ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 листопада 2018 року № 826/15757/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до проУправління поліції охорони в місті Києві Національної гвардії України, Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в місті Києві визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди й розрахунку,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Управління поліції охорони в місті Києві Національної гвардії України (далі по тексту - відповідач-1) та Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в місті Києві (далі по тексту - відповідач-2) про:
- визнання незаконним рішення УДСО при ГУМВС України в м. Києві щодо звільнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за порушення дисципліни;
- скасування наказу від 04.02.2014 №45 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби за порушення дисципліни за пунктом «є» статті 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ;
- зобов'язання Управління поліції охорони в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 кошти за час вимушеного прогулу у зв'язку із незаконним звільненням з 04.02.2014 по дату прийняття рішення у справі;
- поновлення ОСОБА_1 на посаді рівноцінній тій, з якої його було звільнено з УДСО при ГУМВС України в м. Києві;
- зобов'язання Управління поліції охорони в м. Києві надати направлення ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії;
- стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 3000 грн;
- стягнення на користь ОСОБА_1 кінцевого розрахунку при звільненні.
Ухвалою суду від 17 жовтня 2016 року (суддя Арсірій Р.О.) відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 23.10.2017р. справу №826/15757/16 прийнято до провадження судді Чудак О.М. на підставі розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2017р. №7551 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ».
Ухвалою суду від 23.04.2018р. (суддя Чудак О.М.) позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2018р. скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2018р., а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2018р. (суддя Чудак О.М.) задоволено заяву про відвід судді та відведено суддю Чудак О.М. від розгляду справи №826/15757/16.
Ухвалою суду від 25.10.2018р. на підставі розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2018р. №1775 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» справу №826/15757/16 прийнято до провадження судді Амельохіна В.В.
Ухвалами суду від 01.11.2018р. відмовлено представнику позивача в задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та ухвалою суду витребувано від відповідачів додаткові докази по справі.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийняття рішення про звільнення позивача з посади командира взводу №2 роти охорони об'єктів Шевченківського районного відділу УДСО при ГУМВС України в місті Києві, оскільки позивачу не було надано копії оскаржуваного рішення про його звільнення та не повідомлено про підстави такого звільнення.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав правомірності прийняття рішення про звільнення позивача з посади командира взводу №2 роти охорони об'єктів Шевченківського районного відділу УДСО при ГУМВС України в місті Києві на підставі п. «є» статті 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
Наказом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в місті Києві від 04.02.2014р. №46 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, командира взводу роти охорони об'єктів Шевченківського РВ» на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України за дисциплінарний проступок, що виразився у безвідповідальному ставленні до своїх службових обов'язків, особисту недисциплінованість, що призвела до перебування в стані алкогольного сп'яніння на службі з табельною вогнепальною зброєю.
Наказом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в місті Києві від 04.02.2014р. №45 о/с ОСОБА_1 звільнено з посади командира взводу №2 роти охорони об'єктів Шевченківського районного відділу УДСО при ГУМВС України в місті Києві на підставі п. «є» статті 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни).
Підставою прийняття вказаного наказу став наказ УДСО при ГУМВС України в м. Києві №46 від 04.02.2014р.
Не погоджуючись з наказом про звільнення, позивач звернувся з позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. № 565-XII (далі - Закон № 565-XII), Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114), Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 12.03.2013 № 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073 (далі - Інструкція № 230) та іншими нормативно-правовими актами.
Частинами 1, 2, 6 статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Приписами Закону №565-XII (станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що міліція в Україні - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень; участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань; виконання адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.
Статтями 10 та 11 Закону № 565-XII визначені основні обов'язки та права міліції.
У відповідності до ч. 1 ст. 16 Закону № 565-XII особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми, Кабінет Міністрів УРСР своєю постановою від 29 липня 1991 року затвердив Положення № 114.
За приписами ст. 25 Закону № 565-XII працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.
Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.
У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону № 565-XII контроль за діяльністю міліції здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністр внутрішніх справ України і в межах своєї компетенції ради.
Права, обов'язки і відповідальність осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і Положенням № 114 (п. 10 Положення № 114).
