Справа № 473/3976/18
іменем України
"28" листопада 2018 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Заблоцької М.М., відповідачки ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»», про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2018 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому вказувало, що 13 серпня 2015 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень»» та відповідачкою було укладено кредитний договір №106827516.
Відповідно до договору кредитор надав останній кредитні кошти в загальному розмірі 29 294,93 грн. зі строком користування протягом 24 місяців, а відповідачка зобов'язалася вчасно повернути кредит шляхом щомісячного частково повернення отриманих в кредит коштів відповідно до узгодженого сторонами договору графіку, остаточно повернувши кредитні кошти не пізніше 25 серпня 2017 року, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним в розмірі 11,99 % річних від суми залишку заборгованості по кредиту та вносити щомісячну плату за управління кредитом в розмірі 2,69 % від суми кредиту.
Наслідками порушення договору в частині своєчасного виконання зобов'язань позичальником є обов'язок останньої сплачувати кредитору неустойку (пеню в розмірі 0,3% від простроченої суми за кожен день прострочення платежу).
14 липня 2017 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень»» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»» було укладено договір відступлення прав вимоги №20170714, за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №106827516 від 13 серпня 2015 року.
Позичальник свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконала в зв'язку з чим станом на 20 липня 2017 року виникла заборгованість в загальному розмірі 51 485,60 грн., в тому числі:
- заборгованість по кредиту - 21 776,17 грн.;
- заборгованість по процентам - 3 169,41 грн.;
- заборгованість по внесенню плати за управління кредитом - 11 892,55 грн.;
- нарахована неустойка (пеня) за порушення умов договору в розмірі 14 647,47 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки в повному обсязі.
Ухвалою суду від 18 жовтня 2018 року позовну заяву ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»» прийнято до розгляду. Цією ж ухвалою відкрито провадження по справі та ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень»» залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору.
01 листопада 2018 року відповідачкою ОСОБА_1 подано суду відзив на позовну заяву в якому остання позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»» не визнала. Заперечення проти позову ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що:
-вона не знаходилася в договірних відносинах з ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень»», оскільки жодних договорів, в тому числі й кредитних, з цим товариством не укладала;
-позивачем за кредитним договором №106827516 від 13 серпня 2015 року безпідставно нараховано заборгованість по платі за управління кредитом, оскільки умовами договору не передбачено внесення вказаної плати;
-позивачем не враховано частину здійснених позичальником проплат за кредитом та, як наслідок, неправильно розраховано заборгованість за кредитним договором.
Враховуючи вказані обставини та посилаючись на те, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»» здійснено нарахування неустойки (пені) за порушення умов кредитного договору після спливу встановленого законом річного строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачкою, а тому остання просила відмовити в задоволенні позову.
09 листопада 2018 року представником ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»» Виссал В.В. подано відповідь на відзив в якому останній вказував на те, що матеріали справи містять достатньо доказів щодо укладення між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень»» та ОСОБА_1 кредитного договору, а також доказів щодо наявності та розміру заборгованості за кредитним договором, зокрема й заборгованості по платі за управління кредитом, яка в кредитному договорі зазначена, як щомісячні проценти, що нараховуються від суми кредиту. За вказаних обставин представник позивача просив задовольнити позов у повному обсязі.
27 листопада 2018 року представником ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»» Виссал В.В. подано додаткові письмові пояснення щодо позову в якому останній вказував на безпідставність доводів відповідачки щодо неврахування позивачем частини здійснених позичальником проплат за кредитним договором, оскільки такі доводи є безпідставними, а проплати, про які зазначає відповідач, не стосуються кредитного договору №106827516 від 13 серпня 2015 року, оскільки сплачені в порядку виконання іншого кредитного договору.
В судове засідання представник позивача не з'явився, проте в надісланій на адресу суду заяві просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов.
Представник третьої особи - ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень»» в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив.
Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі представників позивача та третьої особи, оскільки матеріали справи містять всі необхідні відомості про права та взаємовідносини сторін.
Заслухавши пояснення відповідачки ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема судом встановлено, що 13 серпня 2015 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень»» (яке має статус фінансової установи та отримало ліцензію на здійснення кредитних операцій) та відповідачкою було укладено кредитний договір №106827516.
Твердження ОСОБА_1 про те, що вона не знаходилася в договірних відносинах з ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень»», оскільки жодних договорів, в тому числі й кредитних, з цим товариством не укладала, спростовуються як наданими останньою в судовому засіданні поясненнями, так і матеріалами справи (а.с. 4-5) з яких вбачається, що 13 серпня 2015 року відповідачка прийняла пропозицію цього товариства на отримання кредиту, підписавши заяву на отримання кредиту та заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень»».
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин (договір) вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Отже відповідачка, підписавши 13 серпня 2015 року заяву на отримання кредиту, заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень»», отримавши кредитні кошти, погодилася з відповідними умовами та встановленими кредитором тарифами, що свідчить про укладення кредитного договору між сторонами.
