Справа №461/5383/18
Провадження №2/461/1257/18
22 листопада 2018 року Галицький районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді Городецької Л.М.,
з участю: секретаря судового засідання Думича Р.М.,
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом доОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ГРА ЛМР, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, мотивуючи свої позовні вимоги наступним. У його власності перебуває квартира №4 у будинку №5 на вулиці Театральна у місті Львові. Крім того, у вказаній квартирі зареєстрований його брат ОСОБА_2 Стверджує що із травня 2017 року відповідач не проживає у його квартирі, не веде із ним спільного господарства, не несе витрат на її утримання. Факт прописки відповідача у житлі позивача, спричиняє останньому незручності, адже він позбавлений можливості оформити субсидію та інші соціальні пільги. Просить суд визнати ОСОБА_2 Яросалва Михайловича, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, квартирою №4 у будинку №5 на вулиці Театральна у м.Львові, знявши його із реєстрації місця проживання за адресою вказаною вище.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 08 серпня 2018 року відкрито провадження у справі.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею по справі визначено суддю Городецьку Л.М.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з мотивів наведених у позовній заяві.
Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, і на підставі частини 3 ст.131 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає, що вони не з'явилися у судове засідання без поважних причин.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши надані суду докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за №1403 (а.с.8) належить квартира №4 у будинку №5 на вулиці Театральна у м.Львові, про що 06.07.2017 року оформлено Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 91350722 (а.с.9).
У вказаній вище квартирі зареєстровано двоє осіб: брат позивача - ОСОБА_2 та мати - ОСОБА_4, що підтверджується Довідкою з місця проживання про склад сім'ї і прописки №174 виданої ЛМКП «Айсберг» 17 січня 2018 року (а.с.13).
Матеріалами справи встановлено, що брат позивача - відповідач ОСОБА_2 із травня 2017 року не проживає у квартирі вказаній вище, про що свідчать акти ЛМКП «Айсберг» від 04.06.2018 року, 01.02.2018 року та 10.04 2018 року (а.с.10-12).
Відповідно до п. 39 постанови пленуму вищого спеціалізованого суду України № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК.
З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК.
Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом. У цьому випадку положення статей 71, 72 ЖК УРСР застосуванню не підлягають.
Відповідно до ст.156 ЖК УРСР, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Згідно ст. 405 ЦК України члени сімї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сімї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сімї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлене домовленістю між ним і власником житла за законом.
Таким чином встановлено, що ОСОБА_2, брат позивача, без поважних причин більше року не проживає за місцем своєї реєстрації, не бере участі у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території та між ним і позивачем по справі не було ніякої домовленості щодо користування будинком. За таких умов, відповідач є таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Добровільно знятися з реєстрації відповідач не бажає.
Реєстрація проживання відповідача у квартирі перешкоджає позивачу у здійсненні права повного розпоряджання майном.
Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи або остаточного рішення суду.
Виходячи зі змісту зазначеної норми права, поняття «знаття з реєстрації» нерозривно пов'язане з поняттям «житлові права» (право власності на житлове приміщення, право користування житловим приміщенням, визнання особи такою, що втратила право такого користування, виселення із займаного приміщення та інше).
У зв'язку із цим, обов'язок щодо зняття з реєстрації за місцем проживання особи можливий для застосування при вирішенні спору про житлові права. Враховуючи викладене, обов'язок уповноваженого органу зняти з реєстрації особу, виникає з моменту остаточного рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а тому позовна вимога про зняття відповідача із реєстраційного обліку місця проживання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст.259,263-265,279 ЦПК України, ст. 391,405 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_1 (адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса м'ясця реєстрації: м.Львів, вул.Театральна, 5/4, ІПН НОМЕР_2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Галицька районна адміністрація Львівської міської ради (юридична адреса: м.Львів, вул.Ф.Ліста.1), про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою №4 у будинку №5 на вулиці Театральна у м.Львові.
Стягнути із ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса м'ясця реєстрації: м.Львів, вул.Театральна, 5/4, ІПН НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1) 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. сплаченого судового збору.
У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зняття ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повне рішення складено 22 листопада 2018 року.
Суддя Л.М.Городецька