Абзацом четвертим п. 21 Положення № 114 визначено, що особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників. Направлення для проходження служби за межами республіки здійснюється за згодою працівника в порядку, встановленому законодавством.
За приписами ст. 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 7 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Приписами п. 8 ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладений такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ.
У відповідності до ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.
Відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
Так, наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 затверджено Інструкцію № 230.
Вказана Інструкція № 230 визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні (пп. 1.1 розділу I Інструкції № 230).
Підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс (пп. 2.1 розділу II Інструкції № 230).
Як вбачається з матеріалів справи, наказом УДСО при ГУМВС України в місті Києві Шевченківський районний відділ від 01.02.2014р. №67 «Про призначення службового розслідування» призначено проведення службового розслідування за фактом перебування ОСОБА_1 01.02.2014р. за адресою: АДРЕСА_2, під час несення служби з явними ознаками алкогольного сп'яніння.
Під час службового розслідування було встановлено, що згідно книги нарядів особового складу роти охорони об'єктів Шевченківського РВ з 09.00год. 31.01.2014р. до 09.00год. 01.02.2014р. ОСОБА_1 перебував з табельною вогнепальною зброєю на службі по охороні Національної радіокомпанії України (АДРЕСА_2), де він був старшим наряду. Разом з ним у складі наряду перебували старший прапорщик міліції ОСОБА_3, молодший інспектор спеціальної роти груп затримання та міліціонери роти охорони об'єктів прапорщик міліції ОСОБА_4 та старшина міліції ОСОБА_2
Близько 08 год. 50 хв. майору міліції ОСОБА_5 зателефонував старшина міліції ОСОБА_2 та повідомив, що старший наряду по охороні НРКУ старший лейтенант міліції ОСОБА_1, на його думку знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, оскільки він вів себе неадекватно, голосно розмовляв, при цьому говорив нецензурні слова і мав стійкий запах алкоголю з рота. Крім того охоронник НРКУ ОСОБА_6 також у своєму поясненні вказує на перебування останнього під час несення служби у стані алкогольного сп'яніння про, що свідчили нестійка хода, нерозбірлива мова, зухвала поведінка тощо.
Після цього ОСОБА_5 дав вказівку командиру взводу спеціальної роти груп затримання молодшому лейтенанту міліції ОСОБА_7, доставити до підрозділу ОСОБА_1, на службовому автомобілі. При слідуванні до підрозділу в автомобілі ОСОБА_1 продовжував себе зухвало вести, постійно погрожував та нецензурно лаявся.
Після здачі табельної вогнепальної зброї до чергової частини підрозділу о 11.00 годині йому було запропоновано надати пояснення та пройти перевірку стану сп'яніння алкотестером «CLATRONIC» AT 3260. За результатами перевірки кількісний показник алкоголю в організмі ОСОБА_1 становив 0,8 проміле. Після цього йому було запропоновано проїхати до Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» (пр-т Визволителів, 6) з метою встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння. Але він в категоричній формі відмовився будь-куди їхати та надавати пояснення, як письмові так і усні, при цьому постійно висловлювався в сторону керівництва відділу нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою.
Дана подія стала можливою в наслідок особистої недисциплінованості, безвідповідального ставлення до своїх службових обов'язків, з боку старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1
Крім того, 02.02.2014р. ОСОБА_1, згідно книги нарядів особового складу роти охорони об'єктів Шевченківського РВ, був запланований на пост по охороні НРКУ, проте без поважної причини на службу не вийшов.
За результатами службового розслідування складено Висновок службового розслідування за фактом перебування командира взводу роти охорони об'єктів старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння під час виконання службових обов'язків, який затверджений начальником Шевченківського РВ УДСО при ГУМВС України в м. Києві підполковником міліції А.М. Пастушенко 04.02.2014р.
Службове розслідування за фактом перебування в стані алкогольного сп'яніння під час виконання службових обов'язків командира взводу роти охорони об'єктів старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 припинено.
В матеріалах службового розслідування наявні рапорти та пояснення заступника начальника відділу з організації охорони Шевченківського РВ УДСО при ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 від 01.02.2014р., старшого інспектора ГКЗ Шевченківського РВ УДСО при ГУМВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції ОСОБА_9 від 01.02.2014р., старшого інспектора з ОАР Шевченківського РВ УДСО при ГУМВС України в м. Києві майора міліції ОСОБА_10 від 01.02.2014р., командира роти ОО Шевченківського РВ УДСО при ГУМВС України в м. Києві лейтенанта міліції ОСОБА_11 від 01.02.2014р., командира взводу СРГЗ Шевченківського РВ УДСО при ГУМВС України в м. Києві молодшого лейтенанта міліції ОСОБА_7 від 01.02.2014р., які підтвердили перебування позивача 01.02.2014р. в стані алкогольного сп'яніння та перевірку його алкотестером «CLATRONIC» AT 3260 на вміст алкоголю в крові, який складав - 0,8 проміле.
Також, 01.02.2014р. було складено Акт перебування на службі ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до зазначеного Акту, позивачу було запропоновано проїхати за адресою: пр-т Возз'єднання, 6, Міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» для проходження медичного огляду для встановлення факту вживання алкогольних напоїв, здачі аналізів для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння, проте від даної пропозиції позивач відмовився.
Від підпису зазначеного Акту позивач відмовився.
Крім того, 01.02.2014р. було складено Акт про відмову надати ОСОБА_1 пояснення в рамках службового розслідування.
Від підпису вказаного Акту позивач відмовився.
Також, як вбачається з матеріалів службового розслідування, ОСОБА_1 02.02.2014р. не вийшов на роботу, про що було складено Акт про невихід на роботу, Акт про відмову надати пояснення та здійснено запис в Книзі нарядів Особового складу роти охорони об'єктів Шевченківського РВ УДСО при ГУМВС України в м. Києві на лютий 2014 року №780.
Наказом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в місті Києві від 04.02.2014р. №46 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, командира взводу роти охорони об'єктів Шевченківського РВ» на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України за дисциплінарний проступок, що виразився у безвідповідальному ставленні до своїх службових обов'язків, особисту недисциплінованість, що призвела до перебування в стані алкогольного сп'яніння на службі з табельною вогнепальною зброєю.
Наказом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в місті Києві від 04.02.2014р. №45 о/с ОСОБА_1 звільнено з посади командира взводу №2 роти охорони об'єктів Шевченківського районного відділу УДСО при ГУМВС України в місті Києві на підставі п. «є» статті 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни).
Суд зазначає, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, які свідчать про його низькі морально-ділові якості, суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського (міліцейського). Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни. Провина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку в даному випадку проявляється у прямому умислі, тобто останній свідомо допускав настання несприятливих наслідків після вчинення ним даних дій. Дане порушення стало можливим внаслідок особистої недисциплінованості та повного ігнорування ним вимог чинного законодавства.
У постановах Верховного Суду України від 29.09.2015 (справа № 21-1288а15) та від 20.10.2015 (справа №21-2103а15) зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
На думку суду факт перебування на роботі у стані алкогольного сп'яніння є вчинком, який дискредитує систему органів внутрішніх справ та поліції в очах громадськості, відтак, є підставою для звільнення.
Таким чином, суд наголошує на тому, що дотримання вимог Дисциплінарного статуту повинно здійснюватися працівниками органів внутрішніх справ як в робочий, так і в позаробочий час.
Окремо суд наголошує на тому, що в даному випадку особою було вчинене діяння несумісне з посадою позивача та яке виходить за межі дисциплінарної відповідальності, оскільки останнім було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16.02.2018 у справі № 821/4900/14.
Відповідно до пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п. 7 ст. 40 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановлену його загальну тривалість вважається робочим.
Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів (ст. 27 ЦПК), яким суд має дати відповідну оцінку.
Наявна в матеріалах справи Виписка із медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого, яка видана позивачу від 19.10.2018р., відповідно до якої 01.02.2014р. алкоголю та наркотичних речовин у ОСОБА_1 не виявлено, не є належним доказом у справі, оскільки вказана Виписка видана позивачу лише 19 жовтня 2018 року, тобто через 4,5 років.
Суд критично ставиться до Виписки із медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого від 19.10.2018р., оскільки вона не була надана позивачем до матеріалів службового розслідування, а була надана її копія, яка належним чином не засвідчена лише до матеріалів даної справи.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 2 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012р. № 110, Форма № 027/о заповнюється лікарями закладів охорони здоров'я, які надають амбулаторно-поліклінічну допомогу, при направленні хворого на консультацію в інші заклади охорони здоров'я, на стаціонарне лікування та лікарями стаціонарів при виписці або у випадку смерті хворого.
Згідно з п. 11 вказаної Інструкції, Форма N 027/о видається на руки хворому або пересилається поштою протягом трьох днів чи передається безпосередньо у заклад охорони здоров'я, який направляв хворого.
Однак, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 01.02.2014р. було запропоновано проїхати за адресою: пр-т Возз'єднання, 6, Міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» для проходження медичного огляду для встановлення факту вживання алкогольних напоїв, здачі аналізів для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння, проте від даної пропозиції він відмовився.
Оскільки законодавчо проведення медичного огляду для встановлення факту вживання наркотичної речовини та стану сп'яніння військовослужбовців не врегульовано, даний огляд проводиться за аналогією закону на підставі Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.09.2009 №400/666 (станом на момент прийняття оскаржуваного рішення).
Відповідно до п. 3 зазначеної Інструкції, перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв, затверджується міністром охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальниками управлінь охорони здоров'я обласних державних адміністрацій, Головного управління охорони здоров'я Київської та Управління охорони здоров'я Севастопольської міських державних адміністрацій та доводиться до відома МВС. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам. Огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи. Лікар (фельдшер) повинен ознайомитися з документами особи, яку оглядає (паспорт, особисте посвідчення, посвідчення водія тощо) (за наявності). Відсутність документів не може бути причиною для відмови у проведенні огляду на стан сп'яніння. У цьому разі в акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 2) (далі - акт медичного огляду), зазначаються дані щодо зовнішнього вигляду особи, яку оглядають, а також те, що дані про цю особу записані з її слів. У разі надходження документів дані про оглянуту особу долучаються до акта. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. Використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, свідоцтвом про повірку. Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується, для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів. За збереження та транспортування ємності з біологічним середовищем до іншого закладу охорони здоров'я, цілісність пломбування відповідає заклад охорони здоров'я, у якому проводився відбір біологічного середовища. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 3.12 цього розділу. Якщо водій - учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений. За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 3), видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності уповноваженої особи Державтоінспекції МВС, яка її доставила, про що робиться запис у згаданому вище висновку. Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання "Норма". Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис уповноваженій особі Державтоінспекції МВС, яка доставила дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я. Кожний випадок огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 4). Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними. Організація забезпечення закладів охорони здоров'я бланками акта медичного огляду, висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння покладається на міністра охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальників управлінь охорони здоров'я обласних державних адміністрацій, Головного управління охорони здоров'я Київської та Управління охорони здоров'я Севастопольської міських державних адміністрацій. Відсутність бланків акта медичного огляду на стан сп'яніння та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння не може бути приводом для відмови в огляді на стан сп'яніння.
Також суд не приймає до уваги доводи представника позивача, що алкотестер «CLATRONIC» AT 3260 не був сертифікований, оскільки це не має відношення до предмета позову, так як іншими матеріалами службового розслідування доведено факт перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що під час прийняття оскаржуваного наказу про звільнення зі служби за порушення дисципліни, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а тому позовні вимоги стосовно визнання протиправним та скасування наказу від 04.02.2014р. №45 о/с «По особовому складу» задоволенню не підлягає.
Водночас, позовні вимоги про зобов'язання Управління поліції охорони в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 кошти за час вимушеного прогулу у зв'язку із незаконним звільненням з 04.02.2014 по дату прийняття рішення у справі; поновлення ОСОБА_1 на посаді рівноцінній тій, з якої його було звільнено з УДСО при ГУМВС України в м. Києві; зобов'язання Управління поліції охорони в м. Києві надати направлення ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії; стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 3000 грн.; стягнення на користь ОСОБА_1 кінцевого розрахунку при звільненні, також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 04.02.2014р. №45 о/с.
Отже, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 має бути відмовлено повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Амельохін