Відповідно до договору кредитор надав ОСОБА_1 кредитні кошти в загальному розмірі 29 294,93 грн. зі строком користування протягом 24 місяців, а відповідачка зобов'язалася вчасно повернути кредит шляхом щомісячного частково повернення отриманих в кредит коштів відповідно до узгодженого сторонами договору графіку, остаточно повернувши кредитні кошти не пізніше 25 серпня 2017 року, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним в розмірі 11,99 % річних від суми залишку заборгованості по кредиту та вносити щомісячну плату за управління кредитом (згідно умов договору - щомісячні проценти) в розмірі 2,69 % від суми кредиту.
Наслідками порушення договору в частині своєчасного виконання зобов'язань позичальником є обов'язок останньої сплачувати кредитору неустойку (пеню в розмірі 0,3% від простроченої суми за кожен день прострочення платежу).
Таким чином ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень»» та ОСОБА_1 в кредитному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов, в тому числі щодо внесення позичальником щомісячної плати за управління кредитом.
14 липня 2017 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень»» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»» (яке має статус фінансової установи) було укладено договір відступлення прав вимоги №20170714 за яким первісний кредитор відступив позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №106827516 від 13 серпня 2015 року.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобов'язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов'язання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в законі або договорі.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Також відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що позичальник одержав від клієнта та фактора письмові повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, проте свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконала в зв'язку з чим станом на 20 липня 2017 року виникла заборгованість за кредитним договором, зокрема:
- заборгованість по кредиту - 21 776,17 грн.;
- заборгованість по процентам - 3 169,41 грн.;
- заборгованість по внесенню плати за управління кредитом - 11 892,55 грн.;
- нарахована неустойка (пеня) за порушення умов договору в розмірі 14 647,47 грн., що знайшло своє повне підтвердження розрахунком боргу та довідкою про рух коштів за кредитним договором (а.с. 6-8).
При цьому суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що позивачем не враховано частину здійснених позичальником проплат по кредиту, оскільки, як вбачається з розрахунку боргу (а.с. 8), довідки про рух коштів за кредитним договором (а.с. 6-8) та чеків про погашення кредиту (а.с. 60-66), всі здійснені відповідачкою проплати по кредиту кредитором в повному обсязі враховані. В той же час кредитором підставно не враховано чеки на оплату від 16 жовтня 2015 року на суму 580 грн., від 15 грудня 2015 року на суму 600 грн. та від 20 січня 2016 року на суму 580 грн., оскільки ці кошти сплачені в порядку виконання іншого кредитного договору (договір №175761542).
Проте суд враховує, що відповідачкою заявлено про застосування позовної давності в частині нарахованої неустойки.
Перевіряючи обґрунтованість вказаної заяви, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Зокрема, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
З матеріалів справи вбачається, що остання проплата по кредиту позичальником здійснена у квітні 2016 року, строк дії договору завершився у серпні 2017 року, позов подано до суду (здано до відділу поштового зв'язку) 11 жовтня 2018 року. Спір стосується заборгованості за кредитним договором (в тому числі щодо нарахованої кредитором неустойки) за період з 13 серпня 2015 року по 20 липня 2017 року. Сторони в договорі не узгодили більш тривалу позовну давність, ніж встановлена законом.
Таким чином позовна давність тривалістю в один рік в частині нарахованої неустойки не переривалася та на час звернення з позовом до суду спливла, а тому неустойка не підлягає стягненню.
З врахуванням встановлених обставин з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, що утворилася станом на 20 липня 2017 року в загальному розмірі 36 838,13 грн., зокрема:
- заборгованість по кредиту - 21 776,17 грн.;
- заборгованість по процентам - 3 169,41 грн.;
- заборгованість по внесенню плати за управління кредитом - 11 892,55 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача також підлягають стягненню (згідно розміру задоволених вимог) понесені останнім судові витрати, а саме 1 260,71 грн. судового збору (1 762 грн. (сплачений судовий збір) х 71,55% (відсоток задоволених позовних вимог)).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»», про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) заборгованість за кредитним договором №106827516 від 13 серпня 2015 року, що утворилася станом на 20 липня 2017 року, а саме заборгованість по кредиту в розмірі 21 776 (двадцять одна тисяча сімсот сімдесят шість) гривень 17 копійок, заборгованість по процентам за користування кредитом - 3 169 (три тисячі сто шістдесят дев'ять) гривень 41 копійка, заборгованість по внесенню плати (процентів) за управління кредитом - 11 892 (одинадцять тисяч вісімсот дев'яносто дві) гривні 55 копійок, а всього в загальному розмірі 36 838 (тридцять шість тисяч вісімсот тридцять вісім) гривень 13 копійок, перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок (р/р 26500000127001 в ПАТ «ТАС Комбанк», МФО 339500, код ЄДРПОУ 35625014), а також в повернення 1 260 (одну тисячу двісті шістдесят) гривень 71 копійку судового збору, перерахувавши вказану суму на цей же рахунок.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 30 листопада 2018 року.
Суддя: О.В. Вуїв