двадцять чотири тисячі дев'ятсот сімдесят сім гривень) 85 коп.
3. У задоволенні решти позовних вимог Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко